Ухвала суду № 28162453, 14.11.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/4690/12 14.11.2012 14.11.2012 14.11.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/3108/12 Головуючий у суді 1 інстанції Гажа О.П.

Категорія 20 Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Леванчука О.М.,

суддів: Буренкової К.О., Кушнірової Т.Б.

при секретарі судового засідання Устименко М.В..

за участю:

позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

14 серпня 2012 року ОСОБА_3 пред'явила до ОСОБА_5 зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її дядько ОСОБА_7, який був братом її матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належне йому майно - житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Нова Одеса Миколаївської області та господарські споруди і будівлі.

У зв'язку з тим, що спадкоємці 1 черги за законом спадщину не прийняли, то вона, як племінниця померлого ОСОБА_7, отримала можливість на прийняття спадщини за правом представлення.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2011 року їй було визначено додатковий строк для подачі заяви до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.

В установлений судом строк, вона звернулася до нотаріальної контори, проте прийняти будинок в спадщину не змогла, оскільки 05 травня 2011 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_5, племінник спадкодавця, який прийняв спадщину раніше, продав ОСОБА_6 спадковий будинок з господарськими будівлями і спорудами.

Вважає, що цей договір є недійсним, оскільки суперечить чинному законодавству. Так, продавець майна і власник майна це різні особи, оскільки спадковий житловий будинок належить ОСОБА_5, на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а власником земельної ділянки, на якій розташований будинок з господарськими будівлями є померлий ОСОБА_7. Крім того, в договорі купівлі-продажу будинку не зазначено все майно, що розміщено на вказаній в договорі площі землі, ціна договору значно занижена, з метою ухилення від сплати податку, а державна оцінка вартості проданого майна відрізняється від ринкової, в договорі вказана поштова адреса будинку, яка фактично відображає адресу двох господарств.

На підставі викладеного та на порушення, при оформленні договору купівлі-продажу будинку, вимог ст. ст. 203, 205 ЦК України, ст.ст. 120, 132 ЗК України, ст. 1712 Податкового Кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Нова Одеса Миколаївської області від 05 травня 2011 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_9, що зареєстрований в реєстрі за № 899, та надати правову оцінку протиправним діям учасникам правочину і службовцям, наділеним повноваженнями, які укладали і реєстрували цей договір з грубим порушенням законодавства.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2012 року в задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.

ОСОБА_3 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог. Скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду є необґрунтованим, ухвалено без з'ясування обставин, які доведені документально та порушує основний принцип діяльності суду, як здійснення правосуддя на засадах верховенства права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статі 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, а саме, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину не є вільним і не відповідає його внутрішній волі, не дотримано встановленої законом форми правочину та правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання виписаних вимог в прямо визначених законом випадках дає підстави для визнання правочину нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність за судовим рішенням.

За змістом ст.ст. 16, 202, ч.3 ст. 215 ЦК України, ставити питання про визнання недійсним правочину мають право особи, які є сторонами угоди. Право інших заінтересованих осіб на визнання недійсним оспорюваного правочину виникає в разі порушення угодою особистих цивільних прав.

Між тим, відповідно до вимог ст.ст. 1272, 1280 ЦК України, п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі коли після спливу строку для прийняття спадщини та розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, такі спадкоємці мають право вимагати передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер дядько позивача - ОСОБА_7. Відповідач ОСОБА_5 своєчасно прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 та на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21 серпня 2009 року оформив право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Нова Одеса Миколаївської області та господарські споруди і будівлі (а.с. 14).

05 травня 2011 року ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, посвідчений приватним

нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_9, що зареєстрований в реєстрі за № 899 (а.с. 22-23).

Тільки 05 серпня 2011 року позивач за судовим рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області отримала можливість реалізувати свої правомочності спадкоємця. Їй було визначено додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

На час укладання оспорюваного правочину купівлі-продажу житлового будинку позивачкою спадщина прийнята не була.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2012 року (а.с. 26-29) в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року на підставі п.4 ч. 5 ст. 328 ЦПК України відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у вказаній справі.

На підставі зазначених судових рішень першої та апеляційної інстанцій встановлено, що здійснюючи купівлю-продаж належного йому житлового будинку ОСОБА_5 прав позивачки не порушив.

Посилання позивачки на те, що продавець майна і власник майна це різні особи, оскільки спадковий житловий будинок належить ОСОБА_5, а власником земельної ділянки, на якій розташований будинок з господарськими будівлями є померлий ОСОБА_7, а також що в оспорюваному договорі не зазначено все майно, що розміщено на вказаній в договорі площі землі та ціна договору значно занижена, а державна оцінка вартості проданого майна відрізняється від ринкової та поштова адреса будинку, яка вказана в договорі, фактично відображає адресу двох господарств, також не спростовують висновків суду.

За таких обставин підстави до задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді