Постанова № 28169475, 07.12.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 грудня 2012 р. Справа № 2а/0270/5121/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича

представника позивача: Тихонюка С.Л.

представника відповідача: Лабунець Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Тандем СВ"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Тандем СВ» (надалі позивач, ПП «Тандем СВ») з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення податку на додану вартість за липень 2011 року в сумі 41 204,00 грн. з них: основного платежу в сумі 32 963,00 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 8 241,00 грн., та порушення п.198.6, п. 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких зазначено, що вони не підлягають задоволенню, оскільки ПП «Тандем СВ» порушено п.198.6, п. 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України в зв'язку з тим, що фактична передача товарно - матеріальних цінностей від ПП «Спецкомпсервіс» та ПП «ІТ - Сервіс» до ПП «Тандем СВ» не відбулась, тобто перехід права власності не настав.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

05 жовтня 2012 року посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Тандем СВ» з питань перевірки правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року.

В ході проведення перевірки перевіряючими встановлено порушення ПП «Тандем СВ» п.198.6, п. 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товарно - матеріальних цінностей у ПП «Спецкомпсервіс» та ПП «ІТ - Сервіс» за липень 2011 року в сумі 32 963,00 грн..

За результатами проведеної перевірки Вінницькою ОДПІ складено акт перевірки № 2397/2204/33263731 від 08.10.2012р. (а.с. 7-15).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000862350 від 24.10.2012 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41 204,00 грн. з них: основного платежу в сумі 32 963,00 грн. та штрафних (фінансові) санкцій - 8 241,00 грн.. (а.с.13).

Судом встановлено, що в основу висновків податкового органу покладено надані ПП «Тандем СВ» на письмовий запит Вінницької ОДПІ про надання інформація та її документального підтвердження від 18.09.2012 року за №36553/10/22-219, належним чином завірені копії первинних документів (банківських виписок, договорів поставки, податкових та видаткових накладних), що були виписані в процесі придбання товарно - матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) у ПП «Спецкомпсервіс» та ПП «ІТ - Сервіс» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, а також акт Вінницької ОДПІ №4039/2330/35762849 від 12.10.2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Спецкомпсервіс» та акт №4043/2330/30744170 від 12.10.2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «ІТ - Сервіс».

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Так, віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 16 316,15 грн., які сплачені внаслідок придбання товарно - матеріальних цінностей у ПП «Спецкомпсервіс», відбувалось відповідно до договору поставки №38 від 01 березня 2011 року, укладеного між позивачем та ПП «Спецкомпсервіс».

З вказаного договору видно, що відповідно до п.1 договору предметом поставки є товар представлений окремими рахунками фактурами. Постачання товару здійснюється на умовах усної домовленості, перехід права власності відбувався в момент поставки відповідної партії товару, що оформлялися видатковими накладними.

Придбання товарно - матеріальних цінностей підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, а саме: видатковою накладною №СК-0000444 від 20 липня 2011 року, податковою накладною №97 від 20.07.2011 року, видатковою накладною №СК-0000443 від 15 липня 2011 року, податковою накладною №72 від 15.07.2011 року, видатковою накладною №СК-0000442 від 07 липня 2011 року, податковою накладною №37 від 07.07.2011 року, платіжним дорученням №308 від 22 липня 2011 року, платіжним дорученням №304 від 21 липня 2011 року, платіжним дорученням №290 від 11 липня 2011 року.

Віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 16 647,04 грн., які сплачені внаслідок придбання товарно - матеріальних цінностей у ПП «ІТ - Сервіс», відбувалось відповідно до договору поставки №86 від 24 січня 2011 року, укладеного між позивачем та ПП «ІТ - Сервіс».

Відповідно до вищезазначеного договору постачальник зобов'язується постачати (передавати) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору (пп.1 п.1 договору поставки №86 від 24 січня 2011 року). Постачання товару здійснюється на умовах усної домовленості, що передбачено в пп.3.2 п. 3 вказаного договору. Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною (пп.3.3 п.3 договору).

Придбання товарно - матеріальних цінностей підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, а саме: видатковою накладною №І -00000232 від 22 липня 2011 року, податковою накладною №38 від 22.07.2011 року, видатковою накладною №І-00000231 від 14 липня 2011 року, податковою накладною №22 від 14.07.2011 року, видатковою накладною №І-00000230 від 12 липня 2011 року, податковою накладною №17 від 12.07.2011 року, платіжним дорученням №301 від 18 липня 2011 року, платіжним дорученням №293 від 13 липня 2011 року, платіжним дорученням №288 від 11 липня 2011 року.

Окремо суд звертає увагу на доводи представників відповідача, що відповідно до договорів поставки №38 від 01.03.2011 року та № 86 від 24 січня 2011 року податковий орган не має можливості визначити місце постачання, як відбувалось постачання товару, чиїм транспортом

Так, п. 3 договорів поставки № 38 від 01.03.2011 року та №86 від 24.01.2011 року передбачені умови передачі товару, а п. 3.1 зазначено, що поставка товару здійснюється за домовленістю сторін.

Крім того, на обґрунтування своїх доводів, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що постачання товарно - матеріальних цінностей здійснювалось транспортним засобом VOLKSWAGEN T4 держаний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, яка являється дружиною директора ПП «Тандем СВ» та надав суду копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, з якого видно, що ОСОБА_3 має право на керування відповідним автомобільним транспортом.

Враховуючи дані обставини, суд зауважує, що відсутність товарно-транспортних накладних або їх неповне заповнення лише свідчить про відсутність права віднесення на валові витрати, вартість витрат, які пов'язані з доставкою товару власним автомобілем ПП «Тандем СВ».

Більш того, відсутність документів або неповне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагентів до позивача дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"№363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт лише визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Отже, з наведеного випливає, що постачання ТМЦ відбувалось на підставі договору власним транспортним засобом позивача, що підтверджує рух товару від постачальника до покупця.

Крім того, на підтвердження зберігання ТМЦ, представником позивача надано договір оренди №6 від 01 серпня 2009 року між ТОВ «Данкан» та ПП «Тандем СВ», з якого вбачається, що товар, який придбаний у ПП «Спецкомпсервіс» та ПП «ІТ - Сервіс» зберігався в складському приміщенні.

Також, на підтвердження зберігання придбаних ТМЦ ПП «Тандем СВ» представником позивача в судовому засіданні надано оборотно - сальдову відомість по рахунку:281, з якої видно, що товар, який придбаний ПП «Тандем СВ» у контрагентів зберігався у складському приміщенні, що належить ПП «Тандем СВ» для подальшої реалізації у господарській діяльності підприємства.

Як зазначено в акті перевірки № 2397/2204/33263731 від 08.10.2012р., господарська операція з придбання товару у ПП «Спецкомпсервіс» та ПП «ІТ - Сервіс» носить безтоварний характер, а також фактична передача ТМЦ від ПП «Спецкомпсервіс» та ПП «ІТ - Сервіс» не відбувалась, тобто перехід права власності не відбувся.

Проте, суд критично оцінює висновки податкового органу стосовно наявності первинних документів та документів бухгалтерського обліку, які не є підтвердженням постачання товару, у зв'язку з наступним.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 наведеного Положення.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

На думку суду, первинні документи, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, відповідно до вимог чинного законодавства, є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції. Договір оренди №6 від 01.08.2009 року підтверджує зберігання придбаного товару, в господарській діяльності ПП «Тандем СВ».

Крім того, пунктом 3 договорів поставки № 38 від 01.03.2011 року та №86 від 24.01.2011 року передбачені умови передачі товару, а п. 3.3 зазначено, що перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною. Так, в судовому засіданні представником позивача надано видаткові накладні, які підтверджують придбання товару у ПП «Спецкомпсервіс» та ПП «ІТ - Сервіс» та з яких вбачається, що ПП «Тандем СВ» набув право власності на придбаний товар.

Також, в судовому засіданні, судом досліджені надані представником позивача видаткову накладну №ТН-0001362 від 12 липня 2011 року, податкову накладну №32 від 12.07.2011 року, видаткову накладну №ТН-0001363 від 12 липня 2011 року, податкову накладну №33 від 12 липня 2011 року, видаткову накладну №ТН-0001364 від 12 липня 2011 року, податкову накладну №34 від 12 липня 2011 року, які підтверджують реалізацію придбаного товару ПП «Тандем СВ».

Таким чином, здійснивши системний аналіз чинного на момент вчинення спірних правовідносин законодавства та наданих у справу доказів, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо завищення суми податкового кредиту є необґрунтованими та безпідставними, як наслідок прийняте податкового повідомлення-рішення за платежем податку на додану вартість 41 204,00 грн. з них: основного платежу в сумі 32 963,00 грн. та штрафних (фінансові) санкцій - 8 241,00 грн. - протиправним.

Разом з тим, при прийнятті рішення суд враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011 року, в якому зазначено, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первині документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язковою підставою для визначення податкового кредиту по податку на додану вартість є наявність податкових та видаткових накладних, оформлених із дотриманням чинного законодавства.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000862350 від 24.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Тандем-СВ" (21027, м. Вінниця, вул. 30-річчя Перемоги, 21) судові витрати в сумі 412,04 грн. (чотириста дванадцять гривень чотири копійки) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна