Постанова № 28169976, 30.11.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2012 року 10:20 Справа № 0870/9984/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Лемешко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна», м. Запоріжжя

до:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, м. Запоріжжя

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача:Русінова Т.Ю., довіреність № 114 від 24.05.2012

від відповідача:Крючек К.В., довіреність № 20/8/10 від 28.03.2012;

Павлова Г.Г., довіреність № 27/10 від 23.08.2012

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжя від 12.10.2012 №№ 0000260024, 0000250024, 0000270024.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що акт перевірки СДПІ по роботі з ВПП в м. Запоріжжі від 01.10.2012 №392/24-2/00186536 не відповідає вимогам п. 3, 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки містить суперечливі висновки. А саме: у п. 3.14.5 зазначено, що станом на 01.10.2012 серед постачальників позивача виявлено платника, яким надано ризиковий кредит за липень 2012 на загальну суму ПДВ - 74 665,36 грн. та включено до бюджетного відшкодування липня 2012 ризиковий кредит, наданий у червні 2012 року на загальну суму ПДВ - 357095, 20 грн. з придбання феросиліцію від постачальника ТОВ «Трейдсплав» по якому не підтверджується поставка продукції. Також в акті досліджений ланцюг поставок феросиліцію від постачальників до ТОВ «Трейдсплав» і зроблено висновок про відсутність необхідних умов для виробництва феросиліцію та порушення ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» правил формування податкового кредиту за операціями з його придбання. В той же час, у п. 3.14.1, 3.14.3, 3.14.4 акту зазначено, що за результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» з платниками, установчі, первинні документи яких у судовому порядку визнані недійсними; серед постачальників не виявлено суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання тощо.

Позивач також вважає, що складений 05.10.2012 податковим органом акт камеральної перевірки податкової декларації позивача з ПДВ за серпень 2012 року за змістом викладених в ньому порушень не містить опису ані арифметичної, ані методологічної помилки, які можуть бути виявлені в ході такої перевірки. Вказує, що податковий орган дійшовши висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства ґрунтує свої доводи виключно на результатах документальної перевірки, оформленої актом № 392/24-2/00186536 від 01.10.2012. Проте, на думку позивача, на час проведення камеральної перевірки 05.10.2012, виявлені порушення вимог податкового законодавства у ході позапланової перевірки 01.10.2012 не могли вплинути на показники декларації з ПДВ за серпень 2012, оскільки ППР як за результатами позапланової перевірки 01.10.2012 про зменшення від'ємного значення, так і камеральної перевірки 05.10.2012 про зменшення бюджетного відшкодування прийняті 12.10.2012 та не є узгодженими. Зазначене спростовує наявність арифметичної (методологічної) помилки при розрахунках позивачем бюджетного відшкодування за серпень 2012 року.

По суті виявлених перевірками від 01.10.2012 та 05.10.2012 порушень позивач зазначає, що відповідно до положень п. 198.3 ст. 198, 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит формується за умови списання платником податків грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг)/ отримання ним товару та повинен підтверджуватись податковою накладною. В свою чергу, право на бюджетне відшкодування з ПДВ, сплаченого у ціні придбаних товарів та послуг, не пов'язується ПК України з декларуванням контрагентом своїх податкових зобов'язань та сплатою ним сум податку на додану вартість до бюджету. Вважає, що перевірками не встановлено жодного порушення норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з постачання феросплавів та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування.

В судових засіданнях представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 05.11.2012 вих. № 6039/10-010/4 посилається на те, що за результатами проведених податковим органом перевірок позивача виявлено порушення останнім вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», розділу V п.4 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. Вказує, що керуючись приписами ПК України, Постанови КМУ «Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» та відповідно до «Примірного порядку взаємодії державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» серед постачальників ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» виявлено підприємство ТОВ «Трейдсплав», яким надано ризиковий кредит по операціям з придбання феросиліцію. Дослідивши постачання продукції по ланцюгу постачання встановлено, що всі угоди постачання між проміжними постачальниками відбулися в один і той самий день, що є неможливим з урахуванням фізичних, технологічних та часових властивостей. Вказане, на думку податкового органу, свідчить про укладення угод, які мали на меті лише ухилення від сплати податків, або отримання податкової вигоди. Крім того, між суб'єктами господарювання, що працюють в одному сегменті ринку наявна сталість системних зв'язків, тобто налагоджені стабільні зв'язки й учасники ринку обізнані стосовно один одного, проте не зважаючи на це, позивач не співпрацює в даному випадку напряму з виробниками феросиліцію, а здійснює закупівлю товару через низку посередників з метою мінімізації податкових зобов'язань та незаконного формування податкового кредиту. Посилаючись на положення ПК України, податковий орган приходить до висновку, що у формуванні податкового кредиту беруть участь лише ті суми податків, які нараховані (сплачені) платником податку до бюджету. При цьому, відповідно до правила першої події, при здійсненні оподатковуваних податком на додану вартість господарських операціях, у одного платника податку виникають податкові зобов'язання, а у іншого - право на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту. З огляду на викладене вважає, що спочатку йде нарахування та сплата податкового зобов'язання до бюджету, а потім його віднесення до податкового кредиту. При цьому всі ці правові умови є послідовними та нерозривними між собою, і відсутність будь-якої умови позбавляє платника податків на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 30.11.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до п. 200.11 ст. 200 ПК України податковими ревізорами-інспекторами СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2012 року у сумі 13 464 699 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2012 року у сумі 16 586 464 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період, про що складено акт від 01.10.2012 № 392/24-2/00186536.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 14.1.181 п. 14.1, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», розділу V п.4 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна» завищено суму від'ємного значення за липень 2012 року на загальну суму ПДВ - 74 665 грн. та бюджетного відшкодування за липень 2012 року на загальну суму ПДВ - 357 095 грн.

12.10.2012 на підставі акту перевірки від 01.10.2012 № 392/24-2/00186536, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі винесені податкові повідомлення-рішення № 0000260024 про зменшення ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 74 665 грн. та № 0000250024 про зменшення ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року на 357 095,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 178 547,50 грн.

Крім того, на підставі п. 200.10 ст. 200 ПК України, в порядку ст.76 розділу ІІ ПК України головним державним податковим ревізором-інспектором СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна», про що складено акт від 05.10.2012 № 407/24-0/00186536.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 14.1.181 п. 14.1, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», розділу V п.4 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» завищено заявлену за серпень 2012 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 74 665,00 грн.

12.10.2012 на підставі акту перевірки від 05.10.2012 № 407/24-0/00186536 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000270024 про зменшення ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 74 665,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 37 332,50 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 12.10.2012 №№ 0000260024, 0000250024, 0000270024 ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення спірних операцій, далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, Податковим кодексом встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 26.10.2010 між ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (правонаступником якого є позивач у справі, покупець) та ТОВ «Трейдсплав» (постачальник) укладено договір поставки № 11101280, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити феросплави та інші матеріали на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору товар поставляється погодженими партіями на умовах СРТ (склад) покупця, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2000, які використовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних з внутрішньодержавним характером вказаного Договору, а також з урахуванням умов, обумовлених в цьому Договорі.

На виконання умов договору ТОВ «Трейдсплав» поставив позивачу феросиліцій згідно видаткових накладних РН-000016 від 10.07.2012 на суму 447 992,16 грн., РН-0000011 від 25.05.2012 на суму 392 504,64 грн., РН-0000013 від 08.06.2012 на суму 452 902,56 грн., РН-0000014 від 22.06.2012 на суму 439 971,84 грн., РН-0000015 від 26.06.2012 на суму 421 639,68 грн., РН-0000012 від 31.05.2012 на суму 435 552,48 грн. (копії долучені до справи).

Перевезення товару від постачальника до покупця здійснювалось автопідприємством ТОВ «Метал Трейд» автомобілями МАН ВВ9688АК з причепом ВВ 4253 ХХ, ДАФ ВВ3976ВХ з причепом ВВ 2643 ХТ згідно ТТН № 13 від 25.05.2012, № 14 від 25.05.2012, № 16 від 31.05.2012, № 15 від 31.05.2012, № 23 від 10.07.2012, № 24 від 10.07.2012 (копії долучені до справи).

Постачальником для позивача виписані податкові накладні № 1 від 10.07.2012, № 3 від 25.05.2012, № 1 від 08.06.2012, № 2 від 22.06.2012, № 3 від 26.06.2012, № 4 від 31.05.2012 (копії долучені до справи).

Придбаний товар був повністю оплачений позивачем (копії платіжних документів містяться у справі) та оприбуткований згідно прибуткових ордерів № 598 від 10.07.2012, № 421 від 25.05.2012, № 479 від 08.06.2012, № 534 від 22.06.2012, № 541 від 26.06. 2012, № 438 від 01.06.2012 (копії долучені до справи).

Згодом, придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується рухом ТМЦ по підприємству (копії відомостей, внутрішньозаводських ТТН долучені до справи).

Таким чином, позивачем надано повний пакет документів, яким оформлені господарські операції та дійсно підтверджується реальність вчинених правочинів з ТОВ «Трейдсплав».

Натомість, в актах документальних позапланових виїзних перевірок від 23.08.2012 (вказаним актом встановлено завищення позивачем від'ємного значення з ПДВ за червень 2012 року в сумі 357 095,00 грн.) та 01.10.2012 податковий посилається на встановлення серед постачальників позивача платника, яким надано ризиковий кредит за червень 2012 року в сумі 357 095,20 грн. та липень 2012 року на 74 665,36 грн. Проаналізувавши рух придбаного позивачем товару по ланцюгу постачання податковий орган встановив, що у постачальника у 2 ланцюгу - ПП «Прометей Стіл» відсутні виробничі потужності та трудові ресурси для виробництва феросиліцію, а отже реальна можливість здійснення господарських операцій також поставлена під сумнів. Крім того, зазначено, що всі угоди постачання між проміжними постачальниками відбулися в один і той самий день, що є неможливим з урахуванням фізичних, технологічних та часових властивостей. Вказане, на думку податкового органу свідчить про укладення угод, які мали на меті лише ухилення від сплати податків або отримання податкової вигоди.

Однак, суд не погоджується із таким висновком та зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, всі придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна» на підставі накладних та прибуткових ордерів, повністю оплачені, використані для виробництва продукції, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Зауваження представника відповідача виказані в судовому засіданні з приводу ТТН за якими здійснювалось перевезення придбаного ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна» товару суд відхиляє з огляду на таке.

Представником позивача наданий суду лист свого безпосереднього контрагента - ТОВ «Трейдсплав» та інші додаткові документи (договори, накази тощо), з яких вбачається, що для здійснення перевезення товару, зокрема і феросиліцію, ТОВ «Трейдсплав» було укладено договір з ТОВ «Метал Трейд» від 01.04.2012 № ДПГ 101/04-12 перевезення вантажу автомобільним транспортом (копія додається).

ТОВ «Метал Трейд», в свою чергу, мало укладені договори найму (оренди) транспортного засобу з гр. ОСОБА_5 (договір від 24.02.2011) та ОСОБА_6 (договір від 30.09.2010).

Водії, які вказані у ТТН за спірний період, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 працюють у ТОВ «Метал Трейд» на посадах водіїв-експедиторів (копії наказів про прийняття на роботу № 2-к від 18.04.2012 та № 4 від 02.04.2012 містяться в матеріалах справи).

Крім того, судом з довідки Алчевської ОДПІ Луганської області від 10.0.2012 № 212/227-35653167 встановлено, що безпосередній контрагент позивача ТОВ «Трейдсплав» на час здійснення господарських операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, мав статус платника ПДВ, відобразив у податковому обліку господарські операції з ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна».

Тобто, в актах перевірок відсутність підтвердження поставки продукції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності інших осіб (контрагентів), що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України, не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат або податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення витрат та податкового кредиту.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу акт перевірки не містить, долученими до справи іншими первинними та товаросупровідними документами підтверджується перевезення, оприбуткування та рух придбаного позивачем товару, суд вважає, що ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Суд, згідно досліджених у справі доказів, прийшов до висновку про те, що операція між ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна» та ТОВ «Трейдсплав» з поставки феросиліцію у спірний період відбулася. Та обставина, чи міг суб'єкт господарювання у другому та третьому ланцюгах постачання здійснювати діяльність із поставки такого товару, на яких підставах та чи існували при цьому порушення закону - знаходиться за межами відповідальності позивача у справі.

Крім того, відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України, не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету. Більш того, як зазначалося вище, безпосередній контрагент позивача таких умов дотримався. Тому, висновок податкового органу про завищення сум бюджетного відшкодування не відповідає дійсності та спростовується дослідженими доказами.

Також, суд вважає законними та обґрунтованими посилання позивача на допущені податковим органом порушення вимог чинного законодавства при проведені камеральної перевірки та складання акту від 05.10.2012 № 407/24-0/00186536.

Так, відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі

даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Аналогічні положення передбачені розділом ХІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (далі - Порядок).

Пунктами 3, 4 розділу ХІІ вказаного Порядку передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки не встановлено порушень, робиться відповідний запис у розділі IV декларації. У разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення, складається Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (додаток 3 до цього Порядку).

З огляду на викладені норми чинного законодавства можна дійти висновку про те, що в ході проведення камеральної перевірки податковий орган обмежений двома обставинами: по-перше, перевірці підлягають виключно дані (показники), зазначені у податкових деклараціях платника податку та, по-друге, у засобах здійснення такої перевірки даних - шляхом дослідження лише податкової звітності та її даних, збережених на різних носіях (паперових, електронних баз даних тощо).

Так, згідно додатку № 3 Порядку у розділі акту камеральної перевірки «Перевіркою встановлено» (викладається у табличному вигляді) йдеться фактично лише про чотири види помилки (порушення), які можуть бути виявлені податковим органом під час здійснення камеральної перевірки, а саме: неподання або несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість та виявлення арифметичних (методологічних) помилок, що вплинули (не вплинули) на розрахунки з бюджетом.

Отже, під час проведення камеральної перевірки, досліджуючи лише дані податкової звітності платника податків для податкового органу є можливим та допустимим виявлення тільки арифметичних чи методологічних помилок, допущених платником при заповненні такої звітності.

В акті камеральної перевірки від 05.10.2012 податковим органом встановлено завищення позивачем заявленої за серпень 2012 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 74 665,00 грн. На підтвердження вказаної позиції представник відповідача в судовому засіданні посилався саме на те, що розмір бюджетного відшкодування є розрахунковою величиною, а оскільки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» від 01.10.2012 вже встановлено завищення позивачем від'ємного значення суми ПДВ за липень 2012 року, то відповідно розмір бюджетного відшкодування за серпень 2012 року є також завищеним на суму 74 665,00 грн. Тобто фактично стверджували про наявність порушень у методології розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Однак суд з цим не погоджується, оскільки на час проведення камеральної перевірки 05.10.2012, виявлені під час документальної позапланової виїзної перевірки 01.10.2012 порушення вимог податкового законодавства ніяким чином не могли вплинути на показники декларації з ПДВ за серпень 2012 року. Дійсно, платник податків зобов'язаний враховувати при складанні звітності зменшену податковим органом податкового вигоду, але лише після узгодження такого донарахування. Станом на 05.10.2012 такого узгодження не було і не могло бути, оскільки винесене на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 01.10.2012 податкове повідомлення-рішення № 0000260024, яким ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року у сумі 74 665,00 грн., прийняте лише 12.10.2012. Тобто, після проведення самої камеральної перевірки.

Крім того, акт камеральної перевірки від 05.10.2012 № 407/24-0/00186536 містить висновки стосовно не підтвердження поставки продукції з придбання феросиліцію від постачальника ТОВ «Трейдсплав». Однак, на думку суду, такі висновки зробити не можливо, досліджуючи лише дані (показники) податкової звітності в межах проведення камеральної перевірки.

Так, в акті камеральної перевірки № 407/24-0/00186536 від 05.10.2012 зазначено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі при перевірці було використано: податкову декларацію з ПДВ за серпень 2012 року, податкову звітність з ПДВ за серпень 2012 року та інформацію комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби. Однак, із змісту акту вбачається, що податковий орган не обмежився лише дослідженням вказаних баз даних, а ґрунтував свої висновки зокрема на такому джерелі інформації як акт СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 01.10.2012 № 392/24-2/00186536 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2012 року». Однак, використання такого джерела інформації під час проведення камеральної перевірки, а тим більше цитування викладених у ньому обставин порушень, на думку суду, є недопустимим.

Слід зазначити, що додаток № 3 Порядку у розділі акту камеральної перевірки «При перевірці використано» передбачає можливість податкового органу зробити посилання на акти про результати камеральної перевірки лише у тому випадку, коли показники звітної податкової декларації з податку на додану вартість формуються з урахуванням показників такої звітності (таких актів). В даному випадку, акт від 01.10.2012 № 392/24-2/00186536 був складений за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, а не камеральної і, як вже зазначалося вище, не міг впливати на показники звітної податкової декларації з ПДВ за серпень 2012 року.

У зв'язку із цим, суд приходить до висновку про те, що акт камеральної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 407/24-0/00186536 від 05.10.2012 складений із порушенням вимог податкового законодавства.

Також слід наголосити на тому, що податковий орган, встановлюючи допущене позивачем порушення вимог п. 14.1.181 п. 14.1, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», розділу V п.4 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в акті перевірки визначає його зміст, як не підтвердження поставок продукції по контрагенту ТОВ «Трейдсплав».

Однак, вищенаведені норми податкового законодавства не охоплюють та не містять такого порушення як «не підтвердження поставок продукції». Враховуючи те, що податковий орган будь-яких претензій до первинних документів позивача не висуває, питання «не підтвердження поставок продукції по контрагенту» не відноситься до сфери відповідальності позивача.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в актах перевірок від 01.10.2012 № 392/24-2/00186536 та від 05.10.2012 № 407/24-0/00186536, про порушення ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» вимог п. 14.1.181 п. 14.1, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», розділу V п.4 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 12.10.2012 № 0000260024, № 0000250024 та № 0000270024 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 12.10.2012 № 0000260024 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 у розмірі 74 665,00 грн., № 0000250024 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 року на 357 095,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 178 547,50 грн., № 0000270024 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 74 665,00грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 37 332,50 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» 2 146,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Л.Я. Максименко