Ухвала суду № 28160253, 11.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-9222/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качура І.А.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Соломянському районі м.Києва Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким в задовольні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м.Києва Державної податкової служби проведено документальну виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з дотримання податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011р.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт від 03.03.2012 р. № 57/17-4-2664508242, у якому відображені наступні порушення: завищення валових витрат, чим порушено пп. «а»н. 19.1 ст. 19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV (до сплати ІІДФО -52199,99 грн.); заниження до сплати ПДВ, чим порушено пп. 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. І. п. 7.З., пп. 7.7.1 п. 7 ст. 7 ЗУ «Про податок па додану вартість»від 03.04.1997 р. (до сплати ПДВ - 69500,00 грн.).

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач не погодившись із визначенням податкових зобов'язань, оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної та повторної скарг Позивача, податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2012 року № 0000191704, №0000181704 залишені без змін (рішення ДПС у місті Києві про результати розгляду скарги № 12-314 від 25.05.2012 р. та рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги № 0-2315 від 27.06.2012 p.).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи.

Як встановлено судом першої інстанції, що згідно Акту перевіркою встановлено до складу валових витрат приватним підприємцем віднесено придбаний товар (кава, чіпси, вафлі, шоколад, драже, горішки та інше) згідно наданих до перевірки видаткових накладних на суму на суму 348000,00 грн. (без ПДВ) у жовтні 2010 року від ТОВ Торгмонтажрєсурс»(3 7026705). З даним підприємством СПД- ф/о ОСОБА_2 укладено договори поставки продукції, а саме: - договір № 83 від 25.09.2009р. з ТОВ «Торгмонтажрєсурс»(37026705). У зв'язку з наявністю по вищезазначеному контрагенту акту нікчемних правочинів (п. 3.1.5 даного Акту придбаний товар у даних підприємствах не приймається до складу валових витрат. Разом з цим, відповідно до п. 5.1 cт. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Порушено пп. «а», п.19.1 cm. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України прибутковий податок з громадян»встановлений оподатковуваний дохід та згідно до cт. 14 Декрету проведено перерахунок податку з доходів фізичних осіб.

Проте такий висновок Відповідача в акті перевірки не відповідає дійсності.

Позивач в перевіряємий період по відношенню до ТОВ «Торгмонтажрєсурс»була Покупцем на підставі укладеного 25 вересня 2009 року Договору поставки продукції № 83.

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених цим Договором, Товар в кількості, асортименті та за цінами, вказаних в специфікаціях або накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01 по 26 жовтня 2010 року ТОВ «Торгмонтажресурс»на виконання умов Договору від 25 вересня 2009 року поставив на користь Позивача товар на загальну суму 417 600,00 гривень, що підтверджується відповідною первинною бухгалтерською документацією, належним засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

Так на підтвердження виконання Договору ТОВ «Торгмонтажресурс»виписало Позивачу наступні видаткові накладні: № 0110/14 від 01.10.2010 р. на суму 26 977,86 гривень; № 0510/9 від 054 0.2010 р. на суму 25 296,41 гривень; №0610/11 від 06.10.2010 р. на суму 16 152,34 гривень; № 0710/2 від 074 0.2010 р. на суму 18 410,40 гривень; № 0810/5 від 084 0.2010 р. на суму 27 688,87 гривень; № 1 110/9 від 11.10.2010 р. на суму 28 491,77 гривень; № 1210/3 від 12.10.2010 р. на суму 29 250,72 гривень; № 1410/8 від 14.10.2010 р. на суму 32 257,44 гривень; № 1510/8 від 15.10.2010 р. на суму 23 865,96 гривень; № 1810/9 від 18.10.2010 р. на суму 28 428,41 гривень; №1910/4 від 19.10.2010 р. на суму 32 682,17 гривень; №2110/7 від 21.10.2010 р. на суму 31 191,12 гривень; № 2610/6 від 26.10.2010 р. на суму 37 688,65 гривень; №-2.74.0/2 від 27.10.20Ю.р. на суму 27 053,32 гривень та податкові накладні: №011013 від 01.10.2010р. на суму 26 977, 86 грн.; № 041014 від 04.10.2010р. № на суму 32 164, 56 грн.; №015008 від 05.10.2010р. на суму 25 296, 41 грн.; №061011 від 06.10.2010р. на суму 16 152, 34 грн.; №071001 від 07.10.2010р. на суму 18 410, 40 грн.; №081005 від 08.10.2010р. на суму 27 688, 87 грн.; №111008 від 11.10. 2010р. на суму 28 491, 77 грн.; № 121003 від 12.10.2010р. на суму 29 250,72 грн.; 141007 від 14.10.2010р. на суму 32 257, 44 грн.; №151003 від 15.10.2010р. на суму 23 865, 96 грн.; №181002 від 18.10.2010р. на суму 28 428, 41 грн.; №191002 від 19.10.2010р. на суму 32 682, 17 грн.; №211006 від 21.10.2010р. на суму 31 191, 12 грн.; №251001 від 25.10.2010р. на суму 64 741, 97 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем було здійснено оплату поставленого Товару в рамках договору з контрагентом ТОВ «Торгмонгажресурс», що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: платіжне доручення №2352 від 13 жовтня 2010 року на суму 115 000,00 гривень; платіжне доручення №2395 від 15 жовтня 2010 року на суму 125 000.00 гривень; платіжне доручення №2423 від 19 жовтня 2010 року на суму 93 000.00 гривень; платіжне доручення №2466 від 25 жовтня 2010 року на суму 84 600,00 гривень, а всього 417 600,00 гривень.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат втрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено, що усі необхідні первинні документи, що є обов'язковими для підтвердження реальності взаєморозрахунків між Позивачем та ТОВ «Торгмонтажсервіс»наявні, надавалися Відповідачу під час проведення відповідної перевірки, проте при оформлені Акту перевірки не були враховані.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивач мав повне право включити до складу своїх валових витрат суму платежів, сплачену на користь ТОВ «Торгмонтажсервіс»під час виконання договору поставки продукції № 101 від 26 вересня 2009 року.

Щодо стосується доводів Відповідача про невикористання отриманих товарів в господарській діяльності Позивача, вони спростовані матеріалами справи та імперативними нормами чинного податкового законодавства.

Підставою для визнання договорів Позивача нікчемними є Акт перевірки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 06.06.2011р. №31366/2307/37026705, який складений за наслідками проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки контрагента Позивача - ТОВ «Торгмонтажсервіс».

Актом перевірки №31366/2307/37026705 встановлено факт відсутності ТОВ «Торгмонтажсервіс»за місцезнаходженням, встановлено відсутність у ТОВ «Торгмонтажсервіс»адміністративно -господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, Відповідач прийшов до висновку про те, що укладений договір купівлі -продажу Позивача з ТОВ «Торгмонтажсервіс»є нікчемними.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі доводи суб'єкта владних повноважень не носять правого підгрунття та є помилковим трактуванням Відповідачем норм чинного законодавства України.

Відповідно до 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня них ціп, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), утому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції вірно прийнято до уваги, правову позицію щодо спірних правовідносин, викладену в Листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р.

Так, згідно змісту даного листа, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції належить з'ясувати,зокрема такі обставини: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших виплат і господарською діяльністю платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, щодо руху товарів.

Позивач є власником декількох Мафів, що спеціалізуються на роздрібну продажу напоїв та харчових товарів. За умовами договору, що був укладений з ТОВ «Торгмонтажсервіс»Позивачем придбано саме той товар, що саме і реалізовується Позивачем у своїй торгівельній мережі.

Первинною документацією, що підтверджує рух товарів є відповідні податкові та видаткові накладні.

Щодо установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, то він відображається у Звітах про використання РРО та КОРО.

Так, в поданих Звітах відображено обсяги продажу товарів по кожному окремому РРО, тобто по кожній окремій Мафі та розмір нарахованого ПДВ. Оскільки продаж даних товарів здійснювався у роздріб фізичним особам, що були кінцевими споживачами, то відповідно до закону у даному випадку договори купівлі -продажу укладалися в усній формі, а податкові та видаткові накладні не складалися, а лише роздруковувалися фіскальні чеки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок Відповідача про нікчемність Договору поставки продукції №101 від 26.09.2009р. укладеного між Позивачем та ТОВ «Торгмонтажсервіс»є хибним, а податкові повідомлення -рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому вона задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 17.12.2012 року

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.