Ухвала суду № 28145451, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/4292/12 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство»«Пожспецмаш»до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2011 року ТОВ «Виробниче підприємство»«Пожспецмаш»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби, в якому просили суд визнати протиправним скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 року №0000032304/116.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року зазначений адміністративний позов -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 03.02.2011 № 92, згідно зі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України) та відповідно до наказу Прилуцької ОДПІ від 02.02.2011 № 114 проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 323 418,00 грн. за листопад 2010 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за грудень 2009 року, лютий-березень 2010 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 23.02.2011 № 270/23-36459962.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 323 418,00 грн.

На підставі акта перевірки від 23.02.2011 Прилуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 № 0000032304/116, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 323 418,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивачем подано скаргу до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області та Державної податкової адміністрації України, однак рішенням ДПА України від 28.07.2011 року № 13727/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги, оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення ДПА в Чернігівській області залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Диамант ЛТД»(Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 18/01-10, відповідно до якого Продавець передає, а Покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі «Товар», відповідно до Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною. До Договору було укладено додаткові угоди № 1 від 18.01.2010 та № 2 від 06.04.2010 щодо зміни «юридичної адреси і реквізити сторін». Всі інші умови та вартісні показники Договору залишаються незмінними.

Виконання даного договору підтверджується специфікаціями до даного договору № 1 на суму з ПДВ 353 703,97 грн., № 2 на суму з ПДВ 231 933,32 грн., № 3 на суму з ПДВ 4 128 261,18 грн., № 4 на суму з ПДВ 14 685 896,12 грн., № 5 на суму з ПДВ 1 078 770,06 ГРН., № 6 на суму з ПДВ 2 234 694,22 грн., № 7 на суму з ПДВ 2 232 740,95 грн., № 8 на суму з ПДВ 14 319 000,00 грн., № 9 на суму з ПДВ 2 416 678,79 грн., № 10 на суму з ПДВ 3 729 357,55 грн. та № 11 на суму з ПДВ 41 677,07 грн., видатковою накладною № 22031003 від 22.03.2010 на суму з ПДВ 2 626 400,00 грн., податковою накладною від 22.03.2010 № 22031003 на суму з ПДВ 2 626 400,00 грн., а оплата проведена згідно платіжних доручень № 810 від 04.10.2010 на суму 83 150,00 грн., № 812 від 04.10.2010 на суму 51 100,00 грн., № 2220 від 20.10.2010 на суму 102 197,00 грн., № 2261 від 22.10.2010 на суму 247 020,00 грн., № 870 від 25.10.2010 на суму 102 197,00 грн., № 855 від 13.10.2010 на суму 173 736,00 грн., № 871 від 26.10.2010 на суму 273 890,00 грн., № 917 від 29.10.2010 на суму 10 300,00 грн. та № 2287 від 29.10.2010 на суму 200 000,00 грн.

07.04.2010 між Державним підприємством «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш»(Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір № 07/4С-10, відповідно до якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму з урахуванням ПДВ - 47 420,00 грн.

Виконання вищезазначеного договору підтверджується видатковою накладною № П-00000098 від 07.04.2010 на суму з ПДВ 47 420,00 грн., податковою накладною від 07.04.2010 № 168 на суму з ПДВ 47 420,00 грн., а оплата проведена згідно платіжного доручення № 860 від 19.10.2010 на суму 27 000,00 грн.

На підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Камаз», наявні видаткова накладна № РНа-0001115 від 15.10.2010 на суму з ПДВ 379 000,00 грн., податкова накладна від 12.10.2010 № 227/1 на суму з ПДВ 265 300,00 грн., а оплата проведена згідно платіжного доручення № 2159 від 12.10.2010 на суму 265 300,00 грн.

Також, на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Автоком», наявні видаткова накладна № АК-0000346 від 20.10.2010 на суму з ПДВ 230 000,00 грн., податкова накладна від 20.10.2010 № 374 на суму з ПДВ 230 000,00 грн., а оплата проведена відповідно до платіжного доручення № 2233 від 20.10.2010 на суму 230 000,00 грн. (а.с.56-58) та між позивачем і ТОВ «Металобази Комекс»- накладна № ПРФ-0000258/0 від 29.10.2010, податкова накладна від 29.10.2010 № 000025801/16 на суму з ПДВ 130 000,00 грн., а оплата підтверджується платіжним дорученням № 2289 від 29.10.2010 на суму 130 000,00 грн.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні контрагентами, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо заниження сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.