Постанова № 28169588, 11.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13825/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Новомосковського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю та вартість навчання, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся Новомосковський міськрайонний центр зайнятості до ОСОБА_3 з вимогою, - стягнути з ОСОБА_3 на користь Новомосковського

міськрайонного центру зайнятості безпідставно виплачену їй за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, допомогу по безробіттю в сумі 5077,34 грн. та вартість навчання в сумі 1726,65 грн., на р/р№37178001002827, ГУДКУ у Дніпропетровській області, код платежу-50040100, МФО 805012, ЄДРПОУ - 20306617.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 17.09.2010р. по 29.06.2011р. ОСОБА_3 отримала від Новомосковського міськрайонного центру зайнятості матеріальну допомогу на випадок безробіття за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на загальну суму 4499,34 грн., а також з 23.11.2010р. по 06.06.2011р. пройшла навчання на курсах «Кухар» за рахунок Новомосковського міськрайонного центру зайнятості на загальну суму 1726,65 грн. та компенсаційними витратами на проїзд до навчального закладу в сумі 578 грн.

Водночас з 18.03.11р. по 03.08.11р. мала трудові відносини з ТОВ «ОПТУКРПРОМ - ВР» (витяг з наказу №137-к від 18.03.2011р. про прийняття на роботу та витяг з наказу №363/4-к від 03.08.2011р. про звільнення).

Про своє працевлаштування ОСОБА_3 не повідомила Новомосковський міськрайонний центр зайнятості і не являючись безробітньою, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», за період з 17.09.2010 р. по 29.06.2011 р. безпідставно отримала допомогу на випадок безробіття за рахунок коштів Фонду зальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, чим Фонду завдана матеріальна шкода на загальну суму 6803,99грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, проте в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності - суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року №803-ХІІ (далі - Закон №803-ХІІ) держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Статтею 1 Закону №803-ХІІ встановлено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону №803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 року, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Позивач, згідно з ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 року(далі - Закон №1533-III), є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, і на нього, згідно з пунктами 4-5 вказаної частини, покладено, зокрема, функцію з виплати забезпечення, надання передбачених даним Законом соціальних послуг та з контролю щодо обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

Згідно ч.3 ст.16 Закону №1533-III видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними (далі за текстом «Фонду»).

Нецільове використання коштів Фонду негативно впливає на фінансову стабільність Фонду та можливість фінансування витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття, може завдати шкоди інтересам держави.

Пунктом 1 ст. 14 Закону №1533-III на міністерство праці та соціальної політики України покладене здійснення державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Страхування на випадок безробіття є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист громадян в процесі їх трудової діяльності.

Ст.12 вказаного Закону функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.

Судом встановлено, що наказом директора Новомосковського міжрайонного центру зайнятості №НТ100917 від 17.09.2010р. ОСОБА_3 надано статус безробітного і розпочата виплата допомоги по безробіттю.

За час перебування на обліку з 17.09.2010р. по 29.06.2011р. ОСОБА_3 регулярно отримувала від Новомосковського міськрайонного центру зайнятості матеріальну допомогу на випадок безробіття за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на загальну суму 4499,34 грн.

27.10.2010р. ОСОБА_3 звернулась до Новомосковськом міськрайонного центру зайнятості з заявою про направлення її на навчання за фахом «Кухар 3-го розряду». Про що з нею був укладений договір за №0485101112200375 від 22.11.2010р. на професійне навчання терміном 6,47 місяця (1006 годин).

На навчання відповідача Новомосковським міскрайонним центром зайнятості витрачені кошти в сумі 1726,65грн. та компенсаційними витратами на проїзд до навчального закладу в сумі 578 грн.

В ході проведення звірки даних Центру зайнятості з даними державної податкової інспекції було виявлено, що відповідач, перебуваючи на обліку в ЦЗ, водночас з 18.03.11р. по 03.08.11р. мала трудові відносини з ТОВ «ОПТУКРПРОМ - ВР» (витяг з наказу №137-к від 18.03.2011р.про прийняття на роботу та витяг з наказу №363/4-к від 03.08.2011р. про звільнення).

Даний факт підтверджується Актом №47 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення складеного Васильківськім міськрайонним центром зайнятості Київської області від 06.08.2012р.

Проте, суд не погоджується з вимогою позивача щодо стягнення з ОСОБА_3 за період з 17.09.2010р. по 29.06.2011р. безпідставно отриманої допомоги на випадок безробіття за рахунок коштів Фонду зальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 4499,34 грн., оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_3 офіційно працевлаштувалася до ТОВ «ОПТУКРПРОМ - ВР» 18.03.2011р.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 36 Закону №1533-III - сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Тому, суд вважає, що за період з 17.09.2010р. по 18.03.2011р. відповідач правомірно отримував допомогу по безробіттю, тобто до моменту виникнення обставин, що впливали на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином суд доходить висновку, що виплачене забезпечення та вартість наданих соціальних послуг ОСОБА_3, внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними повинно бути стягнено з неї за період з 18.03.2011р. по 29.06.2011р.

Відповідно до Довідки Новомосковського міськрайонного центру зайнятості від 07.12.2012р., яка надана представником позивача у судове засідання, відповідач ОСОБА_3 за період з 18.03.2011 р. по 29.06.2011 р. безпідставно отримала допомогу на випадок безробіття за рахунок коштів Фонду зальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 1495,65 грн., а відповідно до заяв відповідача щодо компенсування витрат на проїзд у міжміському транспорті за маршрутом, а саме від 18.03.2011р., 04.01.2011р., 02.12.2010р. та маршрутних листів щодо проїзду слухача ОСОБА_3 від 28.03.2011р., 22.03.2011р., 04.01.2011р., 02.12.2010р. на відповідача витрачено компенсаційних витрат на проїзд до навчального закладу в сумі 578 грн.

Тому, стягненню з ОСОБА_3 на користь Новомосковського

міськрайонного центру зайнятості підлягає безпідставно виплачена їй за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття допомога в сумі 1495,65 грн., вартість навчання в сумі 1726,65 грн. та вартість компенсаційних витрат на проїзд до навчального закладу в сумі 578 грн.

Відповідно до частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Новомосковського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю та вартість навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Новомосковського міскрайонного центру зайнятості безпідставно виплачену їй за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, допомогу по безробіттю в сумі 1495,65 грн., вартість навчання в сумі 1726,65 грн. та компенсаційні витрати на проїзд до навчального закладу в сумі 578 грн. на р/р №37178001002827, ГУДКУ у Дніпропетровській області, код платежу - 50040100, МФО 805012, ЄДРПОУ - 20306617.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 17.12.2012 року.

Суддя Е.О. Юрков