Ухвала суду № 28159544, 12.12.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3908/12

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Зінченка Д.В.

відповідачів: Ошовської І.В., Лучинського П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Захист" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Агрохім-Захист" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ, ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Агрохім-Захист" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2006р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт № 884/22/34788269 від 23.05.2012 року. На підставі даного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000862310 від 14.06.2012 року та № 0000882310 від 14.06.2012 року. За наслідками адміністративного оскарження (згідно рішення від 31.07.2012р. № 12356/10/10-02-11 про результати розгляду первинної скарги), скарга товариства була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року позов задоволено частково - визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012 року, у решті позову - відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - Вінницька ОДПІ - подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року скасувати, а у позові - відмовити, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі. Представник ДПС у Вінницькій області в судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької ОДПІ просила задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 23.04.2012 року по 16.05.2012 року державними податковими ревізорами-інспекторами Вінницької ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Агрохім-Захист" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2006р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складено акт від 23.05.2012 року № 884/22/34788269, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Агрохім-Захист":

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого ТОВ "Агрохім-Захист" занижено податок на прибуток в сумі 1970386 грн.;

- п.п. 138.6, п.п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ "Агрохім-Захист" занижено податок на прибуток за 4 кв. 2011р. в сумі 2261 грн. та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2-4 кв. 2011р. в сумі 206154 грн.;

- п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Агрохім-Захист" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду на 1493806 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Агрохім-Захист" занижено податок на додану вартість за червень 2011 року в сумі 1227 грн.

На підставі висновків акту перевірки 14.06.2012 р. Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000862310, яким збільшено ТОВ "Агрохім-Захист" суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем на 913462,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 227800,00 грн.; № 0000882310, яким збільшено ТОВ "Агрохім-Захист" суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 482659,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 120360,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, згідно рішення від 31.07.2012р. № 12356/10/10-02-11 про результати розгляду первинної скарги Державної податкової служби у Вінницькій області, скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0000862310 та № 0000882310 від 14.06.2012р. - без змін.

З матеріалів справи вбачається, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, зводяться до того, що ТОВ "Агрохім-Захист" не довело реальність операцій з придбання засобів захисту рослин у TOB "Мета-Агро", ТОВ "Торговий дім "Імпакт", відтак останні здійснювались без мети реального настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " (тут і далі по тексту Закон в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 даної статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", (тут і далі по тексту Закон в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зазначене кореспондується із приписами п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2008 року між ТОВ "Мета-Агро" та ТОВ "Агрохім-Захист було укладено договір про постачання засобів захисту рослин №05/01/2008-01", за умовами якого ТОВ "Мета-Агро" зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим же договором, поставити у власність ТОВ "Агрохім-Захист" товар, а позивач - прийняти та оплатити поставлений товар. Крім того, згідно договору постачання №02/02/2010-01 від 02.02.2010 року, укладеного між ТОВ "Агрохім-Захист" та ТОВ "ТД "Імпакт", останній зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим же договором поставити у власність ТОВ "Агрохім-Захист" товар, а позивач - прийняти та оплатити поставлений його. Поставки товару здійснюються партіями на умовах DDP (місце призначення).

На підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за укладеними договорами позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії податкових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок. Крім того, на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного товару позивачем були надані копії документів, що підтверджують реалізацію придбаного товару іншим контрагентам ( ТОВ «Агромастер - Плюс », фермерське господарство « Дружба - Л», фермерське господарство «Гулове », ПП « Серпень », СТОВ « Хлібороб », ТОВ « Агро - Поділля і К », ДП ДГ «Бохоницьке », ПП Агрофірма « Довжок М Д », ПСП « Фортуна », СПП « Кісниця », СТОВ АФ « Ольгополь » та інші ) та докази отримання коштів (розрахунків) за поставлений товар, що підтверджується банківськими платіжними дорученнями. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку колегії суддів, спростовують твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Колегія суддів вважає, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. У разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Такі висновки апеляційного суду у повній мірі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України (постанови суду від 29 жовтня 2010 року у справі №1112/11/13-10, від 11 грудня 2007 року у справі №21-1376/06).

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 грудня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.