Рішення № 28150577, 10.12.2012, Маневицький районний суд Волинської області

Номер справи: 0311/6699/2012

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Долі О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Мартинюк О.І., Ципко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької центральної районної лікарні про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Маневицької центральної районної лікарні про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона працювала на посаді сестри медичної фізкабінету стаціонару Маневицької центральної районної лікарні. Наказом № 86-ос від 18.05.2012 року позивач була звільнена із займаної посади в зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення ОСОБА_1 вважає незаконним, оскільки відповідно до ст. 42 КЗпП України має переважне право на залишення на роботі, так як порівняно з іншими працівниками має більш високу кваліфікацію, тривалий безперервний стаж роботи в лікарні. Крім того, згідно п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу, як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування. Також відповідачем при її звільненні не дотримано вимог ст.ст. 43, 47, 49-2 КЗпП України, оскільки її не було запрошено на засідання профспілкового комітету, на якому розглядалось подання адміністрації Маневицької ЦРЛ про розірвання з нею трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, а наказ про звільнення із займаної посади виданий більше як через місяць з дня одержання згоди профспілкового комітету на розірвання трудового договору з цих підстав. В день звільнення їй не було видано копію наказу про звільнення з роботи, належно оформлену трудову книжку та не проведено з нею розрахунок. Про звільнення з роботи в зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України позивача не було попереджено за два місяці, як і не запропоновано їй іншу роботу в лікарні. Незаконними діями відповідача ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягала в переживаннях через її звільнення з лікарні, де вона пропрацювала 34 роки, не маючи жодних зауважень протягом своєї трудової діяльності, порушенні нормальних життєвих зв'язків, усталеного способу життя і побуту. Завдану їй моральну шкоду, відшкодування якої передбачено ст. 237-1 КЗпП України, позивач оцінює в 5000 гривень. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила поновити її на роботі на посаді сестри медичної фізкабінету стаціонару Маневицької центральної районної лікарні, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду на суму 5000 гривень, середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також витрати на правову допомогу на суму 3500 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду заяві, просили поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді сестри медичної фізкабінету стаціонару Маневицької центральної районної лікарні, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду на суму 5000 гривень, середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також витрати на правову допомогу на суму 3500 гривень. ОСОБА_1, крім того, додала, що була присутня 10.04.2012 року на засіданні профспілкового комітету, на якому розглядалось подання адміністрації Маневицької ЦРЛ про розірвання з нею трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, де їй було запропоновано роботу в інших відділеннях лікарні, однак вона відмовилась, так як порівняно з іншими працівниками фізкабінету стаціонару має переважне право на залишення на роботі. Підтвердила, що копію наказу про звільнення з роботи, належно оформлену трудову книжку їй було видано 21.05.2012 року, коли вона за попередньою домовленістю зайшла у відділ кадрів Маневицької ЦРЛ. Тоді ж з нею було проведено повний розрахунок. Також не оспорює, що про звільнення з роботи в зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України її було попереджено за два місяці -19.03.2012 року. Тоді їй теж було запропоновано роботу в інших відділеннях лікарні.

Представники відповідача Мартинюк О.І., Ципко Н.П. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вважають їх необґрунтованими, а тому проти задоволення позову заперечують. Підтвердили, що позивача, яка працювала на посаді сестри медичної фізкабінету стаціонару Маневицької центральної районної лікарні, наказом № 86-ос від 18.05.2012 року було звільнено із займаної посади в зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. 19.03.2012 року ОСОБА_1 було попереджено про звільнення з роботи в зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, а також запропоновано роботу в інших відділеннях лікарні, на що вона не погоджувалась, стверджуючи, що порівняно з іншими працівниками фізкабінету стаціонару має переважне право на залишення на роботі. 10.04.2012 року позивач була присутня на засіданні профспілкового комітету, на якому розглядалось подання адміністрації Маневицької ЦРЛ про розірвання з нею трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, де їй також було запропоновано роботу в інших відділеннях лікарні, однак вона відмовилась. 21.05.2012 року ОСОБА_1 було видано копію наказу про звільнення з роботи, належно оформлену трудову книжку, а також з нею було проведено повний розрахунок. Оскільки позивач відмовлялась засвідчувати своїми підписами отримання попередження та вручення документів, це було зафіксовано відповідними актами. Вважають, що звільнення позивача проведено у відповідності до діючого законодавства, а тому просили в задоволенні її позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування. У разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 1.10.1978 року працювала на посаді фельдшера оргметодкабінету Маневицької центральної районної лікарні, а з 1.12.1979 року - на посаді сестри медичної фізкабінету стаціонару Маневицької ЦРЛ. Позивач являється потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, має інвалідність ІІІ групи. 1.04.2008 року ОСОБА_1 за наслідками проходження атестації присвоєно вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності сестринська справа. 19.03.2012 року ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом № 51-ос від 19.03.2012 року „Про зміни в штатному розписі", попереджено про звільнення з роботи з 20.05.2012 року в зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, а також запропоновано роботу на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини, від якої вона відмовилась. 10.04.2012 року на засіданні профспілкового комітету, на якому була присутня позивач, розглядалось подання адміністрації Маневицької ЦРЛ про розірвання з нею трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, де їй також було запропоновано роботу в інших відділеннях лікарні, в тому числі на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини, однак вона знову відмовилась. Профспілковим комітетом було прийнято рішення дати згоду на звільнення сестри медичної фізкабінету ОСОБА_1 в зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказом № 80-ос від 10.05.2012 року позивач була звільнена із займаної посади з 20.05.2012 року в зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. В зв'язку із неправильним нарахуванням вихідної допомоги наказом № 86-ос від 18.05.2012 року раніше виданий наказ № 80-ос від 10.05.2012 року про звільнення ОСОБА_1 було скасовано, позивач була звільнена із займаної посади з 20.05.2012 року в зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. 21.05.2012 року ОСОБА_1 було видано копію наказу про звільнення з роботи, належно оформлену трудову книжку, а також з нею було проведено повний розрахунок. 23.11.2012 року профспілковим комітетом було повторно прийнято рішення дати згоду на звільнення сестри медичної фізкабінету ОСОБА_1 в зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Зазначене не оспорюється сторонами, а також підтверджується дослідженими судом трудовою книжкою ОСОБА_1, наказами Маневицької ЦРЛ № 220-ос від 8.12.2011 року, № 51-ос від 19.03.2012 року, № 80-ос від 10.05.2012 року та № 86-ос від 18.05.2012 року, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи № 106492 від 8.12.1999 року, пенсійним посвідченням № 136098 від 9.02.2000 року, посвідченням № 1623/07 про присвоєння кваліфікаційної категорії, актом від 19.03.2012 року, повідомленням Маневицької ЦРЛ № 0346/01-08/2-12 від 19.03.2012 року, протоколами засідання профспілкового комітету № 4 від 10.04.2012 року, № 7 від 8.10.2012 року та № 9 від 23.11.2012 року, постановою профспілкового комітету № 4 від 10.04.2012 року, особовою карточкою ОСОБА_1 № 242, видатковим касовим ордером № 80 від 24.05.2012 року, актами від 18.05.2012 року та 21.05.2012 року, наглядовим провадженням прокуратури Маневицького району № 68-46-12.

Проаналізувавши пояснення сторін та оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки позивач ОСОБА_1 порівняно з іншими працівниками Маневицької ЦРЛ, що перебувають на аналогічних посадах, має у відповідності до ст. 42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі, так як у неї більш висока кваліфікація, тривалий безперервний стаж роботи в Маневицькій ЦРЛ, крім того, це право їй гарантується п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", її звільнення відповідно до наказу № 86-ос від 18.05.2012 року згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України є незаконним, а тому вона підлягає поновленню на попередньому місці роботи.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

З дослідженої в судовому засіданні довідки Маневицької ЦРЛ про доходи ОСОБА_1 встановлено, що її заробітна плата в березні 2012 року становила 1006 гривень 38 копійок, а у квітні 2012 року - 1034 гривень 65 копійок.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ № 100 від 8.02.1995 року „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" середньоденний заробіток позивача становить 49 гривень 78 копійок (1006.38+1034.65/41).

Виходячи з наведеного, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на суму 4152 гривень 74 копійки (49.78 грн. х 143 -2965.80 грн. вихідної допомоги).

Суд вважає, що внаслідок винних дій відповідача позивачу було спричинено моральну шкоду, яка виразилась у нервовому потрясінні, моральних переживаннях в зв'язку з її незаконним звільненням з роботи, порушенні нормальних життєвих зв'язків, усталеного способу життя і побуту. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, завдану ОСОБА_1 моральну шкоду суд оцінює в сумі 500 гривень, і в такій сумі, а не в сумі 5000 гривень, вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на рахунок УДКСУ у Манев.р-ні(Манев.р-н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача -ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду -Маневицький районний суд Волинської області) 321 гривень 90 копійок судового збору, пропорційно до задоволених судом позовних вимог та виходячи із положень ст.ст. 4, 6 Закону України „Про судовий збір", а також на користь позивача 2587 гривень 20 копійок судових витрат, виходячи із положень ст. 1 Закону України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (виходячи з часу, затраченого на оформлення позовної заяви та участі представника позивача в судових засіданнях -1094 х 40% х 2 год. + 1102 х 40% х 2 год. 20 хв. + 1134 х 40% х 1 год. 30 хв.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 40, 42, 43, 47, 49-2, 232, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 20 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 1 Закону України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді сестри медичної фізкабінету стаціонару Маневицької центральної районної лікарні.

Стягнути з Маневицької центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 4152 (чотири тисячі сто п'ятдесят дві) гривень 74 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Маневицької центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 500 (п'ятсот) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Маневицької центральної районної лікарні на рахунок УДКСУ у Манев.р-ні(Манев.р-н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача -ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду -Маневицький районний суд Волинської області) 321 (триста двадцять одну) гривень 90 копійок судового збору.

Стягнути з Маневицької центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 2587 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) гривень 20 копійок судових витрат.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць на суму 945 (дев'ятсот сорок п'ять) гривень 82 копійки підлягає до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя районного суду О.В. Невар