Ухвала суду № 28148273, 07.12.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2516/792/12 Провадження № 22-ц/2590/3404/2012 Головуючий у I інстанції - Кучерявець О.М.Категорія - цивільна Доповідач - Шитченко Н. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШитченко Н.В., суддів:Смаглюк Р.І., Висоцької Н.В., при секретарі:Зіньковець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою дочірнього підприємства «Аграрій» на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до дочірнього підприємства «Аграрій» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Носівського районного суду від 03 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Розірвано укладений 08 червня 2005 року між позивачем та ДП «Аграрій» і зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК договір оренди землі. В задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати відмовлено.

В апеляційній скарзі ДП «Аграрій» просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що зазначена справа була розглянута всупереч положень ч. 1 ст. 169 ЦПК України, оскільки суд не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим позбавив останнього можливості участі у судовому засіданні та наданні доказів по справі. На думку представника апелянта, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження доводів позову щодо несплати орендної плати, отже оскаржуване рішення суду ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що орендна плата не була виплачена з вини позивача, оскільки останній в передбачений договором строк не повідомив про обрані ним форму розрахунків та способу отримання коштів. Наведені обставини, на думку апелянта, мають ознаки прострочення кредитора, що за змістом ст.ст. 612, 613, 614 ЦК України звільняє боржника від відповідальності у вигляді розірвання договору та припинення правовідносин з ним.

Посилається, що звернення позивача з даним позовом є зловживанням правом. Також вказує, що судом першої інстанції питання розподілу судових витрат вирішено з порушенням вимог ст. 88 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволені частково, а судові витрати стягнуті в повному обсязі.

Крім того, апеляційна скарга містить посилання на те, що судом при постановленні рішення не враховані положення ст. 141 ЗК України.

Апеляційна скарга містить також посилання на те, що суд, всупереч вимог ст. 201 ЦПК України не зупинив провадження у справі, оскільки рішенням загальних зборів ДП «Аграрій» від 07 серпня 2012 року було прийняте рішення про перетворення підприємства в ТОВ «Аграрій».

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що орендар порушив істотні умови договору стосовно своєчасної сплати орендної плати, що є підставою для його розірвання. В задоволенні вимог про стягнення орендної плати відмовлено у зв'язку з отриманням позивачем спірних коштів під час судового розгляду.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Встановлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 4,09 га, яка розташована на території Носівської міської ради (а.с. 10).

08 червня 2005 року між позивачем та ДП «Аграрій» було укладено договір оренди землі, за яким орендар прийняв в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку строком на 10 років (а.с. 8-9). Зазначений договір зареєстровано в Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що 10 червня 2005 року вчинено запис за № 246.

Умовами вищевказаного договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у натуральній формі продукцією власного виробництва по ринкових цінах у грошовому виразі до 30 листопада кожного року.

Згідно письмових пояснень позивача (а.с. 38), відповідач виплатив йому орендну плату за 2011 рік тільки після подання ним позовної заяви, тобто у 2012 році, що свідчить про невиконання умов договору оренди.

Пунктом 38 укладеного договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зважаючи на наведені норми закону та оцінивши обставини справи в сукупності, суд першої інстанції правильно визначив наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення позову, вказавши, що відповідачем не було виконано обов'язку, встановленого договором оренди щодо сплати позивачеві орендної плати за землю за 2011 рік. Також суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення орендної плати, врахувавши, що на час розгляду справи він спірні кошти отримав.

Посилання апелянта на порушення судом положень ст. 141 Земельного кодексу України не беруться до уваги, оскільки наведена стаття регламентує порядок припинення права користування земельною ділянкою, а не розірвання договору з певних підстав, що являється предметом розгляду даної справи.

Положеннями земельного законодавства не визначено обов'язок орендодавця повідомляти орендаря про форму розрахунків за умовами укладеного між сторонами договору, а отже доводи апеляції про те, що кошти позивачу не були виплачені саме з його вини і мають місце ознаки прострочення кредитора, є хибним тлумаченням законодавства з боку відповідача.

Доводи апелянта про те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження несплати орендної плати, тому оскаржуване рішення суду ґрунтується на припущеннях, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки сплата орендної плати була проведена ДП «Аграрій» лише після звернення ОСОБА_6 до суду з позовом, що підтверджується як письмовими поясненнями останнього, так і змістом самої апеляційної скарги.

Посилання апелянта про те, що звернення позивача з таким позовом є зловживанням правом, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони є довільним тлумаченням правових норм.

Твердження апеляційної скарги про неправильний розрахунок судом першої інстанції судових витрат без урахування частково задоволених вимог, не знаходять свого підтвердження, оскільки сплата орендної плати була проведена відповідачем лише після відкриття провадження у даній справі, а отже підстави для зміни рішення також відсутні.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Аграрій» - відхилити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: