Рішення № 28148432, 05.12.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2512/1197/2012 Провадження № 22-ц/2590/3355/2012 Головуючий у I інстанції - Савченко О. А.Категорія - цивільна Доповідач - Шитченко Н. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШитченко Н.В., суддів:Бойко О.В., Квача М.О., при секретарі:Лучик Н.В., Зіньковець О.О., за участю:представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, апелянта ОСОБА_8, її представника ОСОБА_9, представника прокуратури Булавко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Менського районного суду від 13 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відібрання дитини у особи, яка безпідставно її утримує, зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2012 року задоволено первісний позов ОСОБА_6 та відібрано малолітню дитину ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_8 та повернуто батькові - ОСОБА_6 В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав та встановлення опіки відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ухвалення рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його в частині задоволення заявлених ОСОБА_6 вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, задовольняючи позов про відібрання у неї малолітньої онуки, не врахував, що дитина з народження проживає з нею і ніколи не мешкала з батьком, який самоусунувся від її виховання, утримання та лікування, через що вона вже зверталась до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав.

Апелянт зазначає, що в ході судового розгляду не визначалась особиста прихильність дитини до батька і не був врахований, той факт, що ОСОБА_8 являється опікуном і виховує також брата малолітньої ОСОБА_11, а отже зміна її сталого оточення може бути для дитини тяжким психотравмуючим фактором. Вважає, що ОСОБА_6 слід позбавити батьківських прав відносно доньки, оскільки його цікавість до дитини викликана можливістю отримання матеріальної вигоди.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині в частині задоволення вимог ОСОБА_6 про відібрання дитини у особи, яка її безпідставно утримує.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 та відмовляючи в задоволенні заявлених ОСОБА_8 вимог, суд першої інстанції виходив з того, що переважне право перед іншими особами на те, щоб дитина проживала з ними, мають батьки, що, в свою чергу обумовлює їх право вимагати відібрання дитини від особи, яка її утримує у себе не на підставі закону або рішення суду. Судом також встановлено, що докази свідомого нехтування ОСОБА_6 батьківських обов'язків відносно доньки, ухилення від її виховання відсутні, а отже відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав.

З таким висновком суду першої інстанції частково погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що ОСОБА_6 є батьком малолітньої ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4). Мати дитини ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 55).

З позивача за первісним позовом на користь ОСОБА_12 за рішенням суду від 24 червня 2008 року стягнуто аліменти на утримання доньки аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку (а.с. 58).

Малолітня ОСОБА_11 хворіє на тяжку соціально-небезпечну хворобу, потребує лікування (а.с. 25-27, 32-34, 41, 74-80) і проживає в даний час з бабусею ОСОБА_8 в її родині.

Органом опіки і піклування Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська 22 квітня 2011 року прийнято рішення про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_11 від її батька ОСОБА_6 та направлення до медичного закладу для обстеження, лікування (а.с. 233).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2011 року відмовлено в задоволенні позову органу опіки і піклування Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах малолітньої ОСОБА_11 та позову ОСОБА_8 про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно дитини та встановлення над нею опіки (а.с. 153-157, 137-139).

За висновками органу опіки і піклування виконкому Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради від 22 листопада 2012 року, № 2157, на території якої в даний час мешкає позивач за первісним позовом, позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно малолітньої доньки є недоцільним.

Положеннями ст. 164 Сімейного кодексу України визначено, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, в тому числі, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Наданими ОСОБА_6 доказами засвідчено, що він на час розгляду даної цивільної справи має постійне місце мешкання, працює, одружений, формально позитивно характеризується і не перебуває на обліку у лікаря-нарколога. Його зверненнями до медичних установ і правоохоронних органів підтверджується, що інтерес до дитини, її життя та здоров'я, ним не втрачено.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо ненадання належних доказів на підтвердження свідомого нехтування ним своїми обов'язками відносно дитини або ухилення від її виховання та відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_8 про позбавлення його батьківських прав і встановлення над малолітньою ОСОБА_11 опіки, враховуючи, що такий засіб впливу на особу, що не виконує батьківських обов'язків, є крайнім.

Але, задовольняючи вимоги ОСОБА_6 про відібрання дитини у ОСОБА_8 і передачу її батьку, суд першої інстанції не звернув увагу на наступне.

Ст. 163 Сімейного кодексу України встановлено переважне право батьків перед іншими особами на те, щоб дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Частиною 3 цієї визначено, що суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Органом опіки і піклування Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська 22 квітня 2011 року було прийнято рішення про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_11 від її батька ОСОБА_6 Наведене рішення позивач не оспорював і на час розгляду справи воно є чинним. Таким чином, він, хоча і не будучи позбавленим батьківських прав відносно дитини, втратив право на проживання з нею, а отже і право на її відібрання від інших осіб з метою подальшого спільного проживання.

Встановлено також, що ОСОБА_6 в лютому 2012 року скерував заяву до органу опіки і піклування Менського району за місцем теперішнього мешкання дівчинки (а.с. 62), в якій зазначив, що не заперечує проти її спільного проживання з ОСОБА_8 за її місцем мешкання. Ним надано також нотаріально посвідчену згоду (а.с. 63) ОСОБА_8 та її чоловіку ОСОБА_13 на їх супровід дитини до Росії та Білорусії на обстеження, лікування та відпочинок.

При цьому, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції при розгляді справи не повно враховано інтереси самої дитини, зокрема те, що малолітня ОСОБА_11 ніколи не проживала разом з батьком, який на даний час має іншу родину, і виховується в родині у бабусі разом з рідним братом. В ході судового розгляду не визначено причин, з яких ОСОБА_6 протягом тривалого часу не бажав виховувати доньку, дитина не була опитана на предмет особистої прихильності до батька та до бабусі, наявність у батька відповідного контакту з нею. Таким чином, характер стосунків ОСОБА_6 та малолітньої ОСОБА_11 був встановлений неповно та не перевірено з урахуванням малолітнього віку дитини, чи не стане для дитини психотравмуючим фактором зміна звичних для неї умов життя та кола оточуючих близьких людей.

Крім цього, в ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_6 не сплачував і не сплачує присуджених за рішенням суду аліментів на утримання дитини та, отримуючи соціальну допомогу на доньку у зв'язку з її хворобою, не витрачає вказані кошти на малолітню ОСОБА_11

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 не наділений правом вимоги за даним позовом та передача малолітньої ОСОБА_11 батьку суперечитиме інтересам дитини з підстав, наведених вище.

Тому рішення Менського районного суду від 13 вересня 2012 року в частині задоволення вимог ОСОБА_6 про відібрання дитини у особи, яка її безпідставно утримує, підлягає скасуванню, а в задоволенні його вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, ст. 163 Сімейного кодексу України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Рішення Менського районного суду від 13 вересня 2012 року в частині задоволення вимог ОСОБА_6 про відібрання дитини у особи, яка її безпідставно утримує, - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: