Постанова № 28154910, 20.12.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/6800/12

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, третьої особи на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 у жовтні 2012 року звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області, третьої особи на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому № 21391/06 від 24.10.2012 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, кошти в сумі 1488 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім грн.), сплачених як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням третя особа подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, третя особа зазначає, що п.п.12, 13, 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. №1740, прямо вказують на обов'язок сплати збору саме особою, яка набуває право власності на автомобіль. В апеляційній скарзі також вказано, що відповідно до абз. 1, 3 п. 5 глави 1 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.02.2002 р. №226, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету на підставі заяви платника.

Окрім цього, до суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга УПФ України у м. Хмельницькому, в якій відповідач просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт вказав, що підстав для повернення коштів сплачених ОСОБА_2 при постановці на облік придбаного автомобіля немає, оскільки п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначає, що збір сплачується фізичними та юридичними особами при відчуженні легкових автомобілів, не конкретизуючи якою з сторін договору: покупцем чи продавцем, а саме чинний Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій прямо вказує на обов'язок сплати збору особою, яка набуває право власності на автомобіль.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Представник позивача надав до суду заперечення на апеляційні скарги, в якому просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. В апеляційній скарзі третя особа просила слухати справу за відсутності представника ГУДКСУ у Хмельницькій області.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга третьої особи не підлягає задоволенню, однак постанова суду підлягає зміні, з наступних підстав.

Суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_2 23 травня 2012 року придбав автомобіль марки ZAZ TF698K, номер кузова НОМЕР_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу автомобіля № 614508-Y01568 від 23.05.2012 року. Як встановлено з матеріалів справи, відповідно меморіального ордеру № g012gm_310, позивач при реєстрації автомобіля в органах ДАІ ним сплатив до Пенсійного фонду України збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1488 грн. 00 коп.(3% його вартості).

19 жовтня 2012 року позивач звернуся до УПФ України у м. Хмельницькому із вимогою про повернення сплачених коштів у розмірі 1488,00 грн., оскільки обов`язок сплати збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкових автомобілів не передбачений вимогами чинного законодавства.

Листом відповідача від 24.10.2012 року № 21391/06 позивачу відмовлено у поверненні коштів в зв'язку з тим, що органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений в Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року №400/97 -ВР.

Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) в переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Вказана норма Закону покладає обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій по відчуженню легкових автомобілів, є особа яка набула права власності на автомобіль.

Зокрема, згідно з пунктом 12 вищезазначеного порядку, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуженням легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій ( крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Проте, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та враховуючи частину 4 статті 9 КАС України відповідно до якої, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому при вирішенні даного питання пріоритетним є Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з аналізу вищевикладених обставин справи суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що обов'язок сплати збору не може бути покладений на особу, яка набуває право власності у відповідності до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року, оскільки це суперечить акту вищої юридичної сили, тому обґрунтованим і правильним є висновок суду першої інстанції, що сплачена сума 1488 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобіля підлягає поверненню позивачу.

Разом із тим, при вирішенні спору по суті судом першої інстанції не було враховано, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень його компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії. Саме вони мають вплив на його права та інтереси.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, зі змінами та доповненнями, основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним рішення УПФ у м. Хмельницькому №21391/06 від 24.10.2012 року, оскільки не є рішенням суб'єкта владних повноважень лист УПФ у м. Хмельницькому №21391/06 від 24.10.2012 року про відмову у вчиненні дій з повернення позивачу помилково сплачених коштів. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що підлягає задоволенню позовна вимога позивача про визнання неправомірними дій УПФ у м. Хмельницькому щодо відмови у вчиненні дій щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини першої статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому задоволити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, третьої особи на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, - змінити.

Абзац 2 резолютивної частини постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року викласти в наступній редакції: "Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому Хмельницької області щодо відмови у вчиненні дій щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля ZAZ TF698K, державний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1."

В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.