Постанова № 28169716, 20.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13563/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріМакаревич К.В. за участю: представника позивача Гармаш О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Базіс» про застосування арешту коштів ТОВ «НПО Базіс» на розрахункових рахунках, -

ВСТАНОВИВ:

Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Базіс» про застосування арешту коштів ТОВ «НПО Базіс» на розрахункових рахунках.

Позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ «НПО Базіс» знаходиться на обліку в Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобов'язань має податковий борг в сумі 269,21 грн. В зв'язку з відсутністю у ТОВ «НПО Базіс» майна, на яке може бути звернене стягнення, позивач просить застосувати арешт коштів ТОВ «НПО Базіс» на розрахункових рахунках.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка вручена йому 17.11.2012 року та 10.12.2012 року. Відповідно до ч.4 ст.33 Кодексу адміністративного судочинства України судові виклики та повідомлення надсилаються юридичним особам - за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НПО Базіс» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 19.04.2005 року та знаходиться на обліку в Лівобережній міжрайонній державні податковій інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків.

Відповідач має податковий борг, що підтверджується завороти боком облікової картки платника податків, що складається з штрафних санкції з податку на додану вартість в сумі 170,00 гривень, згідно податкового повідомлення-рішення від 22.03.2010 року №0002591501/0, винесеного на підставі Акту перевірки від 15.03.2010 року №1818/15-2/33515861, яке отримано відповідачем 06.04.2010 року та пені в сумі 251,37 гривень, за рахунок наявної переплати сума заборгованості складає 269,21 гривень.

На підставі Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III на адресу відповідача було направлено першу податкову вимогу від 04.03.2009 року №1/409 та другу податкову вимогу від 17.04.2009 року №2/582, які отриманні відповідачем 16.03.2009 року та 25.04.2009 року відповідно, так як податковий борг виник в 2009 році, то нові податкові вимоги на адресу підприємства не направлялись.

З метою встановлення наявності майна Лівобережна міжрайонна ДПІ м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС було надіслано запит від 30.09.2011 р. до Інспекції державного технічного нагляду - відповідно до наданої відповіді право власності на сільськогосподарську техніку за ТОВ «НПО Базіс» не зареєстровано, запит від 25.04.2012 року до Дніпропетровського МБТІ відповідно до наданої відповіді право власності на нерухоме майно за ТОВ «НПО Базіс» не зареєстровано.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Позивач на обґрунтування позовних вимог також посилається на норми закріпленні в ст.94 Податкового кодексу України, а саме згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України застосування адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3 наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку позивачем до суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 №1398, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин, таких обставин судом не встановлено.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена пп. 20.1.17. п. 20.1. ст.20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами відсутність майна у відповідача та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наявний в матеріалах справи акт перевірки місцезнаходження керівника підприємства від 20.09.2012 року не є належним доказом відсутності майна підприємства.

Відповідно до вимог статті 89 Податкового кодексу України акт опису майна у податкову заставу або про відсутність майна, на підставі цієї статті, не складався та до суду не надавався.

В тому числі, доводи позивача про те, що відсутність майна для погашення податкового боргу у відповідача підтверджується листом КП «Дніпропетровське МБТІ» від 20.06.2012 року за №8062 та листом Інспекції державного технічного нагляду від 11.10.2011 року за №3123-02-11 є необґрунтованим, оскільки перевірка наявності майна у відповідача була проведена виключно відносно права власності на нерухоме майно та сільськогосподарської техніки. Наявність у відповідача іншого майна податковим органом не перевірялась, відповідних доказів суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, згідно з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Базіс» про застосування арешту коштів ТОВ «НПО Базіс» на розрахункових рахунках - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24.12.2012 року.

Суддя Н.В. Боженко