Рішення № 28168717, 11.12.2012, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 2-1804/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"11" грудня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Сирбул О.Ф.

при секретарі Семенченко Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди,

встановив:

У серпні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди. В останній редакції позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену частину страхового відшкодування в розмірі 37 548,24 грн., пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 3 906,56 грн., три відсотків річних у розмірі 893,44 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 423,83 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., страховий платіж у розмірі 6 622,24 грн., відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1 445,19 грн., відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн., а всього на суму 61 959,50 грн.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»- Ільюшин Олексій Володимирович в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволені позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 02 квітня 2010 року між позивачем ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) та ЗАТ СК «Брокбізнес» (далі - Страховик) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту за № 006-034889/016НТ (далі - Договір страхування) (а.с. 6-13).

Відповідно до даного договору об'єктом страхування є транспортний засіб «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1.

В період дії Договору страхування позивач тричі звертався до відповідача із заявами, що мають ознаки страхового випадку за ризиками «дорожньо-транспортна пригода»по вищевказаному автомобілю, зокрема: 01 червня 2010 року на перехресті вул. Військовий проїзд та вул. С.Щедріна у м. Києві (страхова справа № 17168); 13 червня 2010 року на перехресті вул. Товарна та вул. Яготинська у м. Києві (страхова справа № 17421) та 07 серпня 2010 року на вул. Ковпака в с. Ковдра, Макарівського району, Київської області (страхова справа № 19176).

По першому страховому випадку, який стався 01 червня 2010 року станом на 11 серпня 2010 року згідно розділів 15 та 16 Договору страхування позивачем було надано відповідачу всі необхідні документи для сплати страхового відшкодування.

19 жовтня 2010 року позивач отримав частину страхового відшкодування в розмірі 5 289,52 грн., що складає 60 % від загальної суми виплати по даному страховому випадку.

Згідно заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування та листа Вигодонабувача, страхове відшкодування потрібно перерахувати на фірмове СТО «ДП Автотетрейдінг». Однак кошти було направлено на рахунок Вигодонабувача.

Другий страховий випадок стався 13 червня 2010 року на вул. Товарній в м. Києві. Згідно розділів 15 та 16 Договору страхування позивачем 11 серпня 2010 року було надано відповідачу всі необхідні документи для сплати страхового відшкодування.

13 вересня 2010 року позивач отримав частину страхового відшкодування в розмірі 27 804,27 грн., що складає 60 % від загальної суми виплати по даному страховому випадку. Однак кошти було направлено на рахунок Вигодонабувача.

Третій страховий випадок стався 07 серпня 2010 року за адресою: Київська обл., Макарівський р-н. с. Ковдра. 09 серпня 2010 року відповідача було письмово повідомлено про настання події та було домовлено про огляд на фірмовій СТО на 10 серпня 2010 року з представником Страховика. Однак представник Страховика на огляд не з'явився. 26 серпня 2010 року автомобіль було оглянуто експертом Страховика.

12 жовтня 2010 року позивачем було надано відповідачу всі необхідні документи по третьому страховому випадку для сплати страхового відшкодування. Однак, виплата відбулася із запізненням.

05 травня 2011 року позивачем, згідно п. 17.3 Договору страхування для доплати страхового відшкодування в сумі 37 548,24 грн. до відповідача було надано акти виконаних робіт, квитанцію про сплату за ремонт та складено акт огляду відновленого автомобіля (а.с. 26 -29, 30, 31-32).

17 травня 2011 року надано заяву на доплату страхового відшкодування в сумі 37 548,24 грн. та довідку від Вигодонабувача про погашення кредиту (а.с. 16, 25).

23 червня 2011 року позивач від відповідача отримав лист № 1472 від 10.06.2011 року з відмовою у доплаті позивачу страхового відшкодування (а.с. 35-36).

Документи по страхових випадках від 01 червня 2010 року та 13 червня 2011 року були надані Відповідачу 11 серпня 2010 року.

Відповідно до пунктів 17.4 та 17.6 Договору страхування, відповідач протягом 15 робочих днів повинен був скласти страхові акти та виплатити перші 60 % страхового відшкодування по обох страхових випадках. Однак, виплати страхового відшкодування здійснено відповідно 19 жовтня 2010 року (з простроченням на 47 днів) та 13 вересня 2010 року (з простроченням на 11 днів).

По страховому випадку від 07 серпня 2010 року останні необхідні для виплати страхового відшкодування документи були подані 12 жовтня 2010 року, а виплата 60 % страхового відшкодування відбулася 03 грудня 2010 року (з простроченням на 54 дні).

Враховуючи, що відповідач порушив зобов'язання по Страховому договору по всіх страхових випадках то він зобов'язаний сплатити пеню за прострочення першого траншу (виплати) у розмірі 60 % від загальної суми страхового відшкодування з передбаченої договором страхування дати виплати по дату фактичної виплати 60 % суми страхового відшкодування.

Розмір пені по кожному випадку розраховується за наступною формулою: (((Св /100) х Ос) / 365) х Д = Сп, де Св - сума (60 %) страхового відшкодування до виплати; Ос - подвійна облікова ставка НБУ - 15,5 % річних; 365 - кількість календарних днів у році; Д - кількість днів прострочення часткової виплати; Сп - сума пені за прострочення виплати протягом Д.

Пеня по страховому випадку від 01 червня 2010 року за прострочення виплати на 47 днів суми 5 289,52 грн. - в розмірі 105,57 грн.

Пеня по страховому випадку від 13 червня 2010 року за прострочення виплати на 11 днів суми 27 804,27 грн. - в розмірі 129,88 грн.

Пеня по страховому випадку від 07 серпня 2010 року за прострочення виплати на 54 днів суми 20 672,56 грн. - в розмірі 474,05 грн.

Таким чином, загальна сума пені, яку відповідач зобов'язаний сплатити за прострочення виплати перших 60 % суми страхового відшкодування по всіх трьох випадках протягом відповідного періоду становить 709,50 грн.

Під час розгляду справи представник відповідача наголошував на тому, що виконання ремонту на СТО «ІНФОРМАЦІЯ_1»(ФОП ОСОБА_5) не узгоджувалось з відповідачем належним чином, однак дане твердження спростовується фактичними обставинами, так позивач в судовому засіданні пояснив, що на особистому прийомі в директора департаменту врегулювання збитків ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес»Сакалюка Дмитра Васильовича представник за довіреністю ОСОБА_6 отримала дозвіл на виконання ремонту застрахованого та пошкодженого в результаті ДТП автомобіля на станції технічного обслуговування на власний вибір позивача. Окрім цього була написана претензія до СК «Брокбізнес»зареєстрована за вх. № 0312/08 від 03.12.2010 року (а.с. 22). Після чого позивача запросили до страхової компанії, на бесіді були присутні: директор департаменту врегулювання збитків СК «Брокбізнес»Сакалюк Д., спеціаліст відділу врегулювання збитків Хорошилов Є., та представник юридичного відділу. Під час розмови позивачу було запропоновано відремонтувати свій автомобіль на СТО за власним вибором, за умов не звернення позивачем до інших інстанцій зі скаргами, на що позивач і погодився. Отже, отримавши від відповідача двічі погодження на виконання ремонтних робіт на СТО за власним вибором позивач здійснив ремонт у СПД «ОСОБА_5», після чого надав відповідачу підтверджуючі документи та відремонтований автомобіль для огляду.

Також, судом встановлено, що у листі від 10 червня 2011 року № 1472 (а.с. 36) за підписом голови правління відповідача визнається той факт, що певні СТО були погоджені відповідачем як місце визначення розміру збитку та як місце проведення відновлювального ремонту. Так само факт погодження СТО визнає й представник відповідача у своїх заперечення, поданих до суду (а.с. 52, абз. передостанній). Отже, визнане керівником відповідача у 2011 році зазначене погодження СТО відбувалося в усній формі, адже представник відповідача не надав до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили на користь того, що погодження будь-яких умов по договору відбувалося в письмовій формі, але наявне підтвердження того, що СТО відповідачем погоджувалося.

Зі змісту позовної заяви позивача від 07 лютого 2012 року (а.с. 69) вбачається, що представник позивача за довіреністю ОСОБА_6 на особистому прийомі в директора департаменту врегулювання збитків ПрАТ «СК «Брокбізнес»Сакалюка Дмитра Васильовича отримала дозвіл на ремонт автомобіля на СТО за власним вибором.

Отже, погодження проведення ремонту на СТО «ІНФОРМАЦІЯ_1»проводилося в такому ж порядку, як і погодження проведення ремонту на ДП «Автотрейдінг-СТО»- в усному порядку з уповноваженим працівником відповідача. Жодних доказів, які б це спростовували відповідач до суду не надав, як і не надав доказів, що доводили б узгодження ремонту на ДП «Автотрейдінг-СТО»в іншому порядку, ніж погодження СТО «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Стягнення пені за прострочення доплати страхового відшкодування у розмірі 40 %, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є вимогами, похідними від вимоги про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування в розмірі 40 %.

Відповідно до п.п. 17.3-17.6 Договору страхування, відповідач протягом 10 робочих днів з моменту надання акту виконаних робіт по ремонту автомобіля та заяви зобов'язаний скласти додатковий страховий акт та протягом п'яти робочих днів після складання акту здійснити доплату решти 40 % страхового відшкодування. Акт виконаних робіт (загальний для усіх страхових випадків на суму 91 314,59 грн.) позивачем було надано 05 травня 2011 року, а заява про доплату страхового відшкодування -17 травня 2011 року.

Отже, відповідач зобов'язаний був здійснити доплату страхового відшкодування по усіх страхових випадках у загальному розмірі 37 548,24 грн. не пізніше 07 червня 2011 року. Станом на 07 лютого 2012 року Відповідач доплату не здійснив, чим допустив прострочення на 245 днів.

Пеня за невиплачену решту 40 % (37 548,24 грн.) страхового відшкодування по всіх страхових випадках разом розраховується за формулою: (((Нсв /100) х Ос) / 365) х Д = Сп, де Нсв - невиплачена сума (40 %) страхового відшкодування; Ос - подвійна облікова ставка НБУ - 15,5 % річних; 365 - кількість календарних днів у році; Д - кількість днів прострочення часткової виплати; Сп - сума пені за прострочення виплати протягом Д.

Виходячи з цього, сума пені, яка додатково нараховується на несплачену по усіх страхових випадках частину страхового відшкодування в розмірі 37 548,24 грн. за прострочення виплати на 245 днів, складає 3 906,56 грн.

Отже, загальна сума пені, яку відповідач зобов'язаний сплатити за прострочення виплати несплаченої частки страхового відшкодування по всіх трьох випадках протягом відповідного періоду становить 3 906,56 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договором страхування інший процент не встановлено.

Три відсотки річних з заборгованої суми відповідної кількості днів прострочення відповідачем грошового зобов'язання розраховується за формулою: ((С3 х 3 %) / 365) х Д = Сб, де С3 - сума грошового зобов'язання; 3 % - три проценти річних; 365 - кількість календарних днів у році; Д - кількість днів прострочення; Сб - грошова сума 3 % річних від суми зобов'язання.

По кожному страховому випадку розраховується окремо 3 % річних з простроченої суми страхової виплати та з несплаченої суми страхової виплати.

Таким чином по кожному страховому випадку:

- по страховому випадку від 01 червня 2010 року за прострочення виплати 60 % страхової виплати на 47 днів суми в розмірі 5 289,52 грн. -3 % річних в розмірі 20,43 грн.;

- по страховому випадку від 13 червня 2010 року за прострочення виплати на 11 днів суми в розмірі 27 804,27 грн. -3 % річних в розмірі 25,15 грн.;

- по страховому випадку від 07 серпня 2010 року за прострочення виплати на 54 днів суми 20 672,56 грн. -3 % річних в розмірі 91,75 грн.

Відповідач станом на 07 лютого 2012 року допустив прострочення доплати решти 40 % (37548,24 грн.) страхового відшкодування по усіх страхових випадках на 245 днів.

Отже, станом на 07 лютого 2012 року за дане прострочення відповідач зобов'язаний сплатити 3 % річних у розмірі 756,11 грн.

Таким чином, загальна сума 3 % річних, які відповідач зобов'язаний сплатити, становить 893,44 грн.

Інфляційні втрати за 2010 рік становлять - за вересень - 1,029 %, за жовтень - 1,005 %, за листопад - 1,003 %, за грудень -1,008 %; за 2011 рік - за січень - 1,010 %.

Виходячи з цього, сума страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції за кожен місяць вираховується за наступною формулою: С3 х Ііі х Іі2 х Ііз х ... = Сіі, де С3 - сума грошового зобов'язання; Ііі - індекс інфляції за 1-й місяць прострочення; Іі2 - індекс інфляції за 2-й місяць прострочення; Ііз - індекс інфляції за 3-й місяць прострочення; Сіі- сума грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції.

Далі, щоб дізнатися суму інфляційних втрат за відповідний період прострочення, від суми простроченого грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції віднімемо суму простроченого (або досі не виплаченого) грошового зобов'язання.

По кожному страховому випадку сума інфляційних втрат для простроченої суми страхової виплати розраховується окремо.

Таким чином отримуємо:

- по страховому випадку від 01 червня 2010 року, за прострочення виплати протягом вересня - жовтня 2010 року суми в розмірі 5 289,52 грн., сума грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції становить 5 470,13 грн., а інфляційні втрати становлять 180,61 грн.;

- по страховому випадку від 13 червня 2010 року, за прострочення виплати протягом вересня 2010 року суми в розмірі 27 804,27 грн., сума грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції становить 28 610,59 грн., а інфляційні втрати становлять 806,32 грн.;

- по страховому випадку від 07 серпня 2010 року, за прострочення виплати протягом листопада 2010 - січня 2011 року суми 20 672,56 грн., сума грошового зобов'зання з урахуванням індексу інфляції становить 21 109,46 грн., а інфляційні втрати становлять 436,90 грн.

Тобто загальна сума завданих позивачу інфляційних втрат становить 1 423,83 грн.

Під час розгляду справи відповідач посилався на те, що відстрочення виплати страхового відшкодування відбулося у відповідності до умов договору, однак суд не може погодитися з даним висновком, оскільки наданий відповідачем як доказ лист про затримання прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не відповідає вимогам п. 14.2.9 Договору страхування, згідно якого відстрочення виплати можливе лише в разі особливо складних обставин, з обґрунтуванням причини такого відстрочення (а.с. 95). Вказаний лист не містить обгрунтування, а лише вказівку на те, що відповідач прийняв рішення про невиплату страхового відшкодування у встановлений договором строк.

Пеню за прострочення виплати страхового відшкодування відповідач теж не сплатив, чим порушив п. 17.20 Договору страхування (а.с.11).

Судом встановлено, що листом (а.с. 16) Вигодонабувач поступився своїм правом отримання страхового відшкодування на користь позивача, погодив виплату страхового відшкодування для здійснення відновлювального ремонту, а отже відповідач зобов'заний був перерахувати кошти на рахунок СТО, як це було узгоджено між позивачем та відповідачем, закріплено в ст. 25 Закону України «Про страхування»та п. 16.1 Договору страхування. Таким чином, всупереч волі Вигодонабувача, що узгоджувалася з позивачем, відповідач сплатив страхове відшкодування з порушенням умов Договору страхування.

Зважаючи на те, що факт безпідставного прострочення виплати відповідачем страхового відшкодування та пені за це прострочення під час судового розгляду встановлений, отже застосовується. 19.2 Договору страхування (а.с. 12) та ч. 4 ст. 28 Закону України «Про страхування»(в редакції, що діяла на момент виникнення відносин), відповідно до якої відповідач (як страховик) зобов'язаний повернути сплачені ним платежі повністю, оскільки вимога позивача (як страхувальника) обумовлена порушенням відповідачем умов Договору страхування.

Обов'язок відповідача повернути позивачу страховий платіж (премію) згідно ч.ч. 2-4 ст. 28 Закону України «Про страхування»та абз. 4, 5 п. 19.2 Договору страхування (а.с. 12) виник з моменту письмової вимоги-претензії позивача про таке повернення від 03 грудня 2010 року, врученої відповідачу в той же день (вхід. № 0312/08) (а.с. 22-24).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як визначено у ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди є обґрунтованими, доведені позивачем та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним (Законом України «Про захист прав споживачів») регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування.

Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині моральної шкоди є обґрунтованими, позивачу в результаті неправомірних дій відповідача, внаслідок невиконання ним умов договору, завдано моральну шкоду та позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вислухавши осіб, які приймали участь у розгляді справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позов задовольняється, з відповідача на користь позивача повинна бути стягнена сума сплаченого збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. (а.с. 38), витрати на правову допомогу у розмірі 1 445,19 грн. (а.с. 75).

Керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 526, 629, 979, 988, 990, 992, 1167 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 16, 20, 22, 25, 28 Закону України «Про страхування», ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212- 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»(код ЄДРПОУ 20344871, 04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 02095, АДРЕСА_1) невиплачену частину страхового відшкодування в розмірі 37 548,24 (тридцять сім тисяч п'ятсот сорок вісім) гривень 24 копійки, пеню в розмірі 3 906,56 (три тисячі дев'ятсот) гривень 56 копійок, три відсотків річних у розмірі 893,44 (вісімсот дев'яносто три) гривні 44 копійки, інфляційні витрати у розмірі 1 423,83 (одна тисяча чотириста двадцять три) гривні 83 копійки, відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 (однієї тисячі) гривень 00 копійок, страховий платіж у розмірі 6 622,24 (шість тисяч шістсот двадцять дві) гривні 24 копійки, відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1 445,19 (однієї тисячі чотириста сорок п'ять) гривень 19 копійок, а всього на суму 52 839,50 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»(код ЄДРПОУ 20344871, 04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 02095, АДРЕСА_1) судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: