Ухвала суду № 28140733, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10145/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комінвєст»до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комінвєст»(надалі за текстом -«ТОВ «Комінвєст») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби України (надалі за текстом -«ДПІ у Подільському районі м. Києва») щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 000012250 від 01.03.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 7 880 грн. та податкового повідомлення-рішення № 000022250 від 01.03.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 6 853 грн. Позивач також просив скасувати ці податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.03.2012 р. № 000012250 та № 000022250. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 03.02.2012 р. по 09.02.2012 р. посадовцями ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комінвєст»з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з підприємствами вказаними в постанові старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області майора податкової міліції Свінціцького І.В. від 12.12.2011 р. за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 88/23-611/18019170 від 16.02.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 137, 138, 139, 187, 198, 201 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати товарів за договором купівлі-продажу, укладеними з ТОВ «БК «Арміс».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

07.03.2011 р. між позивачем та ТОВ «БК «Арміс»укладено договір купівлі-продажу №07/03/11 за умовами якого ТОВ «Комінвєст»придбало будівельні матеріали на загальну суму 41 109 грн., в тому числі 6 851 грн. 50 коп. ПДВ.

Витрати з оплати товару за цією операцією ТОВ «Комінвєст»віднесло до складу валових, а суму податку на додану вартість за податковою накладною № 1205003 від 12.05.2011 р. -до податкового кредиту.

Разом з тим, в провадженні слідчого відділення податкової міліції перебуває кримінальна справа порушена відносно генерального директора ТОВ «БК «Арміс»ОСОБА_5 та комерційного директора цього підприємства ОСОБА_4 за ст. 212 КК України за фактом ухилення від сплати податку на додану вартість.

На думку органу державної податкової служби наведене свідчить, що угода, укладена позивачем з ТОВ «БК «Арміс» є нікчемною.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 000012250 від 01.03.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 7 880 грн. в тому числі 7 879 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення № 000022250 від 01.03.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 6 853 грн., в тому числі 6 852 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарської операції) дійшов висновку про реальність поставки товарів ТОВ «БК «Арміс».

Судова колегія знаходить такий висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, ТОВ «Комінвєст»було надано копії договору купівлі-продажу № 07/03/11 специфікації до цього договору, видаткової накладної № 1205003 від 12.05.2011 р., податкової накладної № 1205003 від 12.05.2011 р., банківської виписки, виписки по рахунку № 631, а також копії договорів та актів виконаних робіт, які свідчать про використання отриманого товару у господарській діяльності.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначеної господарської операції та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на порушення кримінальної справи за фактом ухилення від сплати податків є помилковим, оскільки сам факт порушення кримінальної справи відносно генерального та комерційного директорів ТОВ «БК «Арміс»не може бути доказом незаконності дій позивача та фіктивності згаданої угоди.

В ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Крім того, судова колегія звертає увагу на наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

За змістом підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

При цьому пунктом 86.9 статті 86 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З матеріалів справи вбачається, що позапланова перевірка ТОВ «Комінвєст»була проведена на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області майора податкової міліції Свінціцького І.В. від 12.12.2011 р.

Таким чином, оскільки перевірку призначено відповідно до кримінально-процесуального закону і відсутні докази набрання законної сили відповідним рішенням суду, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.