Ухвала суду № 28160635, 24.12.2012, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 2/403/1907/12

Справа № 403/742/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді - Бібіка М.М.,

при секретарі - Лобовій Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_2, Відділ державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області; про визнання виконавчого напису недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ПАТ «Укрінбанк», вказавши третіми особами приватного нотаріуса ОСОБА_2, ВДВС Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 03 квітня 2002 року між ТзОВ «Прогрес»в особі голови правління ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк»був укладений кредитний договір № 2002 -1 у відповідності до якого ТзОВ «Прогрес»був наданий кредит в сумі 350 000 гривень 00 копійок. В якості забезпечення виконання кредитного договору № 2002 -1 від 03 квітня 2002 року між ТзОВ «Прогрес»в особі голови правління ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк»були укладені договори про заставу: № 2001 -1/3 від 04 березня 2002 року, предметом якого було обладнання ковбасного цеху; № 2002 -1/2 від 04 квітня 2002 року, предметом якого було зерно озимої пшениці майбутнього урожаю 2002 року та поголів'я худоби; № 2002 -1/1 від 04 квітня 2002 року, предметом якого стало нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яке належить ОСОБА_1 16 січня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на житловий будинок та земельну ділянку площею 992 м2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; в результаті чого зазначена земельна ділянка та домоволодіння перейшло у власність ПАТ «Укрінбанк». Про зазначений виконавчий напис він дізнався лише у липні 2011 року, отримавши судовий виклик. Позивач вважає, що під час вчинення виконавчого напису, приватним нотаріусом ОСОБА_2 не були додержані норми чинного законодавства та не проаналізовані надані документи для вчинення напису, крім того вказує на те, що заборгованість по кредитному договору № 2002 -1 від 03 квітня 2002 року була фактично погашена. У зв'язку із чим він звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису недійсним (а.с. а.с. 3 -5, 44 -51).

08 червня 2012 року від представника ПАТ «Укрінбанк»надійшла до суду заяву про застосування строку позовної давності (а.с. а.с. 141 -143).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Відповідно до вказаної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 199).

Представник відповідача, до судового засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Відповідно до вказаної заяви, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі (а.с. 200).

Треті особи в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили (а.с. а.с. 191, 194).

Суд розглядає справу, у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Судом було встановлено, що 03 квітня 2002 року між ПАТ «Укрінбанк»та ТзОВ «Прогрес» в особі голови правління ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2002 -1, у відповідності до якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 350 000 гривень 00 копійок, строком користування до 31 грудня 2002 року (а.с. а.с. 7 -10).

В якості забезпечення виконання кредитного договору № 2002 -1, між ПАТ «Укрінбанк»та ТзОВ «Пргрес», ОСОБА_1 був укладений договір про заставу № 2001 -1/3 від 04 березня 2002 року, у відповідності до якого ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання ТзОВ «Прогрес»боргових зобов'язань, надав у заставу технологічне обладнання ковбасного цеху, також 04 квітня 2002 року був укладений договір про заставу № 2002 -1/2, у відповідності до якого ОСОБА_1 надав у заставу зерно озимої пшениці 3 класу, урожаю 2002 року в кількості 1 250 т. та поголів'я великої рогатої худоби, крім того 04 квітня 2002 року також був укладений договір про заставу № 2002 -1/1, у відповідності до якого ОСОБА_1 надав у заставу нерухоме майно, а саме: житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, площею - 93,3 м2,на якій знаходиться: житловий будинок, обкладений цеглою, - А, житловою площею 93,3 м2; гараж -сауна -Г, цегляна; літня кухня -Д; зливна яма -З.Я.; 1 -4,6 -огорожа; 5 -замощення (а.с. а.с. 11 -12, 69 -70, 75 -76).

16 січня 2003 року, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на підставі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат»та п. 1 переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безстроковому порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис у відповідності до якого було запропоновано звернути стягнення на житловий будинок та земельну ділянку площею 992 м2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 (житловий будинок складається з А -житловий будинок -обкладений цеглою, житловою площею 93,3 м2, Г -гараж -сауна, Д -літня кухня, Е -котельна, Ж -сарай, З -убиральня, Л -літній душ, К -колодязь, З.Я. -зливна яма, 1 -4,6 -огорожа, 5 -замощення) (а.с. 13).

21 січня 2003 року державним виконавцем ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 16 січня 2003 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (а.с. 81).

25 квітня 2003 року державним виконавцем ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_2, вчиненого 16 січня 2003 року, було складено акт опису й арешту майна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. а.с. 88 -89).

Зазначені правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»від 29.06.1999 року та інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства Юстиції України, 03.03.2004 року, зокрема п. 282 встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Постанови КМУ «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»від 29.06.1999 року (далі - постанова), а саме переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, встановлює, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Згідно п. 283 Інструкції, для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника -фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи;т строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п. 284 Інструкції, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про заставу», звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно з цим Законом.

Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в редакції чинній на момент укладання договору застави) передбачено, обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувала в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі -продажу з іншою особою -покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Тобто, зазначеним законом не передбачено звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу та загальний тривалість якої складає -три роки.

Згідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення та є підставою для відмови у позові.

Таким чином оцінюючи усі докази, які були досліджені у їх сукупності, приходжу до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, однак зважаючи на те, що строк позовної давності щодо заявлених вимог ОСОБА_1 сплинув, а представником ПАТ «Укрінбанк»до суду було подано клопотання про застосування строку позовної давності, вважаю за необхідне на підставі ст. 267 ЦК України у задоволені позовних ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України 2003 року, ст. ст. 50, 88 Закону України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»від 29.06.1999 року, інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ст. ст. 4 -8, 10, 11, 18, 57, 60, 169, 197, 208, 209, 212 -215, 218 Цивільного процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 у позові до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_2, Відділ державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області; про визнання виконавчого напису недійсним -відмовити.

Рішення може бути оскаржено на протязі десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська.

Суддя М.М.Бібік