Ухвала суду № 28159507, 12.12.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4574/12

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Нестерука В.В.

відповідача: Лудан І.А., Макогончук Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Діана-П" до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ФГ «Діана - П» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Могилів - Подільської ОДПІ про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що Могилів-Подільською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку фермерського господарства «Діана-П» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року, за результатами якої 12 вересня 2012 року складено акт № 3/2201/32909063. На підставі висновків акту податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 24 вересня 2012 року №0000232201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 210888 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати неправомірними дії Могилів-Подільської ОДПІ щодо нарахування суми грошового зобов'язання, визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2012 року позов задоволено частково - визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення від 24 вересня 2012 року №0000232201. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2012 року скасувати, а у позові - відмовити, дали пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФГ "Діана-П" згідно свідоцтва №100187730 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, перебувало на спеціальному режимі оподаткування як сільськогосподарське підприємство, основною діяльністю якого є вирощування зернових та технічних культур (код КВЕД 01.11.1) та надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту (код КВЕД 01.41.0).

Могилів-Подільською ОДПІ у період з 28.08.2012 року по 05.09.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку фермерського господарства «Діана-П» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року, про що складено акт № 3/2201/32909063 від 12.09.2012 року (а.с. 12-41). В ході проведення перевірки виявлено, що для здійснення господарської діяльності ФГ «Діана-П» використовувало земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина з яких не пройшли державної реєстрації.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 24 вересня 2012 року № 0000232201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 210888 грн. (а.с. 11).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно п. 209.1 ст. 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. При цьому сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 209.11. ст. 209 ПК України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Судом першої інстанції встановлено, що у період який перевірявся у користуванні позивача перебувало земель пайового фонду 735,23 га, в тому числі не переоформлених паїв 87.86 га, та земельних ділянок договори оренди щодо яких не зареєстровано площею 65,05 га., у використанні голови ФГ «Діана - П» 2.04 га, проектні дороги та лісосмуги - 14,42 га, а зареєстровано договорів на оренду земельних ділянок площею 567,9 га.

При цьому в ході судового розгляду справи податковим органом не ставилась під сумнів законність статусу позивача у період, який перевірявся як суб'єкта спеціального режиму оподаткування. Крім того, перевіркою не встановлено фактів придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб; сільськогосподарська продукція, про яку йдеться у акті перевірки, є продукцією власного виробництва позивача.

Таким чином, сумніви відповідача щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них позивачем власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований і правильний висновок про те, що податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податку на додану вартість (суб'єктів спеціального режиму оподаткування) не з фактом укладання договорів оренди землі, а з фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів, а також пов'язує втрату податкових пільг, що передбачені для суб'єктів спеціального режиму оподаткування із здійсненням поставок протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів/послуг, питома вага яких перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів/послуг, а не із поставкою таких товарів/послуг, вирощених на земельних ділянках, договори оренди щодо яких не зареєстровані у встановленому порядку.

Крім того, не ґрунтується на вимогах податкового законодавства алгоритм визначення податковими інспекторами при проведенні перевірки кількості та якості сільськогосподарської продукції, вирощеної та реалізованої на земельних ділянках, що використовувались орендарем на умовах договорів оренди землі, які не були зареєстровані у відповідних органах на момент проведення перевірки, а також метод визначення податковим органом загального розміру площі землі та відповідно визначення вартості отриманої на ній сільськогосподарської продукції. Відтак апеляційний суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 грудня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.