Рішення № 28147739, 20.12.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-3913 Головуючий у суді у 1 інстанції - ШершакНомер провадження 22-ц/1890/2240/12 Суддя-доповідач - Дубровна Категорія - 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Гагіна М. В., Маслова В. О.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 29 жовтня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», треті особи: Публічне акціонерне товариство «страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2, ОСОБА_3,

про відшкодування шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И Л А:

12 березня 2012 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 вересня 2010 року о 15 год. 00 хв. ОСОБА_3, керуючи екскаватором ЕО державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул.Кірова в районі будинку №133 в м.Суми, не вибравши безпечної дистанції, допустив зіткнення з належним на праві власності ОСОБА_1 автомобілем МAZDA 6, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким на підставі довіреності від 30 грудня 2009 року керував ОСОБА_2 та пошкодив його.

За даним фактом складено протокол і водій ОСОБА_3 притягнутий до відповідальності за ст. 124 КпАП України.

В результаті зіткнення автомобілю позивачки завдані збитки на суму 11 077,07 грн., з яких ПАТ Страхова компанія «Провідна» частково відшкодувала 8683 грн.16 коп.

Просив стягнути не відшкодовану різницю -2393 грн. 91 коп., втрату товарної вартості автомобіля, яка становить 2 219,82 грн., а також на відшкодування моральної шкоди - 5000 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 29 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» суму матеріальної шкоди розміром 2 393,91 грн., за втрату товарного виду 2 219,82 грн., моральну шкоду 2 500 грн., судовий збір 214,60 грн., за висновок спеціаліста автотехніка 340 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про відмову ОСОБА_1 у задоволенні її позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні рішення відшкодування всіх збитків суд поклав виключно на власника транспортного засобу, при цьому не врахувавши того, що до спірних правовідносин слід було застосувати положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів», оскільки цивільна відповідальність ПАТ «Сумигаз» на момент ДТП була застрахована.

Крім того, зазначає, що при ліміті відповідальності в 25 000 грн. страховик відшкодував позивачу суму в розмірі 8 683грн. 16 коп., а решту суми (2 393,91грн.) страхова компанія відповідача не відшкодувала, оскільки позивач не звертався з відповідною заявою до страховика та на його думку, розрахунок відшкодування витрат, пов'язаних з відновлюваним ремонтом транспортного засобу позивача здійснено невірно та він суперечить Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 04 серпня 2009 року.

Вважає, що вимога позивача про відшкодування 2 393,91грн. з відповідача не є реальними збитками, за обставин повної сплати страховою компанією розміру понесених позивачем збитків, а є зловживанням позивачем своїми правами з метою отримання безпідставної вигоди та збагачення за рахунок відповідача.

Не погоджується з рішенням суду про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по втраті товарного виду пошкодженого автомобіля, оскільки в нього виникають сумніви в достовірності висновків, викладених у Звіті про визначення вартості відновлювального ремонту № 375/2010, виготовленого експертом фірми «Ікар ВМЗ Сервіс».

Також вважає недоведеним позивачем спричинення їй моральної шкоди і відсутність підстав для її стягнення саме з відповідача..

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» АТ «УСК «Гарант-Авто» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір та стягуючи матеріальну шкоду, збитки за втрату товарного вигляду пошкодженого автомобіля та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження з відповідача, місцевий суд виходив з того, що шкода позивачу завдана працівником ПАТ по газифікації «Сумигаз» ОСОБА_3, вина якого у скоєнні ДТП є доведеною, а тому всі зазначені збитки належить стягнути з підприємства-відповідача.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ПАТ по газифікації та газопостачанню«Сумигаз», суд виходив зі ступеня моральних страждань, їх тривалості, негативних наслідків та засад розумності і справедливості, а тому дійшов до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 2 500 грн.

Але з таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі погодитися неможливо.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. До збитків, зокрема, відносяться витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Згідно з ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Згідно з п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, то крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК України відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст.6 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність застрахованої за договором особи, визнається страховим випадком.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик або МТСБУ відповідає в межах обов'язкового ліміту відповідальності, який становить 25 500 грн. на одного потерпілого за шкоду, завдану майну потерпілих. Страхова сума при відшкодуванні шкоди, завданої майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи, яка не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика.

Матеріалами справи достовірно встановлено, що розмір реальної дійсної шкоди, завданої позивачці внаслідок пошкодження належного їй автомобіля, становить 11077,07 грн. Ці витрати являють собою розмір понесених витрат у зв'язку з відновлювальним ремонтом належного позивачці автомобіля.

Ця сума охвачується лімітом відповідальності страховика, а тому, відсутні правові підстави для її стягнення із заподіювача шкоди - з відповідача у справі.

Крім того, як встановлено з пояснень представника відповідача, у перерві між слуханням справи позивачка зверталась до страхової компанії із заявою про відшкодування їй матеріальної шкоди у сумі 2393,91 грн. - заявленої до відповідача у справі, і страхова компанія уже прийняла рішення про виплату страхового відшкодування у зазначеному розмірі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не може погодитись з висновком суду про стягнення цієї суми з відповідача у справі. В цій частині рішення суду підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову у задоволення цих позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача погодився з висновком суду про законність стягнення з них втрати товарної вартості автомобіля.

Колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду є законним, оскільки за правилами п. 32.7. ст.32 вищевказаного Закону страховик не відшкодовує втрату товарної вартості пошкодженого майна.

Відповідачем не доведена та обставина, що на момент ДТП, яка мала місце 24 вересня 2010 року, автомобіль позивачки уже раніше був пошкоджений, що є підставою для відмови у стягнені на користь позивачки втрати товарної вартості автомобіля.

Колегія суддів знаходить законним і обґрунтованим рішення суду і в частині стягнення моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик відшкодовує потерпілому також моральну шкоду, передбачено пунктами1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, обгрунтовував заподіяння моральної шкоди пошкодженням належного його автомобіля, тобто пунктом третім частини другої ст. 23 ЦК України, яка не передбачає стягнення моральної шкоди зі страховика.

Тобто, у даному випадку моральна шкода підлягає стягненню з відповідача у справі. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням всіх обставин вірно визначив суму на відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати за апеляційне оскарження рішення суду.

При подачі апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп - у частині оспорювання вимог майнового характеру і у розмірі 53 грн. 65 коп. за вимогу немайнового характеру - стягнення моральної шкоди. Із належних до сплати 160 грн. 95коп. апелянтом сплачено 107 грн. 30 коп. - за вимогу майнового характеру.

Оскільки апеляційна скарга в частині стягнення моральної шкоди відхилена, то з відповідача на користь держави підлягає достягненню судовий збір у розмірі 53 грн. 65 коп.

А з урахуванням часткового (на 52%) задоволення апеляційної скарги у частині стягнення матеріальної шкоди, на користь відповідача з позивачки підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 55 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1,2,3,4, ч.2, ч.3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 29 жовтня 2012 року в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 2 393,91 грн. скасувати.

Постановити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» судові витрати у сумі 55 грн. 80 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» судові витрати за апеляційний перегляд рішення суду на користь держави у сумі 53 грн. 65 коп. за наступними реквізитами:

Код бюджетної класифікації доходів 22030001

Рахунок 31211206780002

Одержувач УДКС у м. Суми (м.Суми), 22030001

Банк одержувача ГУДКУ у Сумській області,

ЄДРПОУ 37970593

МФО 837013

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -