Постанова № 28169821, 05.12.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2012 р. 11:08 Справа №2а-11852/12/0170/23

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючої судді: Алексєєвої Т.В.,

при секретарі Ходус Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Булат"

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Болібкова А.В.

від відповідача - Герасимов Д.О.;

Обставини справи: Позивач (Приватне підприємство "Булат") звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування наказу №704 від 25.09.2012 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Булат», визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000632304 від 17.10.2012 р., №0000642304 від 17.10.2012 р.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем безпідставно проведено планову, документальну, виїзну перевірку позивача та визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, зареєстрований рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради АР Крим 20.02.1997 р.

Позивач перебуває на обліку у органах державної податкової служби з 22.05.1997 р.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим ДПС (далі - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Булат" (далі - позивач) з питань своєчасності, достовірності. повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Комманд", ПП «Мобкримторг», ПП «ПанБуд», ТОВ «Євро-трейд ЛТД», ТОВ "Окнополь", КП "Альянс", БВП "Строитель-плюс" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС складено акт перевірки від 08.10.2012р. № 1533/22-03/24698034 (далі акт перевірки), яким встановлені наступні порушення: п. 5.1. п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5. п.п. 8.1. п. 8.2, ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 p. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п.п.138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.8. ст.138. п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України N2755-УІ від 02.12.2010 із змінами і доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 483949 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ПП "Комманд", ПП «Мобкримторг», ПП «ПанБуд», ТОВ «Євро-трейд ЛТД», ТОВ "Окнополь", КП "Альянс", БВП "Строитель-плюс" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

Вивчивши питання щодо правомірності позовних вимог судом встановлено наступне.

Позапланову виїзну перевірку ПП "Булат" було проведено ДПІ у м. Євпаторії АРК ДПС на підставі наказу на перевірку № 704 від 25.09.2012 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2. п.75.1. ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно до положень ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; . платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження; розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків; платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, зазначених вище, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень; щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання; отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні; органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

У разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та у порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документі для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки вказано обставини, передбачені п.п.78.1.1 п.7.8.1. ст. 78 ПК України, тобто за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи на адресу позивача надійшов запит ДПІ у м. Євпаторії "Про надання документів" за вих. № 3014/10/22-03 від 09.07.2012 p. яким відповідач запропонував надати пояснення по взаємовідносинам по контрагентам та копії документів.

Як свідчать матеріали справи, даний запит отримано позивачем 12.07.12

23.07.12 р. позивач надав відповідь на вищевказаний запит, де зазначив, що копії документів, пояснення директора та головного бухгалтера були надіслані листом №32 від 22.05.12 р. у відповідь на запит №1317/10/15-2-12 від 23.04.12 р.

Вказаний лист отриманий відповідачем 23.07.12 р. тобто, в межах 10-денного терміну передбаченого п.п.78.1.1 п.7.8.1. ст. 78 ПК України.

За таких умов, в податкового органу булі відсутні обставини, які могли бути підставою для здійснення документальної позапланової невинної перевірки в розумінні п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ІІК України.

Так як підставою для прийняття наказу № 704 від 25.09.2012 стало не надання позивачем пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, суд приходить до висновку, що наказ № 704 від 25.09.2012 не може бути визнаний таким, що прийнятий на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, оскільки прийнятий безпідставно, отже, він є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, відповідачем було протиправно складено наказ на проведення перевірки № 704 від 25.09.2012 року за відсутності підстав передбачених п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України.

Вказане свідчить, що наказ № 704 від 25.09.2012 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Булат" є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

За таких підстав, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки, підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, був протиправний наказ, то такі дії не можуть бути проведені обґрунтовано та правомірно.

Відповідно, дії Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби щодо проведення позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 08.10.2012р. № 1533/22-03/24698034 були проведені на підставі протиправного наказу та відповідно також є протиправними.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0000632304 року від 17.10.2012 p. №0000642304 від 17.10.2012 р. прийняті внаслідок протиправних дій по проведенню позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 08.10.2012р. № 1533/22-03/24698034 мають бути визнанні протиправними та скасовані.

Крім того, судом встановлено, що згідно висновків акту від 08.10.2012р. № 1533/22-03/24698034 відповідач дійшов висновку про відсутність реальності господарських операцій здійсненних позивачем з ПП "Комманд", ПП «Мобкримторг», ПП «ПанБуд», ТОВ «Євро-трейд ЛТД» ТОВ "Окнополь", КП "Альянс"", БВП "Строитель-плюс" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

В той час, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач здійснював господарські операції з ПП «КОММАНД» код ЄДРПОУ 37081766 у лютому 2012р. Загальна сума операцій 57 420,0 грн., ПДВ 9 570,0 грн.

Судом досліджено, що відносини між сторонами склалися в межах надання послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за надані автомобільні послуги ПП «Булат» перераховано на адресу ПП «КОММАНД» 57 420,0 грн., у тому числі ПДВ 9 570,0 грн. згідно платіжного доручення № 3338 від 29.02.2012р. на суму 57 420,0 грн., у тому числі ПДВ 9 570,0 грн. (Т.6 а.с. 37).

Надання послуг в межах зазначених господарських відносин підтверджено актом прийму-передачі виконаних послуг №2 від 29.02.2012 р. та податковою накладною від 29.02.2012 р. №724 (т.4 а.с. 64,65).

Сума податку на додану вартість по податковій накладній за № 724 від 29.02.2012р. включена до складу податкового кредиту у лютому 2012р., відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2012 ( увійшла до складу Рядка 17 Декларації по ПДВ за лютий 2012 року на суму ПДВ 9 570,0 грн., відображено у додатку до розділу II «Податковий кредит» по операціях з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту на суму ПДВ 9 570,0 грн.

Позивач здійснював господарські операції з ПП «МОБКРИМТОРГ» код ЄДРПОУ 37081792 у лютому 2012р. Загальна сума операцій 36 000,0 грн, у т.ч. ПДВ 6 000,0 грн.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за товар ПП «Булат» перераховано на адресу ПП «МОБКРИМТОРГ» 36 000,0 грн., у тому числі ПДВ 6 000,0 грн. згідно платіжного доручення № 3346 від 06.03.2012р. на суму 36 000,0 грн., у тому числі ПДВ 6000,0 грн.

Здійснення господарських операцій щодо поставки секцій радіаторних підтверджується видатковою накладною № - 00000073 від 28.02.2012 р. та податковою накладною від 28.02.12 р. №39 (т.4 а.с. 62,63).

Сума податку на додану вартість по податковій накладній за № 39 від 28.02.2012р. включена до складу податкового кредиту у лютому 2012р., відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2012р., увійшла до складу Рядка 17 Декларації по ПДВ за лютий 2012 року на суму ПДВ 6 000,0 грн., відображено у додатку 5 розділу II «Податковий кредит» по операціях з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту на суму ПДВ 6 000,0 грн.

Позивач здійснював господарські операції з ПП «Пан Буд» код ЄДРПОУ 37081614 у грудні 2011р. Загальна сума операцій 42 511,50 грн., у т.ч. ПДВ 7085,25 грн.

Згідно договору № 349 від 01.12.2011р. укладеного між ПП «Пан Буд» - Підрядник та ПП «Булат» - Замовник, ПП «Пан Буд» бере на себе зобов'язання по ремонту складського приміщення та заміні вікон ПП «Булат».

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за придбані роботі «Булат» перераховано на адресу ПП «Пан Буд» 42 511,50 грн., у тому числі ПДВ 7 085,25 грн. згідно платіжного доручення № 3277 від 20.01.2012р. на суму 42 511,50 грн., у тому числі ПДВ 7 085,25 грн.

Виконання будівельних робіт по договору № 349 від 01.12.2011р. підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2011 р., Актом виконаних робіт за грудень 2011р., податковою накладною 30.12.2011 р. №121.

Сума податку на додану вартість по податковій накладній за № 12 від 30.12.2011р. включена до складу податкового кредиту у грудні 2011р., відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 20 увійшла до складу Рядка 17 Декларації по ПДВ за грудень 2011 року на суму ПДВ 7 085,25 грн., відображена додатку 5 розділу II «Податковий кредит» по операціях з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту на суму ПДВ 7 085,25 грн.

Позивач здійснював господарські операції з ТОВ «Євро-Трейд ЛТД» код за ЄДРПОУ 37507739 у березні, квітні та травні 2011р. Загальна сума операцій 294 543,95 грн., у т.ч. ПДВ 49 090,67 грн.

Згідно договору № ЕС-37/34 від 04.03.2011р. укладеного між ТОВ «Євро-Трейд ЛТД» - Постачальник та «Булат» - Покупець, ТОВ «Євро-Трейд ЛТД» зобов'язується поставляти і передавати товар.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за придбані товари «Булат» перераховано на адресу ТОВ «Євро-Трейд ЛТД» 294543,95 грн., у тому числі ПДВ 49090,67 грн.

Постачання товару підтверджується видатковими та податковими накладними (т.2, а.с. 73,74, 79,80, 102,103, 106,107, 133,134, 139,149).

Суми податку на додану вартість по податковим накладним за № 24 від 09.03.2011р. та № 125 від 23.03.201 включені до складу податкового кредиту у березні 2011р., відображені у реєстрі отриманих податкових накладних березень 2011р., увійшли до складу Рядка 17 Декларації по ПДВ за березень 2011 року на суму ПДВ 9 618,13 грн. відображені у додатку 5 розділу II «Податковий кредит» по операціях з придбання з ПДВ, які надають право на формування податкового кредиту на суму ПДВ 9 618,13 грн.

Суми податку на додану вартість по податковим накладним за № 179 від 12.04.2011р. та № 180 від 12.04.201 включені до складу податкового кредиту у квітні 2011р., відображені у реєстрі отриманих податкових накладних квітень 2011р., увійшли до складу Рядка 17 Декларації по ПДВ за квітень 2011 року на суму ПДВ 18 723,88 грн. відображені у додатку 5 розділу II «Податковий кредит» по операціях з придбання з ПДВ, які надають право на формування податкового кредиту на суму ПДВ 18 723,88 грн.

Суми податку на додану вартість по податковим накладним за № 133 від 11.05.2011р. та № 365 від 23.05.2011р. включені до складу податкового кредиту у травні 2011р., відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2011р., увійшли до складу Рядка 17 Декларації по ПДВ за травень 2011 року на суму ПДВ 20748,66 грн., відображені у додатку 5 розділу II «Податковий кредит» по операціях, які надають право на формування податкового кредиту на суму ПДВ 20 748,66 грн.

Позивач здійснював господарські операції з ТОВ «ОКНОПОЛЬ» код за ЄДРПОУ 36070617 у вересні та грудні 2011р. Загальна сума операцій 228 660,0 грн., у т.ч. ПДВ 38110,0 грн.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за придбані товари ПП «Булат» перераховано на адресу ТОВ «ОКНОПОЛЬ» 105600,0 грн., у тому числі ПДВ 17 600,0 грн.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ОКНОПОЛЬ» підтверджується видатковими та податковими накладними (т.4 а.с. 94,95, 153,154).

Сума податку на додану вартість по податковій накладній за № 28 від 30.09.2010р. включена до складу податкового кредиту у вересні 2010р., відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2010р., увійшла до складу Рядка 17 Декларації по ПДВ за вересень 2010 року на суму ПДВ 17 600,0 грн., відображена у додатку 5 розділу II «Податковий кредит» по операціях, які надають право формування податкового кредиту на суму ПДВ 17 600,0 грн.

Сума податку на додану вартість по податковій накладній за № 330 від 30.12.2010р. включена до складу податкового кредиту у грудні 2010р., відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2010р., увійшла до складу Рядка 17 Декларації по ПДВ за грудень 2010 року на суму ПДВ 20 510,0 грн., відображені у додатку 5 розділу II «Податковий кредит» по операціях ПДВ, які надають право формування податкового кредиту на суму ПДВ 20 510,0 грн.

Позивач здійснював господарські операції з КП «Альянс» код за ЄДРПОУ 32468182 у липні, вересні 2009р. та січні 2010р. Загальна сума операцій 170693,16 грн., у т.ч. ПДВ 28448,86 грн.

Між КП «Альянс» та ПП «Булат» були укладені наступні договори:

№ 1325 від 01.07.2009р. КП "Альянс" - Генпідрядник, а ПП "Булат" - Замовник. Згідно договору КП "Альянс" виконує будівельні роботи по благоустрою території;

№ 47/1598 від 01.09.2009р. КП "Альянс" - Генпідрядник, а ПП "Булат" - Замовник. Згідно договору КП "Альянс" виконує будівельні та монтажні роботи по ремонту сітей електропостачання ПП "Булат";

№ 36/11 від 02.01.2010р. КП "Альянс" - Підрядник, а ПП "Булат" - Замовник. Згідно договору КП "Альянс" виконує ремонт опалення, холодного та гарячого водопостачання та каналізації у спальних корпусах СКЛЦ "Фемида".

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за придбані роботи ПП «Булат» перераховано на адресу КП «Альянс» 170 693,16 грн., у тому числі ПДВ 28 448,86 грн.

Виконання будівельних та монтажних за вказаними вище договорами підтверджується податковими накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт (т.5 а.с. 68-77, т.3 а.с. 31-35, 68-73).

Сума податку на додану вартість по податковій накладній за № 2780 від 31.07.2009р. включена до складу податкового кредиту у липні 2009р., відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2009р., увійшла до складу Рядка 17 Декларації по ПДВ за липень 2009 року на суму ПДВ 6 002,0 грн., відображено у додатку 5 розділу II «Податковий кредит» по операціях з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту на суму ПДВ 6 002,0 грн.

Сума податку на додану вартість по податковій накладній за № 3558 від 30.09.2009р. включена до складу податкового кредиту у вересні 2009р., відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2009р., увійшла до складу Рядка 17 Декларації по ПДВ за вересень 2009 року на суму ПДВ 10 312,40 грн., відображено у додатку 5 розділу II «Податковий кредит» по операціях з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту на суму ПДВ 10 312,40 грн.

Сума податку на додану вартість по податковій накладній за № 68 від 30.01.2010р. включена до складу податкового кредиту у січні 2010р., відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2010р., увійшла до складу Рядка 17 Декларації по ПДВ за січень 2010 року на суму ПДВ 12 134,46 грн., відображено у додатку 5 розділу II «Податковий кредит» по операціях з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту на суму ПДВ 12 134,46 грн.

Позивач здійснював господарські операції з БВП «Строитель-плюс» код за ЄДРПОУ 31263808 у січні, березні-грудні 2009р., січні-грудні 2010р., січні-грудні 2011р, січні 2012р. Загальна сума операцій 1 626 039,20 грн., у тому числі ПДВ 271006,73 грн.

Між БВП «Строитель-плюс» та ПП «Булат» були укладені наступні договори: № 56 від 05.01.2009р., № 33/8 від 10.01.2011р., № 137/14 від 04.01.2011р. та № 51/19 від 04.01.2010р. БВП «Строитель-плюс» - Виконувач, а ПП "Булат" - замовник. Згідно договорів БВП «Строитель-плюс» виконує доставку вантажу ПП "Булат".

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати за придбані роботи ПП «Булат» перераховано на адресу БВП «Строитель-плюс» 1626 039,20 грн., у тому числі ПДВ 271006,73 грн.

Виконання господарських операцій між ПП «Булат» та БВП «Строитель-плюс» підтверджується відповідними податковими накладними та актами приймання-передачі наданих послуг.

Суми податку на додану вартість по податковим накладним включено до складу податкового кредиту у відповідних періодах, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні періоди, увійшли до ладу Рядка 17 Декларації по ПДВ за відповідні періоди на суму ПДВ 271 006,73 грн., відображена у додатку 5 розділу II «Податковий кредит» по операціях з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту на суму ПДВ 271 006,73 грн.

Також, суду надані первинні документи, якими підтверджується подальше використання у господарської діяльності, товарів (робіт, послуг) наданих ПП "Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «ПанБуд», ТОВ «Євро-трейд ЛТД», ТОВ "Окнополь", КП "Альянс", БВП "Строитель-плюс".

Згідно зі ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Разом з тим, відповідно до п. 1.ч.1 ст. 208 ЦК правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України "Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно приписів ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ст. 641 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено фактичне існування договірних відносин між позивачем та ПП "Комманд", ПП «Мобкримторг», ПП «ПанБуд», ТОВ «Євро-трейд ЛТД», ТОВ "Окнополь", КП "Альянс", БВП "Строитель-плюс".

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом МФ України № 88 від 24.05.1995, встановлено такі вимоги до первинних документів:

«Первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції і її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм ».

Згідно з наведеними законодавчими нормами, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), або податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, первинними документами позивача підтверджується здійснення господарських операції з ПП "Комманд", ПП «Мобкримторг», ПП «ПанБуд», ТОВ «Євро-трейд ЛТД», ТОВ "Окнополь", КП "Альянс", БВП "Строитель-плюс".

Таким чином, укладені між Позивачем та контрагентами угоди щодо були спрямовані на реальне настання передбачених у них юридичних наслідків і реально виконувались.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

У періоді, під час якого були виявлені порушення були також чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закон України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно до п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 14.1.228 п.14.1 ст. 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Пунктом 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо підстав формування витрат, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в силу норм ПК України є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку. Також, суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення сум до витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентами документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів витрат.

Відтак, первинними документами позивача підтверджується здійснення господарських операції з ПП "Комманд", ПП «Мобкримторг», ПП «ПанБуд», ТОВ «Євро-трейд ЛТД», ТОВ "Окнополь", КП "Альянс", БВП "Строитель-плюс".

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (п.п.14.1.18 пункту 14.1. ст. 14. ПК України).

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 1.4. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом досліджено, що податкові накладні, з яких сформовано невизнаний актом перевірки податковий кредит, внесені до декларації з ПДВ у відповідних періодах.

Накладні, суми сплаченого (нарахованого) податку, за якими підприємство включило до складу податкового кредиту, оформлені згідно з нормами чинного законодавства надійшли до підприємства у відповідних періодах, що підтверджується записами у реєстрі отриманих податкових накладних.

Таким чином, за наслідками взаємовідносин ПП «Булат» із згаданими контрагентами правомірно сформований податковий кредит в розмірі 354244,71 грн. на підставі отриманих від вказаних постачальників податкових накладних.

На підставі вище наведеного, документами бухгалтерського і податкового у позивача заниження податку на додану вартість в розмірі 354244,71 грн. не підтверджено.

Як встановлено судом, отримані товари (роботи послуги) використовувалися позивачем у його господарській діяльності.

Також, суд, вважає за необхідне зазначити, що ані Закон України «Про ПДВ», ані Податковий кодекс України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України позивачем не надано доказів підтверджуючих те, що ПП "Комманд", ПП «Мобкримторг», ПП «ПанБуд», ТОВ «Євро-трейд ЛТД», ТОВ "Окнополь", КП "Альянс", БВП "Строитель-плюс" на момент укладення угод були виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим вони не були наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 626 ЦКУ встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 ЦКУ підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним передбачені частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України, відповідно до якої, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Для прийняття відповідного рішення необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка вчиняється і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених між Позивачем та ПП "Комманд", ПП «Мобкримторг», ПП «ПанБуд», ТОВ «Євро-трейд ЛТД», ТОВ "Окнополь", КП "Альянс", БВП "Строитель-плюс".

Передбачені статтею 208 ГК та 228 ЦК України наслідки можуть бути застосовані лише до угоди, яка дійсно відбулася. Безтоварна угода не може породжувати прав та обов'язків між сторонами, а тому до такої угоди неможливо застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

Однак, суд вважає, що висновки відповідача про безтоварність угод не відповідають матеріалам справи, так як відповідач документально підтвердив реальність здійснених господарських операцій.

Крім того, з приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою що суперечить інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до повноважень судів.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх відповідними доказами, суд відзначає помилковість судження суб'єкта владних повноважень про відсутність реальності господарських операцій за спірними правочинами Позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вказані норми КАС України, а також те, що позивач в позові просить визнати нечинним та скасувати наказ №704 від 25.09.2012 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Булат» суд, для повного захисту прав та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним наказ №704 від 25.09.2012 р.

Враховуючи те, що позовні вимоги є обґрунтованими, суд, відповідно до положень ч. 2 ст. 11 КАС України, для захисту прав та інтересів позивача виходить за межі позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ №704 від 25.09.2012 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Булат».

Крім того, суд, під час судового розгляду справи встановивши, що дії Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби щодо проведення позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 08.10.2012р. № 1533/22-03/24698034 були здійсненні необґрунтовано, вважає за необхідне, в цій частині також вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби щодо проведення позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 08.10.2012р. № 1533/22-03/24698034.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 05.12.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови, постанову складено в повному обсязі 10.12.2012 року.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Булат" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ №704 від 25.09.2012 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Булат».

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби щодо проведення позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 08.10.2012р. № 1533/22-03/24698034.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000632304 від 17 жовтня 2010 року.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000642304 від 17 жовтня 2010 року.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Булат" 2146,00 грн. судових витрат, шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Алексєєва Т.В.