Постанова № 28142096, 17.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 5021/2985/2011

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р. (головуючий суддя: Бородіна Л.І., судді: Лакіза В.В., Хачатрян В.С.)у справі№ 5021/2985/2011 Господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Таланпром"доПублічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"провизнання недійсним протоколу,за участю представників позивачаЛаврик С.О., Лаврик А.Н., Ткач І.В.,відповідачаТурчин С.М.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.01.2012 р. звернувся до місцевого суду з позовом про визнання недійсним протоколу № 4 від 12.12.2011 р. засідання комісії філії "Роменський район електричних мереж" Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" з розгляду акта про порушення № 008657 від 22.08.2011 р. як необґрунтованого.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 31.01.2012 р. у справі №5021/2985/2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р. рішення Господарського суду Сумської області від 31.01.2012 р. у справі № 5021/2985/2011 скасовано, визнано недійсним рішення засідання комісії філії "Роменський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго" з розгляду акта про порушення від 22.08.2011 р. № 008657, оформлене протоколом від 12.12.2011 р.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду -залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 105 ГПК України, та положення Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживання Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.06.2003 р. між ВАТ "Сумиобленерго" та ТОВ "Таланпром" укладено договір про постачання електричної енергії № 22, пунктом 1 якого встановлено, що постачальник (ТОВ "Сумиобленерго") постачає електричну енергію споживачу (ТОВ "Таланпром"), а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

ТОВ "Сумиобленерго" 22.08.2011 р. проведено перевірку ТОВ "Таланпром" щодо правильності роботи лічильників, встановлених у ТП № 1056 за адресою: м. Ромни, вул. Тельмана, 24, за результатами якої складено акт про порушення від 22.08.2011 р. № 008657.

В подальшому 12.12.2011 р. відбулось засідання комісії філії "Роменський район електричних мереж" Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" з розгляду акта про порушення від 22.08.2011 р. № 008657, про що складений протокол № 4. Комісія вирішила обсяг та вартість неврахованої електричної енергії визначити відповідно до п. 6.40 ПКЕЕ та п.2.5 (формула 2.4) Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживання Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562, з урахуванням висновків комісійного експертного електротехнічного дослідження від 23.11.2011 р. № 11290, та провести розрахунок розміру неврахованої електричної енергії.

Позивач звернувся з позовом (з урахуванням уточнень до позовної заяви від 18.01.2012 р.) про визнання недійсним протоколу від 12.12.2011 р. № 4 засідання комісії філії "Роменський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго" з розгляду акта про порушення від 22.08.2011 р. № 008657.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд з посиланням на ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", підпункт 9 пункту 10.2, пункт 6.40 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 р., виходив з доведеності матеріалами справи факту споживання електричної енергії позивачем в кількості більшій, ніж зафіксовано показниками лічильників.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено втручання позивача в роботу приладу обліку електричної енергії, як зазначено у акті про порушення від 22.08.2011р., що є підставою для визнання недійсним рішення засідання комісії філії "Роменський район електричних мереж" з розгляду акта про порушення від 22.08.2011 р. №008657, оформленого протоколом від 12.12.2011 р.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосовано норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

Позов -це звернення заінтересованої або іншої уповноваженої на те особи до суду з проханням про розгляд спору і захист суб'єктивних прав. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Підставами ж позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Позовні вимоги, за загальним правилом, обґрунтовується певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу.

Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.

Проте, як вбачається зі змісту рішення, місцевий суд на надав оцінки самому протоколу від 12.12.2011 р. № 4, який є предметом спору у даній справі, та без урахування викладених у ньому обставин та обґрунтувань позову, наведених позивачем, дійшов передчасного висновку про відповідність спірного протоколу положенням законодавства.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, місцевий суд в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановив в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, та належним чином не дослідив наявні у справі докази, в т.ч. сам предмет спору. Крім того місцевий господарський суд зовсім не проаналізував обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Як зазначалось вище, позивач звернувся з позовом (з урахуванням уточнень до позовної заяви від 18.01.2012 р.) про визнання недійсним саме протоколу від 12.12.2011 р. № 4 засідання комісії філії "Роменський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго" по розгляду акту про порушення від 22.08.2011 р. № 008657.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України. Одним із таких способів, як указано у пункті 10 частини 1 названої вище статті, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Суд першої інстанції зовсім не проаналізував, чи є вказаний протокол за своїми ознаками таким актом, який може бути оспорений в суді, чи є документом, котрий лише фіксує факт проведення засідання комісії з розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією, відображає прийняте нею рішення в порядку п. 6.42 Правил, але сам по собі не створює будь-яких процесуальних наслідків для сторін та може досліджуватись судом як один з доказів на загальних підставах.

Суд апеляційної інстанції також припустився помилки у визначенні предмету позову в даній справі та застосуванні процесуального законодавства.

Так, апеляційний суд в оскаржуваній постанові визнав недійсним рішення засідання комісії філії "Роменський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго" з розгляду акта про порушення від 22.08.2011 р. № 008657, оформлене протоколом від 12.12.2011 р., чим фактично змінив предмет спору.

Як зазначено в п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Приписи частини четвертої статті 22 ГПК не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зміна предмета позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

Про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви.

Відповідні дії апеляційного суду не можуть розцінюватись і як вихід за межі позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 т. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки сторонами у справі відповідного клопотання заявлено не було, у суду апеляційної інстанції не виникло процесуальних підстав для самостійної зміни позовних вимог та задоволення позовних вимог, які позивачем не заявлялись.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права виключають можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для усунення процесуальних порушень та встановлення обставин справи і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 31.01.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р. у справі № 5021/2985/2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков