Постанова № 28169859, 12.12.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2012 р. (12:53) Справа №2а-12777/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Штельцер О.А., Білоусова О.П., Мурина Н.Є.,

від відповідача - Будан Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернувся Державний концерн "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить, з урахування уточнень, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК №0005122301 від 29.10.2012р. щодо зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 91242 грн. та №0005112301 від 29.10.2012р. щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 23705,00 грн., у тому числі за основним платежем - 21596 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2109 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", «Про податок на додану вартість» та Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів позивача, а саме ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання товарів, робіт (послуг) у ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія» мають реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, доставка та оприбуткування товару на складі позивача та подальше його використання у господарській діяльності позивача, а також отримання робіт та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача у судових засіданнях наполягали на задоволенні позовних вимог, з урахуванням уточнень до позовної заяви від 11.12.2012р., у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Державний концерн "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 00411890) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 26.06.1992 р.

Відповідно до довідки серії АБ №436761 від 22.05.2012 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, виробництво виноградних вин (КВЕД -11.02), оптова торгівля напоями (КВЕД 46.34), роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.25) та інше.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Державний концерн "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" з питань взаємовідносин з ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» за період з 01.09.2009р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки був складений акт від 11.10.2012р. №1954/22-03/0411890/21 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005112301 від 29.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 23705,00 грн., у тому числі за основним платежем 21596 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2109 грн.;

- №0005122301 від 29.10.2012р. про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 91242 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 23705,00 грн., у тому числі за основним платежем - 21596 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2109 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення Державним концерном "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 144. 1 ст. 144 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем за період з 01.09.2009р. по 31.03.2012 р. на суму 88080 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів, робіт у контрагентів ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» за період з 01.09.2009р. по 31.03.2012р.

Зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 91242 грн. здійснено податковим органом за фактом порушення Державним концерном "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3., п.198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» за період з 01.09.2009р. по 31.03.2012р., в результаті чого, на думку податкового органу, позивачем завищений залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 91242 грн., у т.ч. за березень 2012 року у сумі 91242,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0005112301 від 29.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 23705,00 грн., у тому числі за основним платежем 21596 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2109 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціям з ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» були сформовані позивачем у період 2009, 2010, 2011 та 2012 рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" так і норми ІІІ розділу Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», який набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до п.п.8.1.1. п.8.1 ст. 8 Закону №334 під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно до п.п.8.1.2. п.8.1 ст. 8 Закону №334 Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Відповідно до пп. 8.2.1. п. 8.2 ст.8 Закону №334 Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 01.04.2011р. порядок формування валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 138.8.5. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу загальновиробничих витрат включаються:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень.

Згідно пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 144.1. ст. 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів;

витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;

вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів,

вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України,

вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств;

вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як зазначено в акті перевірки, Державним концерном "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 144. 1 ст. 144 Податкового кодексу України були завищені валові витрати на суму 88080,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у розмірі 21596 грн., у зв'язку з чим, на підставі спірного податкового повідомлення - рішення податковим органом збільшено грошове зобов'язання з податку на прибутку.

Судом встановлено, що вказані витрати у сумі 88080,00 грн. по операціям з придбанням товарів, робіт від ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» включені позивачем до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за перевіряємий період.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що Державний концерн "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт у контрагентів ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів, робіт.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно із листів ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, які надійшли на адресу відповідача в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з Державним концерном "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, а саме ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат Державним концерном "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Акрополь» судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" було укладено ряд договорів з ТОВ «БК «Акрополь», а саме:

- договір № 216 від 25.05.2009р.(далі - договір № 216), відповідно до якого ТОВ «БК «Акрополь» (виконавець) бере на себе зобов'язання по виконанню ремонту і наладки промислових електронних приборів, а ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" (замовник) зобов'язується прийняти вказані роботи і сплатити їх відповідно до умов вказаного договору;

- договір № 429 від 11.08.2009р., відповідно до якого ТОВ «БК «Акрополь»(виконавець) бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати роботи Замовника (ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра") в відповідності з проектно-кошторисною документацією, а Замовник зобов'язується прийняти вказані роботи і сплатити їх відповідно до умов вказаного договору.

На виконання умов зазначених договорів позивачем від ТОВ «БК «Акрополь» були отримані роботи з ремонту та наладки промислових електронних приборів:

- на загальну суму 18588,00 грн. з ПДВ (вартість без ПДВ 15490 грн.), що підтверджується актом прийому виконаних підрядних робіт № 2 від 21.09.2009р. (форма КБ-2).

- на загальну суму 7032,56 грн. з ПДВ (вартість без ПДВ 5860,47 грн.), що підтверджується актом прийому виконаних робіт за вересень 2009 р.

Судом встановлено, що 25.09.2009 р. та 05.10.2009р. ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" перерахувало ТОВ «БК «Акрополь» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 25620,56 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 4270,09 грн. (без ПДВ 21350,47 грн.) з призначенням платежу «оплата за виконання ремонту електроприладів та електродвигунів», що підтверджується випискою банку за 26.09.2009 р. у сумі 18588,00 грн. з ПДВ та за 05.10.2009р. у сумі 7032,56 грн. з ПДВ.

Як вбачається з бухгалтерської довідки від 10.12.2012р., в вересні 2009р. ремонтні роботи, які були виконані ТОВ «БК «Акрополь» у сумі 21350,47 грн. (без ПДВ), були віднесені позивачем на збільшення балансової вартості об'єктів, що підтверджується відомістю обліку ремонту основних засобів за вересень 2009р., а в подальшому, з жовтня 2009р. через амортизаційні відрахування на валові витрати у сумі 7904,00 грн., що також не спростовується податковим органом у висновках акту перевірки.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат Державним концерном "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра"по взаємовідносинах з ТОВ «Кримстройиндустрія» судом встановлено наступне.

Так, між позивачем та ТОВ «Кримстройиндустрія» був укладений договір № 83 від 14.04.2009р., відповідно до якого ТОВ «Кримстройиндустрія» зобов'язується прийняти на себе обов'язки по атестації 5-х фахівців-зварників позивача. Вартість робіт складає 1750,00 грн., у тому числі ПДВ 291,67 грн. (вартість без ПДВ - 1458,33 грн.).

На виконання умов вказаного договору позивачем від ТОВ «Кримстройиндустрія» були отримані роботи з атестації фахівців-зварників на загальну суму 1458,33 грн. без ПДВ, що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт за квітень 2010р. від 14.04.2010 р. та протоколами засідання атестаційної комісії від 15.04.2010р. № 348, 347, 349, 350, 351.

Судом встановлено, що 16.04.2010р. ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" перерахувало ТОВ «Кримстройиндустрія» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 1750,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 291,67 грн. з призначенням платежу «передоплата за атестацію 5-х зварників».

А відтак, за датою оприбуткування/оплати вказаних робіт, відповідно до п.5.1. ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, позивач включив до складу валових витрат за 2 квартал 2010 року вартість отриманих робіт у сумі 1458,33 грн.

Вказана господарська операція була відображена позивачем журналі-відомості валових доходів та витрат за 2 квартал 2010р. за наступною бухгалтерською проводкою: Дт 92 «адміністративні затрати» Кт 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 1458 грн.

Крім того, отримання вказаних послуг з атестації 5-х фахівців-зварників позивача підтверджується посвідченнями зварників № 348, 347, 349, 350, 351 та довідками підписаними заступником директора ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" від 05.12.2012р., які підтверджують зайнятість вказаних робітників у господарській діяльності позивача.

Таким чином, ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" по взаємовідносинам з ТОВ «Кримстройиндустрія» по факту отримання/оплати робіт правомірно сформував витрати у 2 кварталі 2010р. на загальну суму 1458 грн., оскільки первинними документами підтверджується зв'язок валових витрат з господарською діяльністю позивача.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат Державним концерном "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» судом встановлено наступне.

Так, між ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" та ТОВ «Бренд Строй» було укладено ряд договорів.

Відповідно до договору № 209 від 01.06.2010р. Підрядник (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується виконати роботи з ремонту та наладки промислових електричних приборів, а Замовник (ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра") прийняти та сплатити дану роботу.

На виконання умов договору № 209 позивачем від ТОВ «Бренд строй» були отримані роботи на загальну суму 28124,40 грн., в тому числі ПДВ 4687,40 грн. (вартість без ПДВ 23437,00 грн.), що підтверджується актом прийому виконаних підрядних робіт від 10.07.2010р.

Згідно матеріалів справи позивачем здійснена оплата вартості отриманих робіт шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача за 27.07.2010р. та 28.07.2010р. на загальну суму 28124,40 грн., у тому числі ПДВ 4687,40 грн. з призначенням платежу «оплата за ремонт електронних пристроїв» (вартість без ПДВ 23437,00 грн.).

Як вбачається з бухгалтерської довідки від 10.12.2012р., вказані ремонтні роботи, які були виконані ТОВ «Бренд строй» на суму 23437,00 грн. (вартість без ПДВ), були віднесені позивачем на збільшення балансової вартості об'єктів, що підтверджується відомістю обліку ремонту основних засобів за серпень 2010р. та враховані при розрахунку валових витрат у 3 кварталі 2010р. у сумі 23437,00 грн. (без ПДВ), що також не спростовується податковим органом у висновках акту перевірки.

На виконання умов договору № 209 у грудні 2010р. позивачем від ТОВ «Бренд строй» були отримані роботи на загальну суму 20383,20 грн., в т.ч. ПДВ 3397,17 грн. (без ПДВ 16985,83 грн.), що підтверджується актом прийому виконаних підрядних робіт від 09.12.2010р.

Судом встановлено, що 13.12.2010р. та 14.12.2010р. ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" перерахувало ТОВ «Бренд строй» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 20383,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 3397,17 грн. з призначенням платежу «оплата за ремонт електронних пристроїв» (без ПДВ 16985,83 грн.).

Як вбачається з бухгалтерської довідки від 10.12.2012р., ремонтні роботи, які були виконані у грудні 2010р. ТОВ «Бренд строй» на суму 16986,00 грн.(сума без ПДВ), були віднесені позивачем до валових витрат у січні 2011р. (1 квартал 2011р.), що також не спростовується податковим органом в акті перевірки. Відомістю обліку ремонту основних засобів за січень 2011р. підтверджується поліпшення основних засобів на суму 16986,00 грн.

Відповідно до договору № 1080 від 01.09.2011р. Замовник (ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра") доручає, а Підрядник (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується виконати власними силами роботи по об'єкту «Цех виробництва мадери. Заміна вікон», згідно з локальним кошторисом, який додається і Договірної ціни.

На виконання умов договору № 1080 позивачем від ТОВ «Бренд строй» були отримані роботи на загальну суму 18507,14 грн., в т.ч. ПДВ 3084,52 грн. (без ПДВ 15422,62 грн.), що підтверджується актом прийому виконаних будівельних робіт №1 від 31.10.2011р.

Судом встановлено, що 28.09.2011р. ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" перерахувало ТОВ «Бренд строй» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 18507,14 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 3084,52 грн. з призначенням платежу «оплата за заміну вікон» (без ПДВ 15422,62 грн.).

Як вбачається з бухгалтерської довідки від 10.12.2012р., ремонтні роботи, які були виконані ТОВ «Бренд строй» у сумі 15422,62 грн.(без ПДВ), були віднесені позивачем на збільшення балансової вартості об'єктів, що підтверджується відомістю обліку ремонту основних засобів у жовтні 2011р., а у подальшому з листопада 2011р., через амортизаційні відрахування - до валових витрат: у 4 кварталі 2011р. на суму 771,00 грн. та 1 кварталі 2012р. на суму 771,00 грн., що не суперечить п.п. 138.8.5. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, а також не спростовується податковим органом в акті перевірки.

Таким чином, ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд строй» були сформовані валові витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 41965,00 грн. (23437,00+ 16986,00+771,00+771,00).

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат Державним концерном "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" по взаємовідносинах з ТОВ «Сіті буд» судом встановлено наступне.

Так, між ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" та ТОВ «Сіті Буд» було укладено договір № 76 від 19.07.2011р., відповідно до якого Підрядник (ТОВ «Сіті Буд») по замовленню Замовника (ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра") зобов'язується на свій ризик виконати роботу з реконструкції крівлі головного корпуса м. Ялта, смт. Масандра, 5. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно вказаний об'єкт нерухомості відноситься до державної форми власності та знаходиться в господарському віданні позивача.

На виконання умов договору № 76 позивачем від ТОВ «Сіті Буд» були отримані роботи:

- на загальну суму 150958,80 грн., з ПДВ (без ПДВ 125799,00 грн.), що підтверджується актом прийому виконаних будівельних робіт від 29.06.2011р.;

- на загальну суму 148545,60 грн. з ПДВ (без ПДВ 123788,60 грн.), що підтверджується актом прийому виконаних будівельних робіт від 26.08.2011р.;

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості товару шляхом безготівкового перерахування, про що свідчать виписки по особовому рахунку позивача на загальну суму 299752,20 грн., у тому числі ПДВ 49958,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з інвентарних карток № 8037 та № 8036, витрати, які були понесені позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Сіті Буд», були віднесені ним на поліпшення основних засобів, які використовуються в виробництві, а саме у сумі 125799 грн. на збільшення балансової вартості приміщення центрального складу та у сумі 123788 грн. на збільшення балансової вартості адміністративного корпусу головного заводу.

З пояснень представника позивача та мотивувальної частини акту перевірки вбачається, що сума витрат у розмірі 4160 грн. у 1 кварталі 2012р., на виконання п.п. 138.8.5. п. 138.8 ст. 138, 144 Податкового кодексу України, була віднесена до валових витрат у зв'язку з подальшими амортизаційними нарахуваннями основних засобів.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат Державним концерном "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" по взаємовідносинах з БВП «Строитель плюс» судом встановлено наступне.

Так, між ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" та БВП «Строитель плюс» було укладено ряд договорів:

- Договір № 39 від 10.02.2011р., відповідно до якого Продавець (БВП «Строитель плюс») зобов'язується продати, а Покупець (ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра") прийняти та сплатити товар до електрозавантажувальної техніки в кількості та ціні згідно специфікації.

- Договір № 296 від 10.02.2011р., відповідно до якого Замовник ("Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра") доручає, а Виконавець (БВП «Строитель плюс») зобов'язується виконати роботи по технічному обслуговуванню вантажопідйомної техніки.

Згідно наданої позивачем довідки від 03.12.2012р. на балансі підприємства знаходяться автонавантажувачі за інвентарними номерами № 7018, № 7019, № 7041, які використовуються позивачем в межах своєї господарської діяльності.

На виконання умов вказаних договорів позивачем від БВП «Строитель плюс» у перевіряємому періоді були отримані товари, роботи.

Так, у березні 2011р. були отримані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 44064,00 грн., у тому числі ПДВ 7344,00 грн. (без ПДВ 36720,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 890 від 24.03.2011р. та приходною накладною № 196 від 24.03.2011р.

Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 207.01 вказані товарно-матеріальні цінності, а саме акумуляторні банки ТНЖ 300 ВМ У2 на суму 36720,00 грн. (вартість без ПДВ) були оприбутковані позивачем та у подальшому використані для ремонту електрозавантажувальної техніки, що підтверджується відомістю сум витрат на ремонт основних засобів.

Матеріали справи свідчать, що позивачем здійснена оплата вартості отриманого товару шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача за 09.03.2011р., 10.03.2011р., 24.03.2011р. на загальну суму 44064,00 грн., у тому числі ПДВ 7344,00 грн.(вартість без ПДВ 36720,00 грн.)

У квітні 2011р. були отримані ремонтні роботи по технічному обслуговуванню вантажопідйомної техніки на загальну суму 3476,00 грн., у тому числі ПДВ 579,34 грн. (вартість без ПДВ 2896,66 грн.), що підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 06.04.2011р. та 07.04.2011р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснена оплата вартості отриманих робіт шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача за 06.04.2011р., 07.04.2011р., на загальну суму 3476,00 грн., (вартість без ПДВ 2896,66 грн.)

У травні 2011р. були отримані ремонтні роботи по технічному обслуговуванню вантажопідйомної техніки на загальну суму 3352,80 грн., у тому числі ПДВ 558,80 грн. (вартість без ПДВ 2793,20 грн.), що підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 18.05.2011р. та 18.05.2011р.

Згідно матеріалів справи позивачем здійснена оплата вартості отриманих ремонтних робіт шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача за 18.05.2011р на загальну суму 3352,80 грн. (вартість без ПДВ 2794,00 грн.).

У травні 2011р. позивачем були отримані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 46104,00 грн., у тому числі ПДВ 7684,00 грн. (вартість без ПДВ 38420,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 1041 від 04.05.2011р. та № 191 від 04.05.2011р.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості отриманого товару шляхом безготівкового перерахування, про що свідчать виписки по особовому рахунку позивача за 13.05.2011р., 16.05.2011р., 17.05.2011р. на загальну суму 46104,00 грн., у тому числі ПДВ 7684,00 грн. (без ПДВ 38420,00 грн.).

Також у травні 2011р. позивачем були отримані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 9748,80 грн., у тому числі ПДВ 1624,80 грн. (без ПДВ 8124,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 1237 від 24.05.2011р. та № 229 від 24.05.2011р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснена оплата вартості отриманого товару шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача за 18.05.2011р. на загальну суму 9748,80 грн., у тому числі ПДВ 1624,80 грн. (без ПДВ 8124,00 грн.).

Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 207.01 вказані товарно-матеріальні цінності, а саме запчастині до електронавантажувачів та акумуляторні банки ТНЖ 300 ВМ У2 на суму 46544,00 (вартість без ПДВ) були оприбутковані позивачем та у подальшому використані для ремонту електронавантажувальної техніки, що підтверджується відомістю сум витрат на ремонт основних засобів.

У червні 2011р. позивачем від БВП «Строитель-Плюс» були отримані ремонтні роботи та товарно-матеріальні цінності на загальну суму 26201,20 грн., у тому числі ПДВ 4366,87 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 10.06.2011р., від 14.06.2011р. та видатковою накладною № 1529.

Матеріалами справи свідчать, що позивачем здійснена оплата вартості отриманого товару (робіт) шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача за 22.06.2011р., 25.06.2011р. та 23.06.2011р., на загальну суму 26201,20 грн. з ПДВ (вартість без ПДВ 21834,33 грн.)

У липні 2011р. були отримані ремонтні послуги на загальну суму 10044,00 грн., у тому числі ПДВ 1674 грн. (вартість без ПДВ 8370,00 грн.), що підтверджується актами прийняття робіт від 11.07.2011р. та 12.07.2011р.

З матеріали справи вбачається, що позивачем здійснена оплата вартості отриманих робіт шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за 18.07.2011р., на загальну суму 10044,00 грн. з ПДВ, (вартість без ПДВ 8370,00 грн.).

У серпні 2011р. були отримані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 5496,00 грн., у тому числі ПДВ 916,00 грн. (вартість без ПДВ 4580 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 2587 від 29.08.2011р.

Згідно матеріалів справи позивачем здійснена оплата вартості отриманого товару шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за 29.08.2011р., на загальну суму 5496,00 грн., (вартість без ПДВ 4580 грн.)

У жовтні 2011р. були отримані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 2628,00 грн., у тому числі ПДВ 438,00 грн. (вартість без ПДВ 2190 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 3088 від 31.10.2011р.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості отриманого товару шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за 19.10.2011р., на загальну суму 2628,00 грн., (вартість без ПДВ 2190 грн.).

У листопаді 2011р. були отримані роботи з ремонту навантажувальної техніки на загальну суму 2196,00 грн., у тому числі ПДВ 366,00 грн. (вартість без ПДВ 1830 грн.), що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 17.11.2011р.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості товару шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за 19.10.2011р., на загальну суму 2196,00 грн., (вартість без ПДВ 1830 грн.)

Таким чином, від контрагента ТОВ БВП «Строитель-Плюс» були отримані товарно-матеріальні цінності та послуги на загальну суму 153310,80 грн. у тому числі ПДВ 25551,83 грн. (вартість без ПДВ 127758,97 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що вказані витрати по обслуговуванню вантажопідйомної техніки та придбання матеріалів для ремонту зазначеної техніки (акумулятори, запчастини до вантажопідйомної техніки), яка знаходиться на балансі підприємства, були віднесені до валових витрат по операціям з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» у сумі 32593,00 грн., що є допустимим в рамках приписів пп.8.1.1, 8.1.2., п. 8.1. пп. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8 Закону №334 та п.п. 138.8.5. п. 138.8 ст. 138, ст. 144 Податкового кодексу України у зв'язку з поліпшенням основних засобів.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом по контрагенту ТОВ БВП «Строитель-Плюс» були зняті витрати на загальну 36364,99 грн., проте ані в акті перевірки, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань с приводу виключення саме суми у розмірі 36364,99 грн. зі складу валових витрат позивача по взаємовідносинам з контрагентам ТОВ БВП «Строитель-Плюс».

Водночас на сторінки акту перевірки 32 зазначена сума у розмірі 88080 грн., яка виключена податковим органом зі складу валових витрат позивача за вказаний період, та саме на підтвердження правомірності формування валових витрат у сумі 88080 грн. позивачем надані первинні бухгалтерські документи.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Суд зауважує, що господарські операції з контрагентами позивача були спрямовані на отримання товарно-матеріальних цінностей та робіт, які використані та отримані позивачем для поліпшення основних засобів, які знаходяться на балансі підприємства та використовуються у виробничій діяльності, отже понесені витрати на суму 88080 грн. використані в оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі та призвели до зміни в структурі активів підприємства.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що отримання товарів та робіт пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, суд зазначає, що Державним концерном "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" виконані усі умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковим кодексом України для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням товарів, робіт у ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» на суму 88080 грн.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

А відтак, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 88080 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 23705 грн., у тому числі за основним платежем 21596 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2109 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень №0005122301 від 29.10.2012р. щодо зменшення позивачеві суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 91242 грн., у т.ч. за березень 2012 року у сумі 91242,00 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань, нарахування штрафних (фінансових) санкцій та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість та було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» був сформований позивачем у період 2009, 2010, 2011 та 2012 рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про податок на додану вартість" так і норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у квітні 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на

додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної

особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За висновками акту Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК від 11.10.2012р. №1954/22-03/0411890/21 Державний концерн "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" безпідставно нарахував податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів, робіт у ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» у розмірі 91242 грн., що, в свою чергу, на думку податкового органу, призвело до неправомірного включення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 91242 грн., у т.ч. за березень 2012 року, в сумі 91242,00 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно із листів ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, які надійшли на адресу відповідача в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з Державним концерном "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

На думку податкового органу діяльність контрагентів позивача, а саме ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту та неправомірного віднесення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 91242 грн., у т.ч. за березень 2012 року у сумі 91242,00 грн..

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів суд зважає на наступне.

По взаємовідносинах ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" з ТОВ «БК «Акрополь» суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, між ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" було укладено ряд договорів з ТОВ «БК «Акрополь», а саме:

- договір № 216 від 25.05.2009р.(далі - договір № 216) відповідно до якого, ТОВ «БК «Акрополь» (виконавець) бере на себе зобов'язання по виконанню ремонту і наладки промислових електронних приборів, а ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" (замовник) зобов'язується прийняти вказані роботи і сплатити їх відповідно до умов вказаного договору;

- договір № 429 від 11.08.2009р. відповідно до якого, ТОВ «БК «Акрополь»(виконавець) бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати роботи Замовника (ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра") в відповідності з проектно-кошторисною документацією, а Замовник зобов'язується прийняти вказані роботи і сплатити їх відповідно до умов вказаного договору.

На виконання умов вказаних договорів позивачем від ТОВ «БК «Акрополь» були отримані роботи з ремонту та наладки промислових електронних приборів:

- на загальну суму 18587,99 грн., у тому числі ПДВ 3098,00 грн., що підтверджується актом прийому виконаних підрядних робіт № 2 від 21.09.2009р.

- на загальну суму 7032,56 грн., у тому числі ПДВ 1172,09 грн., що підтверджується актом прийому виконаних робіт за вересень 2009р.

Відповідно до наданих робіт, ТОВ «БК «Акрополь» виписало позивачеві податкові накладні: № 1459 від 17.09.2009р. на суму ПДВ 3098,00 грн. та № 1454 від 22.09.2009р. на суму ПДВ 1172,09 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості робіт шляхом безготівкового перерахування, про що свідчать виписки по особовому рахунку позивача на загальну суму 25620,56 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 4270,09 грн.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку робіт/ по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт, відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" виникло право на податковий кредит у вересні 2009 р. в сумі 4270,09 грн.

Вказані податкові накладні отримані позивачем у вересні 2009р., включені до реєстру податкових накладних за відповідні звітні періоди 2009 року.

Відповідно до бухгалтерської довідки від 10.12.2012р. ремонтні роботи в вересні 2009р. отримані від ТОВ «БК «Акрополь» на суму 21350,47 грн. (25620,56 - 4270,09) були віднесені підприємством на збільшення балансової вартості, що підтверджується відомістю обліку ремонту основних засобів за вересень 2009р.

А відтак, ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" мав право на віднесення до податкового кредиту у вересні 2009р. суми ПДВ 4270,09 у зв'язку з поліпшенням основних засобів, як це передбачено п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168.

По взаємовідносинах ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" з ТОВ «Кримстройиндустрія» суд зазначає наступне.

Так, між позивачем та ТОВ «Кримстройиндустрія» був укладений договір № 83 від 14.04.2009р. відповідно до якого, ТОВ «Кримстройиндустрія» зобов'язується прийняти на себе обов'язки по атестації 5-х фахівців-зварників позивача. Вартість робіт складає 1750,00 грн., у тому числі ПДВ 291,67 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем від ТОВ «Кримстройиндустрія» були отримані роботи з атестації фахівців-зварників на загальну суму 1750,00 грн., у тому числі ПДВ 291,67 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт за квітень 2010р. та протоколами засідання атестаційної комісії від 15.04.2010р. № 348, 347, 349, 350, 351.

Відповідно до наданих послуг, ТОВ «Кримстройиндустрія» виписало позивачеві податкову накладну: № 107-л від 16.04.2010р. на суму ПДВ 291,67 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості робіт шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача за 16 квітень 2010р. на загальну суму 1750,00 грн., у тому числі ПДВ 291,67 грн.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку робіт/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт, відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" виникло право на податковий кредит у квітні 2010 р. в сумі 291,67 грн.

Вказана податкова накладна отримана позивачем у квітні 2010 р., включена до реєстру податкових накладних за відповідний звітний період квітня 2010 року.

Крім того, отримання вказаних робіт з атестації 5-х фахівців-зварників позивача підтверджується посвідченнями зварників № 348, 347, 349, 350, 351 та довідками підписаними заступником директора ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" від 05.12.2012р., про те, що вказані особи дійсно є співробітниками позивача.

По взаємовідносинах ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" з ТОВ «Бренд Строй» суд зазначає наступне.

Так, між ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" та ТОВ «Бренд Строй» було укладено ряд договорів.

Відповідно до договору № 209 від 01.06.2010р. Підрядник (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується виконати роботи з ремонту та наладки промислових електричних приборів, а Замовник (ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра") прийняти та сплатити дану роботу.

На виконання умов договору № 209 позивачем від ТОВ «Бренд строй» були отримані роботи на загальну суму 28124,40 грн. у тому числі ПДВ 4687,40 грн., що підтверджується актом прийому виконаних підрядних робіт від 10.07.2010р.

Відповідно до наданих робіт, ТОВ «Бренд строй» виписало позивачеві податкову накладну: № 922 від 10.07.2010р. на суму ПДВ 4687,40 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості робіт шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача за 26.07.2010 р.,27.07.2010р. на загальну суму 28124,40 грн., у тому числі ПДВ 4687,40 грн.

Як вбачається з бухгалтерської довідки від 10.12.2012р., вказані ремонтні роботи, які були виконані ТОВ «Бренд строй» на суму 23437,00 грн. (без ПДВ) були віднесені позивачем на збільшення балансової вартості об'єктів, що підтверджується відомістю обліку ремонту основних засобів за серпень 2010р. та враховані при розрахунку валових витрат у 3 кварталі 2010р. у сумі 23437,00 грн. (без ПДВ), що також не спростовується податковим органом у висновках акту перевірки.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку робіт/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт, відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" виникло право на податковий кредит у липні 2010 р. в сумі 4687,40 грн.

Вказана податкова накладна отримана позивачем у липні 2010 р., включена до реєстру податкових накладних за відповідний звітний період липня 2010 року.

На виконання умов договору № 209 позивачем від ТОВ «Бренд строй» були отримані роботи на загальну суму 20383,00 грн. у тому числі ПДВ 3397,17 грн., що підтверджується актом прийому виконаних підрядних робіт від 09.12.2010р.

Відповідно до наданих робіт, ТОВ «Бренд строй» виписало позивачеві податкову накладну: № 2337 від 08.12.2010р. на суму ПДВ 3397,17 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості отриманих робіт шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача за грудень 2010р. на загальну суму 20383,00 грн., у тому числі ПДВ 3397,17 грн.

Як вбачається з бухгалтерської довідки від 10.12.2012р., ремонтні роботи, які були виконані у грудні 2010р. ТОВ «Бренд строй» на суму 16986,00 грн.(сума без ПДВ) були віднесені позивачем до валових витрат у січні 2011р. (1 квартал 2011р.), що також не спростовується податковим органом в акті перевірки. Відомістю обліку ремонту основних засобів за січень 2011р. підтверджується поліпшення основних засобів на суму 16986,00 грн.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку робіт/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт, відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" виникло право на податковий кредит у грудні 2010 р. в сумі 3397,17 грн.

Вказана податкова накладна отримана позивачем у грудні 2010 р., включена до реєстру податкових накладних за відповідний звітний період грудня 2010 року.

Відповідно до договору № 1080 від 01.09.2011р. Замовник (ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра") доручає, а Підрядник (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується виконати власними силами роботи по об'єкту «Цех виробництва мадери. Заміна вікон», згідно з локальним кошторисом, який додається і Договірної ціни.

На виконання умов договору № 1080 позивачем від ТОВ «Бренд строй» були отримані роботи на загальну суму 18507,14 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 3084,52 грн., що підтверджується актом прийому виконаних будівельних робіт №1 від 31.10.2011р.

Відповідно до наданих послуг, ТОВ «Бренд строй» виписало позивачеві податкову накладну: № 182 від 30.09.2011р. на суму ПДВ 3084,52 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості отриманих робіт шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача за 28.09.2011р. на загальну суму 18507,14 грн., у тому числі ПДВ 3084,52 грн.

Як вбачається з бухгалтерської довідки від 10.12.2012р., ремонтні роботи, які були виконані ТОВ «Бренд строй» у сумі 15422,62 грн. (без ПДВ) були віднесені позивачем на збільшення балансової вартості об'єктів, що підтверджується відомістю обліку ремонту основних засобів у жовтні 2011р., а у подальшому с листопада 2011р., що не суперечить п.п. 138.8.5. п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, через амортизаційні відчислення до валових витрат: у 4 кварталі 2011р. на суму 771,00 грн. та 1 кварталі 2012р. на суму 771,00 грн., що також не спростовується податковим органом у висновках акту перевірки.

Враховуючи зазначене, по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт/отримання робіт, що підтверджується податковою накладною, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" виникло право на податковий кредит у вересні 2011 р. в сумі 3084,52 грн.

Вказана податкова накладна отримана позивачем у вересні 2011р., включена до реєстру податкових накладних за відповідний звітний період вересня 2011 року.

Таким чином, ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд строй» у перевіряємому періоді було віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 11169,09 грн.

По взаємовідносинах ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" з ТОВ «Сіті Буд» суд зазначає наступне.

Так, між ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" та ТОВ «Сіті Буд» було укладено договір № 76 від 19.07.2011р. відповідно до якого, Підрядник (ТОВ «Сіті Буд») по замовленню Замовника (ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра") зобов'язується на свій ризик виконати роботу з реконструкції крівлі головного корпуса м. Ялта смт. Масандра 5.

На виконання умов договору № 76 позивачем від ТОВ «Сіті Буд» були отримані роботи:

- на загальну суму 150958,80 грн. у тому числі ПДВ 25159,80 грн., що підтверджується актом прийому виконаних будівельних робіт від 29.06.2011р.;

- на загальну суму 148545,60 грн. у тому числі ПДВ 24757,00 грн., що підтверджується актом прийому виконаних будівельних робіт від 26.08.2011р.;

Відповідно до наданих робіт, ТОВ «Сіті Буд» виписало позивачеві податкові накладні: № 20 від 09.06.2011р. на суму ПДВ 8292,03 грн., № 71 від 29.06.2011р. на суму ПДВ 8534,43 грн., № 26 від 10.06.2011р. на суму ПДВ 8333,33 грн., № 34 від 19.07.2011р. на суму ПДВ 3965,57 грн., № 41 від 20.07.2011р. на суму ПДВ 4166,67 грн., № 44 від 21.07.2011р. на суму ПДВ 4166,67 грн., № 60 від 26.08.2011р. на суму ПДВ 12500,00 грн., на загальну суму ПДВ 49958,70 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості отриманих робіт шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача на загальну суму 299752,20 грн., у тому числі ПДВ 49958,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з інвентарних карток № 8037 та № 8036, витрати, які були понесені позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Сіті Буд», були віднесені ним на поліпшення основних засобів, які використовуються в виробництві, а саме у сумі 125799 грн. на збільшення балансової вартості приміщення центрального складу та у сумі 123788 грн. на збільшення балансової вартості адміністративного корпусу головного заводу.

У зв'язку з чим, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" виникло право на податковий кредит:

- у червні 2011р. в сумі ПДВ 25159,79 грн.(податкові накладні № 20 від 09.06.2011р. на суму ПДВ 8292,03 грн., № 71 від 29.06.2011р. на суму ПДВ 8534,43 грн., № 26 від 10.06.2011р. на суму ПДВ 8333,33 грн.) - по даті отримання робіт, що підтверджується податковою накладною/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт;

- у липні 2011р. в сумі ПДВ 12298,91 грн. (податкові накладні № 34 від 19.07.2011р. на суму ПДВ 3965,57 грн., № 41 від 20.07.2011р. на суму ПДВ 4166,67 грн., № 44 від 21.07.2011р. на суму ПДВ 4166,67 грн.) - по даті отримання робіт, що підтверджується податковою накладною/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт;

- у серпні 2011р. в сумі ПДВ 12500,00 грн. (податкова накладна № 60 від 26.08.2011р. на суму ПДВ 12500,00 грн.) - по даті отримання робіт, що підтверджується податковою накладною/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт;

Вказані податкові накладні отримані позивачем включені до реєстру податкових накладних за відповідні звітні періоди 2011 року.

Таким чином, ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" по операціям з придбання робіт у ТОВ «Сіті Буд» у відповідні звітні періоди було віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 49958,70 грн.

По взаємовідносинам ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" з БВП «Строитель плюс» суд зазначає наступне.

Так, між ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" та БВП «Строитель плюс» було укладено ряд договорів:

- Договір № 39 від 10.02.2011р. відповідно до якого, Продавець (БВП «Строитель плюс») зобов'язується продати, а Покупець (ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра") прийняти та сплатити товар до електрозавантажувальної техніки в кількості та ціні згідно специфікації.

- Договір № 296 від 10.02.2011р. відповідно до якого, Замовник ("Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра") доручає, а Виконавець (БВП «Строитель плюс») зобов'язується виконати послуги по технічному обслуговуванню вантажопідйомної техніки.

На виконання умов вказаних договорів позивачем від БВП «Строитель плюс» у перевіряємому періоді були отримані товари, роботи:

- у березні 2011р. на загальну суму 44064,00 грн., у тому числі ПДВ 7344,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 890 від 24.03.2011р.;

- у квітні 2011р. на загальну суму 3476,00 грн., у тому числі ПДВ 579,34 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 06.04.2011р. та 07.04.2011р.;

- у травні 2011р. на загальну суму 59205,60 грн., у тому числі ПДВ 9867,60 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 31.05.2011р. та 18.05.2011р.;

- у червні 2011р. на загальну суму 26201,20 грн., у тому числі ПДВ 4366,87 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 10.06.2011р. та 14.06.2011р.;

- у липні 2011р. на загальну суму 10044,00 грн., у тому числі ПДВ 1674,00 грн., що підтверджується актами прийняття робіт від 11.07.2011р. та 12.07.2011р.;

- у серпні 2011р. на загальну суму 5496,00 грн., у тому числі ПДВ 916,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2587 від 29.08.2011р.

- у жовтні 2011р. на загальну суму 2628,00 грн., у тому числі ПДВ 438,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3088 від 31.10.2011р.

- у листопаді 2011р. на загальну суму 2196,00 грн., у тому числі ПДВ 366,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 17.11.2011р.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості отриманого товару, робіт шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача на загальну суму 153310,80 грн., у тому числі ПДВ 25551,83 грн.

У зв'язку з отриманням товарів, робіт у перевіряемому періоді БВП «Строитель плюс» виписало позивачеві податкові накладні на загальну суму 153310,80 грн., у тому числі ПДВ 25551,83 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена оплата вартості отриманого товару, робіт шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача на загальну суму 153310,80 грн., у тому числі ПДВ 25551,83 грн.

У зв'язку з чим, по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів, робіт/отримання товарів, що підтверджується податковою накладною, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у ДК "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" виникло право на податковий кредит в сумі 25551,83 грн.

Вказані податкові накладні отримані позивачем від БВП «Строитель плюс» включені до реєстру податкових накладних за відповідні звітні періоди 2011 року, а саме: у березні 2011р. на суму ПДВ 7344,00 грн., у квітні 2011р. на суму ПДВ 579,34 грн., у травні 2011р. на суму ПДВ 9867,60 грн., у червні 2011р. на суму 4366,87 грн., у липні 2011р. на суму ПДВ 1674,00 грн., у серпні на суму ПДВ 2011р. 916,00 грн., у жовтні 2011р. на суму ПДВ 438,00 грн., у листопаді 2011р. на суму ПДВ 366,00 грн.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт/отримані роботи, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що контрагенти - постачальники відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 та п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України мали право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як були зареєстровані платниками ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальники позивача є зареєстрованими суб'єктами господарювання - юридичними особами згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Таким чином, вказані податкові накладні, які оформлені у відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 та ст. 201 Податкового кодексу України, є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, тобто документами, які повинні підтверджувати витрати позивача, та надають право на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції з переліченими контрагентами здійснені у зв'язку з обслуговуванням вантажопідйомної техніки та придбанням матеріалів для ремонту зазначеної техніки (акумулятори, запчастини до вантажопідйомної техніки), яка знаходиться на балансі підприємства, та у зв'язку з поліпшенням основних засобів, отже вчинені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів, робіт від ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» та позивачем булі вчинені господарські операції щодо придбання товарів, робіт. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

Вказані господарські операції призвела до зміни в структурі активів, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів, робіт від ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Сіті Буд», ТОВ «Бренд Строй» та БВП «Строитель Плюс», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до від'ємного значення на суму 91242 грн. та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи, суд зауважує, що матеріали кримінальної справи, використані податковим органом під час перевірки, не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

А відтак за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія», визначених актом перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товару, робіт від ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія» (зокрема доказів отримання вказаного товару від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товару, робіт саме від ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія» та його використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 91242 грн. та збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 23705,00 грн., у тому числі за основним платежем - 21596 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2109 грн. по операціям з ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «БК «Акрополь», ТОВ «Кримбудіндустрія» знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутком підприємств» та Податкового кодексу України.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК ДПС №0005122301 від 29.10.2012р. щодо зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 91242 грн.; № 0005112301 від 29.10.2012р. щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 23705,00 грн., у тому числі за основним платежем - 21596 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2109 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.12.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 17.12.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК ДПС №0005122301 від 29.10.2012р. та № 0005112301 від 29.10.2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного концерну "Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" (ЄДРПОУ 00411890) 1149,50 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.