Постанова № 28169198, 17.12.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року Справа № 5002-17/4045-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитрієва В.Є.,

суддів Балюкової К.Г.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_3 вд 23.02.1999 (ФОП ОСОБА_2);

відповідача: Воронов О.В., довіреність від 10.07.2012 №415-Д (ПАТ "ДТЕК "Крименерго");

3 особа: ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_4 від 07.08.2002 (ФОП ОСОБА_4);

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 02.10.2012 у справі №5002-17/4045-2011

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)

3-тя особа Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)

про визнання незаконним та відміну протоколу засідання комісії про розгляд актів про порушення Правил користування електричною енергією № 5474 від 18 жовтня 2010 року та висновку комісії про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 34699,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2012 року у справі № 5002-17/4045-2011 (суддя В.І.Гайворонський) відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Крименерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання незаконними та відміну протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією №5474 від 18.10.2010 та висновку комісії про стягнення з ФОП ОСОБА_2 34699,62 грн.

Рішення мотивовано тим, що на об'єкті, де проводилася перевірка дотримання споживачем Правил користування електричною енергією (далі -ПКЕЕ), відсутні докази сплати за користування електричною енергією за період, що передував безпосередньо перевірці, що також свідчить про без облікове споживання електроенергії. Акт, складений за результатами перевірки, є вірним по суті, і окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не могуть бути підставою для визнання акту недійсним. Отже, оскільки споживач безобліково споживав електричну енергію, то повинен нести за це відповідальність.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційної скарзі заявник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач вказує на те, що судом першої інстанції залишено без уваги уточнені позовні вимоги позивача, викладені у заяві від 20.10.2012. Також, позивач вказує на те, що електроенергія, яку він споживав при роботі у магазині по АДРЕСА_3, поставлялася за договором №2655 з ФОП ОСОБА_4 та фіксується приладами обліку, встановленими відповідно до договору №2655.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Дмитрієв В.Є., судді: Гоголь Ю.М., Рибіна С.А. та призначено до розгляду на 13.12.2012.

За розпорядження заступника голови суду від 13.12.2012 склад колегії судді з розгляду даної справи змінений: головуючий суддя: Дмитрієв В.Є., судді: Балюкова К.Г., Рибіна С.А.

У судовому засіданні 13.12.2012 представники позивача наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін. Зокрема, зазначив, що договір між енергопостачальною організацією та ФОП ОСОБА_4 на момент проведення перевірки був відсутній, ФОП ОСОБА_2 також не укладав договору з ПАТ „ДТЕК „Криенерго" на постачання електроенергії щодо об'єкту, на якому було здійснено перевірку дотримання ПКЕЕ. Оскільки відповідно до п.5.1 ПКЕЕ споживання електроенергії без договору не допускається, відповідач вважає факт прийняття комісією ПАТ „ДТЕК „Криенерго" рішення про стягнення з ФОП ОСОБА_2 34699,62 грн правомірним.

Переглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Згідно Акту № 109512/2906 від 04 жовтня 2010 року "Про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності" встановлено, що споживач ОСОБА_2 порушив ППЄЄ шляхом самовільного безоблікового підключення електричних навантажень продуктового магазину до електричних мереж ЯГЕС ВАТ "Крименерго". Електрична енергія споживається, але не враховується та не оплачується. Споживач ОСОБА_2 від підпису відмовився. Акт підписаний трьома представниками ВАТ "Крименерго", а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_9

Згідно протоколу № 5474 засідання комісії по розгляду актів про порушення ППЄЄ від 18.10.2010 року оплаті за актом № 109512 підлягає сума в розмірі 34 699,62 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням комісії, ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із відповідним позовом.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції 20.10.2011 позивачем було надано суду клопотання, відповідно до якого він, зокрема, просить прийняти позовну заяву, викладену у відповідності з нормами Господарського процесуального кодексу України (т.1, а.с. 65, 66-70), яке слід розцінювати як зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, позивач просить визнати незаконними та скасувати оперативно-господарські санкції у вигляді нарахування плати за електроенергію на підставі рішення комісії ПАТ „ДТЕК „Крименерго", яке оформлене відповідним протоколом.

При цьому, позовні вимоги змінені позивачем до початку розгляду справи по суті, як того вимагають приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України та п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Так, відповідно до пп.3 п. 3.12 вказаної постанови Пленуму ВГСУ початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Зі змісту протоколів судових засідань від 04.10.2011 (т.1, а.с.47), від 20.10.2012 (т.1, а.с.54) не вбачається перехід суду до розгляду справи по суті.

Судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції у своєму рішенні не було надано будь-якої оцінці зміненим позовним вимогам.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, власником нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 є мале приватне підприємство "Пальма", що підтверджується свідоцтвом про право власності (т.1, а.с.77-78).

11.08.2003 між малим приватним підприємством "Пальма"(Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) укладено договір оренди (т.1, а.с.79), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування будівлю магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, строком до 11.08.2013 (пункти 1.1, 4.1 договору). Також, Орендодавець зобов'язався передати разом з будівлею магазину прилади обліку електроенергії, водопостачання та водовідведення, а також внутрішні електричні, водопровідні та каналізаційні мережі (пункт 6.1 договору).

Зазначений договір оренди є діючим, оскільки суду не надано доказів його розірвання або визнання недійсним в установленому порядку.

10.01.2009 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про співробітництво, згідно умов якого сторони приймають на себе зобов'язання з взаємовигідного економічного співробітництва без створення окремої юридичної особи, з метою досягнення позитивної фінансової мети (т.1, а.с. 76).

Згідно з умовами зазначеного договору фізична особа - підприємець ОСОБА_4 безоплатно передає для розташування магазину нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3. Також, зобов'язався забезпечити безперебійну роботу мережі водопостачання та водовідведення, електрообладнання (пункт 2.1 договору).

В свою чергу фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зобов'язався використовувати нежитлове приміщення за цільовим призначенням, отримати дозвільну документацію щодо розміщення об'єкту торгівлі та дотримуватись санітарних норм (пункт 2.3 договору).

Згідно з нормами статті 26 Закону України "Про електроенергетику" та статті 275 Господарського кодексу України споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Отже, відсутність укладеного договору про електропостачання тягне за собою відповідальність, яка встановлена нормами ПКЕЕ.

06.05.2011 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Споживач) та публічним акціонерним товариством "Крименерго"(Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії № 2655 (т.1, а.с. 32-39).

Однак, 04.10.2010 працівниками відповідача проведено перевірку дотримання ПКЕЕ на об'єкті - магазин за адресою: АДРЕСА_3, під час проведення якої виявлено порушення ПКЕЕ з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, яке полягало у самовільному підключенні до електромережі.

Як пояснили представники позивача у судовому засіданні, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, у будівлі магазину здійснює реалізацію продуктових товарів, які постачаються фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на підстав договору про співробітництво від 10.01.2009. Умовами вказаного договору не передбачена передача електромереж від ФОП ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_2; останнього не зобов'язано оплачувати використану електричну енергію безпосередньо постачальнику.

Саме фізична особа - підприємець ОСОБА_4, як орендар не житлового приміщення -магазину, був зобов'язаний укласти відповідний договір про постачання електричної енергії з відповідачем. А умовами договору про співробітництво від 10.01.2009 фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зобов'язався лише використовувати нежитлове приміщення за цільовим призначенням, отримати дозвільну документацію щодо розміщення об'єкту торгівлі та дотримуватись санітарних норм. Тобто, останньому не передавались та ним не приймались електромережі згідно вказаного договору, а також не було передбачено зобов'язання на укладання договору про постачання електричної енергії.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з боку ФОП ОСОБА_2 відсутні порушення ПКЕЕ щодо самовільного підключення до електромереж, які не є власністю споживача, оскільки будівля магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, не належить останньому ні на праві власності, ні на праві оренди, а також відсутній обов'язок на укладання відповідного договору з постачальником.

Враховуючи викладене, факти, встановлені в акті про порушення ПКЕЕ від 04.10.2010 щодо ФОП ОСОБА_2 не відповідають дійсності, тобто акт складений відносно особи, яка юридично не має відношення до споживання електричної енергії. Наведене стало підставою для винесення неправомірного рішення комісією ПАТ „ДТЕК „Крименерго" з розгляду актів про порушення ПКЕЕ, оформлене протоколом № 5474 від 18.10.2010 як такого, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Вказані факти також встановлені у рішенні господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 5002-22/4262-2011 та підтверджені постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2012 у справі 5002-22/4262-2011.

У свою чергу невідповідність протоколу № 5474 від 18.10.2010 нормам діючого законодавства є підставою для визнання рішення комісії ПАТ „ДТЕК „Крименерго" про стягнення з ФОП ОСОБА_2 34699,62 грн.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, в числі яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

За приписами частини 2 статті 236 Господарського кодексу України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією.

Згідно з частиною 2 статті 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16 травня 2011 року у справі № 2-28/2397-2010, постанові Вищого господарського суду України від 30 травня 2011 року у справі № 5002-26/6135-2010 та оглядовому листі Вищого господарського суду України від 30 грудня 2011 року № 01-06/1872.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує рішення засідання комісії ПАТ „ДТЕК „Крименерго" з розгляду актів про порушення ПКЕЕ, оформлене протоколом № 5474 від 18.10.2010, що стало підставою для нарахування позивачеві оперативно-господарської санкції за порушення ПКЕЕ у розмірі 34699,62 грн.

Згідно статті 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Аналіз переліку оперативно-господарських санкцій, порядку та підстав їх застосування дозволяє визначити оперативно-господарські санкції як такі, що передбачені законом або угодою сторін заходи юридичного випливу на боржника, що порушив договірне зобов'язання, застосування яких полягає у вчиненні кредитором односторонніх дій щодо зміни або припинення договірного зобов'язання у зв'язку з його порушенням.

В даному випадку оперативно-господарською санкцією є односторонні юридичні дії ПАТ „ДТЕК „Крименерго" щодо застосування особливого порядку визначення обсягу електричної енергії, спожитої відповідачем, а саме: за допомогою спеціальних розрахункових формул, передбачених в Методиці визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Вказана позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 29.11.2010 року у справі № 2-15/1783-2009.

Також, право споживача на оскарження в судовому порядку рішення комісії постачальника електроенергії передбачено пунктом 6.42 ПКЕЕ.

Отже, суд розцінює позовні вимоги позивача як вимогу про скасування оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування плати за електроенергію в розмірі 34699,62 грн., рішення про застосування якої прийнято комісією ПАТ „ДТЕК „Крименерго" з розгляду актів про порушення ПКЕЕ і оформлено протоколом № 5474 від 18.10.2010.

Доводи відповідача про те, що на момент проведення перевірки між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ „ДТЕК „Крименерго" був відсутній договір про постачання електричної енергії, до уваги судом не приймаються, оскільки дане питання не відноситься до предмету спору.

Крім того, в матеріалах справи є докази оплати за електроенергію від ФОП ОСОБА_4 за спірний період (т.1, а.с.91).

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо прийняття оскаржуваного рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими. Наведене є підставою для скасування оскаржуваного рішення на підставі пункту 2 статті 104 ГПК України та прийняття нового про відмову у позові.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2012 року у справі № 5002-17/4045-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати оперативно-господарські санкції у вигляді нарахування плати за електроенергію у розмірі 34699,62 грн., застосовані до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_2) на підставі рішення комісії ПАТ „ДТЕК „Крименерго" з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, яке оформлено протоколом №5474 від 18 жовтня 2010 року.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ДТЕК „Крименерго" (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 00131400) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_2) 85,00 грн. державного мита.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ДТЕК „Крименерго" (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 00131400) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_2) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв

Судді К.Г. Балюкова

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

2. ПАТ "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)

3. ФОП ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)