Рішення № 28153083, 21.12.2012, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 2-п-9/12

Рішення

іменем України

"21" грудня 2012 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Губенко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Кагарлик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

встановив:

позивач просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований 24 червня 2011 року виконавчим комітетом Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, актовий запис № 3, після розірвання шлюбу залишається на прізвищі ОСОБА_1, неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з нею, стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в сумі 1000 грн. на місяць, починаючи з дня подачі заяви в суд, а саме: 16.10.2012 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання у сумі 500 грн. до досягнення дитиною трирічного віку, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно, посилаючись на те, що із липня 2009 року вона з відповідачем проживали разом у цивільному шлюбі.

24 червня 2011 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Ставівської сільської ради Кагарлицького району, Київської області, актовий запис № 3. Від цього шлюбу у них є малолітня дитина ОСОБА_3, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спільне життя з відповідачем у неї не склалося з причин розбіжності характерів та поглядів на життя, що унеможливлюють подальше спільне проживання у якості подружжя.

Спільне господарство ними не ведеться. Протягом року разом з відповідачем вони не проживають, як єдина сім'я їх не існує. На даний час вони проживають окремо, їхня донька проживає з нею. Шлюбно-сімейні відносини ними не підтримуються.

Вона переконана, що подальше спільне проживання з відповідачем та збереження цього шлюбу є неможливим і суперечитиме інтересам, які мають істотне значення, а саме: суперечить інтересам їхньої малолітньої дитини. Дана заява відповідає дійсній їхній волі і після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхньої дитини.

Спору про поділ майна, що є їхньої спільною власністю немає.

З питання, щодо утримання та виховання дитини ними досягнуто згоди про проживання її з нею.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст.182 СКУ при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини;стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

У ст. 184 СКУ вказано, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.2 ст. 84 СКУ дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

На сьогоднішній день вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (копія наказу з місця роботи додається), доходів не маю окрім щомісячної виплати на дитину Управлінням праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА: 130.00 грн. - до 15.08.2014 року, та 693.33 грн. - до 31.08.2013 року, (копію повідомлення про надання державної допомоги сім'ям з дітьми додаю), а тому перебуває у тяжкому матеріальному становищі та потребує матеріальної допомоги.

Відповідач позовні вимоги позивача визнав частково, а саме: не заперечував проти розірвання шлюбу та залишення дитини з позивачем. Щодо прізвища, то він заперечував, що позивач залишилася на прізвищі ОСОБА_1. Стосовно аліментів на утримання дитини, то він може сплачувати їх лише в розмірі 600 грн. Щодо аліментів на утримання дружини, то він їй нічого платити не буде.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.

Сторонами був укладений шлюб, який був зареєстрований 24 червня 2011 року виконавчим комітетом Ставівської сільською радою Кагарлицького району Київської області, актовий запис № 3.

Шлюбно -сімейні стосунки між сторонами не підтримуються протягом року.

Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітню дочку - ОСОБА_3 -ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спільне життя у них не склалося, оскільки як виявилося згодом, їхні характери є зовсім різними, погляди на подружнє життя не співпадають.

Примирення між сторонами є неможливим, оскільки попередні намагання примиритись не дали позитивного результату, а тому сторони як подружжя проживати у спільному шлюбі безперспективним з точки зору подальших шлюбних стосунків між ними, оскільки їхнє спільне проживання завдають моральних та психологічних страждань.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Виходячи з вищенаведених норми СК України позивач має право з власної ініціативи звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, а тому суд задовольняє вимоги позивача в цій частині вимог та розриває шлюб між сторонами. Після розірвання шлюбу позивач залишається на прізвищі ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач має житло та може забезпечувати нормальний всебічний розвиток і виховання дитини.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Тому суд приходить до висновку про необхідність залишити проживати неповнолітню дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з позивачем - ОСОБА_1.

Щодо питання стягнення аліментів, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача частково з наступних підстав.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ст.. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне положення дітей, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів належить брати до уваги матеріальне становище дитини. В даному випадку дитина не має власних доходів, не здатна сама себе утримувати.

На розмір аліментів на дитину має впливати стан здоров'я та загальний матеріальний стан того з батьків, з якого вони будуть стягуватися. Оцінити матеріальне становище відповідача суд немає можливості, оскільки відповідачем ніяким документально підтверджуючих матеріалів не було надано.

Слід також враховувати наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних членів сім'ї, родичів, яких він зобов'язаний утримувати відповідно до Сімейного кодексу України. Однак таких даних відповідач не надав і такі обставини в судовому засіданні не були встановленні.

Конкретного розміру аліментів на одну дитину законом не встановлено, оскільки у кожному випадку він визначається судом з урахуванням потреб дитини і можливостей батьків.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно до вимог ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», встановлено у 2012 році прожитковий мінімум для дітей від 6 до 18 років із 01 грудня 2012 року в розмірі 1197 грн.

Виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини, враховуючи, що ст. 180 СК України покладає обов'язок утримувати дитину на обох батьків, суд вважає, що відповідач може надавати матеріальну допомогу дочці, відносно якої він батьківських прав не позбавлений, разом з тим вважає, що аліменти слід встановити в твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн. щомісячно, починаючи з 16.10.2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ч. 2, 6 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Отже згідно з вимогами закону ОСОБА_1 має право на утримання від ОСОБА_2, а встановлений судом розмір аліментів - 500 грн. на місяць, складає тільки 45 % від прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на момент розгляду справи (1118 гривень на місяць) і забезпечує лише мінімальні потреби позивачки, яка не працює, так як доглядає дитину відповідача.

Суд вважає, що відповідач може надавати матеріальну допомогу позивачу на її утримання до досягнення їхньої дитини трирічного віку, тому суд задовольняє вимоги позивача в цій частині частково та стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у сумі 400 грн.. до досягнення дитиною трирічного віку, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

В силу ч.1 ст.367 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

На підставі ст.. ст. 110, 112 СК України, Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», СК України, керуючись ст..ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218, 235 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований 24 червня 2011 року виконавчим комітетом Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, актовий запис № 3 - розірвати.

Позивач ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишається на прізвищі ОСОБА_1.

Неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, уродженця с. Верби Дубенського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в сумі 800 (вісімсот) грн. на місяць, починаючи з дня подачі заяви в суд, а саме: 16.10.2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, уродженця с. Верби Дубенського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у сумі 400 (чотириста) грн.. до досягнення дитиною трирічного віку, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір на р\р 31219206700324, МФО 821018, код класифікації 22030001, ЄДРПОУ 37341907, банк -УДКСУ у Київській області в сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах одного місяця допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами, які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І.І. Шевченко