Постанова № 28142194, 18.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5017/1935/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"на постанову та рішення Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року господарського суду Одеської області від 03.09.2012 року у справі господарського суду№ 5017/1935/2012 Одеської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"до Публічного акціонерного товариства "Північтранс"про стягнення 89 774, 96 грн.у судовому засіданні взяли участь представники :

від ПрАТ "ПРОСТО-страхування":Карпов С.Б. (довіреність №1053/2011 від 30.12.2011 року),від ПАТ "Північтранс":не з'явилися.

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Одеської області від 03.07.2012 року порушено провадження у справі №5017/1935/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (далі -позивача) до Публічного акціонерного товариства "Північтранс" (далі -відповідача) про стягнення шкоди в сумі 90 324, 96 грн. (том 1, а.с. 1).

09.08.2012 року позивач звернувся до господарському суду зі заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на його користь 89 774, 96 грн. збитків та 1 795, 50 грн. витрат на оплату судового збору (том 1, а.с. 121 -122).

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.09.2012 року (суддя Гуляк Г.І.) у позові відмовлено, мотивуючи пропуском строку позовної давності позивачем без поважних причин, про застосування якого заявлено відповідачем (том 2, а.с. 14 - 17).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 03.09.2012 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого судді -Мишкіної М.А., суддів: Будішевської Л.О., Беляновського В.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 03.09.2012 року -без змін з тих же підстав (том 2, а.с. 52 -57).

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 01.11.2012 року та рішення суду першої інстанції від 03.09.2012 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а зокрема, статей 264, 993, 1166, 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування". При цьому, скаржником зазначено про невірне застосування судами приписів частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції від 01.11.2012 року та рішення суду першої інстанції від 03.09.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника позивача, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 980 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 статті 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктами 9.1., 9.2., 9.4. статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого. У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. До договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Абзацом 4 пункту 8 Постанову Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ про відшкодування шкоди" роз'яснено, що регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів, тощо).

Відповідно до частин 2, 3 статті 264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отож, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, право вимоги до особи, яка завдала шкоду, переходить до страховика з моменту фактичного відшкодування страховиком завданої шкоди страхувальнику, перебіг позовної давності у спірних правовідносинах має починатися від дати сплати страхового відшкодування відповідно до частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України. При цьому, у випадку пред'явлення страховиком позову до страховика цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, як одного з солідарних боржників у зобов'язанні відшкодувати завдану шкоду, позовна давність переривається, а її перебіг починається заново.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.02.2008 року між ЗАТ "ПРОСТО-страхування" (в подальшому перейменованим в ПрАТ "ПРОСТО-страхування") та Ямчуком Д.Г. укладено договір серії АТК №138423 добровільного страхування транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси власника автомобіля "MITSUBISHI", державний реєстраційний номер ВН 0555ВО (том 1, а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 21.05.2008 року у місті Одеса на вул. Добровольського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "ПАЗ", власником якого є відповідач, державний реєстраційний номер ВН 1321АА, під керуванням водія Настенка В.О., автомобіля марки "Ford", державний реєстраційний номер АА 8415ВІ, під керуванням водія Хоменчука О.А., та автомобіля марки "MITSUBISHІ", застрахованого позивачем, під керуванням водія Ямчука Д.Г., державний реєстраційний номер ВН 0555ВО (том 1, а.с. 11 -12, 13).

Судами встановлено, що ДТП сталася з вини гр. Настенка В.О., що підтверджується постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 24.06.2008 року у справі №3-23241/08р, згідно з якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (том 1, а.с. 14).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з Актом №326 автотоварознавчого дослідження від 26.05.2008 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "MITSUBISHI", становить 94 012, 30 грн., а відповідно до документів про ремонт автомобіля, вартість відновлювального ремонту склала 114 764, 96 грн. (том 1, а.с. 15 -47).

Судами встановлено, що позивач двома платежами виплатив гр. Ямчуку Д.Г. страхове відшкодування в розмірі 115 314, 96 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №13666 від 02.07.2008 року на суму 94 562, 30 грн. та №17879 від 18.08.2008 року на суму 20 752, 66 грн., який було проведено банком 28.08.2008 року (том 1, а.с. 60, 124).

З огляду на це, суди дійшли правильного висновку про те, що перебіг строку позовної давності за стягненням страхового відшкодування в порядку регресу почався з 29.08.2008 року, тобто з моменту виплати страхового відшкодування на виконання основного зобов'язання за договором страхування.

Судами встановлено, що 29.09.2011 року, в межах трирічного строку позовної давності, ПрАТ "ПРОСТО-страхування" звернулося з позовом у справі №35/17-3525-2011 до ПАТ "Міська страхова компанія", яка є страховиком цивільно-правової відповідальності гр. Настенка В.О., визнаного винним у скоєнні ДТП, про відшкодування страхової виплати в порядку регресу в розмірі 25 500 грн. на підставі статті 27 Закону України "Про страхування". Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року позов задоволено частково, стягнено з ПАТ "Міська страхова компанія" 24 990 грн., в іншій частині задоволення позову відмовлено (том 1, а.с. 61 -66).

Також судами встановлено, у зв'язку з тим, що під час вчинення ДТП гр. Настенко В.О. виконував свої трудові обов'язки та перебував у трудових правовідносинах з відповідачем -ПАТ "Північтранс", позивач, керуючись приписами статті 1172 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення шкоди (витрат з виплати страхового відшкодування в розмірі 90 324, 96 грн.), які за заявою позивача було зменшено до 89 774, 96 грн.

Розглянувши позов у судовому засіданні з викликом сторін, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення прав позивача, однак прийняли рішення відсутність правових підстав для задоволення позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з такими висновками та вважає, що судами невірно застосовано норми цивільного законодавства про позовну давність до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При цьому, якщо шкода завдана працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, то, згідно з приписами частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, така шкода відшкодовується роботодавцем винної особи.

Відтак, відповідальність відповідача, у трудових правовідносинах з яким перебувала винна у скоєнні ДТП особа, за своєю правовою природою є додатковою (субсидіарною) відповідальністю поряд з відповідальністю страховика, що обмежується лімітом в розмірі 25 500 грн. відповідно до статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Отож, встановивши обставини звернення позивача в межах строків позовної давності з позовом до страхової компанії, яка застрахувала частково відповідальність відповідача та задоволення позову відповідно до постанови апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року у справі №35/17-3525-2011, яка є чинною на момент розгляду даної справи, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що на спірні правовідносини не поширюються приписи частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України, оскільки пред'явлення позивачем позову до одного з боржників перервало перебіг строку позовної давності на стягнення шкоди з особи, винної у дорожньо - транспортній події, перебіг якого розпочався заново з 29.09.2011 року.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача до суду 02.07.2012року в даній справі. Отже, звернення позивача в даній справі відбулося в межах трьохрічного строку позовної давності, перебіг якого розпочався заново з 29.09.2011року.

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності не відповідають нормам цивільного законодавства (частини 2 статті 264, статей 993, 1194 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування").

Тому постанова апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року та рішення суду першої інстанції від 03.09.2012 року підлягають скасуванню.

З огляду на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин заподіяння шкоди власнику автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної події, встановлення обставин її відшкодування позивачем у справі, колегія суддів касаційного суду вважає за можливе прийняти у справі нове рішення, стягнувши з відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки, з вини працівника якого сталася дорожньо-транспортна подія, шкоду в розмірі 89 774, 96 грн. Судові витрати позивача в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій необхідно покласти на відповідача з врахуванням заяви позивача про зменшення суми позовних вимог, а, зокрема, стягнути з відповідача судові витрати в сумі 3591 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року та рішення господарського суду Одеської області від 03.09.2012 року у справі №5017/1935/2012 скасувати.

Прийняти у справі №5017/1935/2012 нове рішення:

" 1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Північтранс" (65025, Одеська область, місто Одеса, Суворовський район, 21 км Старокиївської дороги, ідентифікаційний код 05523553) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, місто Київ, вул. Герцена, 10, ідентифікаційний код 24745673) 89 774 (вісімдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 96 (дев'яносто шість) коп. збитків, 3591 (три тисячі п'ятсот дев'яносто одну) грн. 00 (нуль) коп. судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

3. Господарському суду Одеської області видати судовий наказ."

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський