Постанова № 28140413, 26.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 р. Справа № 2а-8008/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

представника позивача Ємельяненка Д.Д., Шмигарьова Ю.М.

представника відповідача Буряківського О.В., Тарана М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Софтсервіс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012р. по справі № 2а-8008/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Софтсервіс"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Софтсервіс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000032222 від 18.05.2012 року та № 0000042222 від 18.05.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Софтсервіс" залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Софтсервіс», пройшов передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, про що видане відповідне свідоцтво виконкомом Харківської міської ради від 24.03.1995 р.; перебуває на податковому обліку в Західній МДПІ м. Харкова ДПС, є платником податку на прибуток, податку на додану вартість (т1, а.с.23-34).

Основними видами діяльності підприємства за КВЕД є консультування з питань інформації, розроблення стандартного програмного забезпечення, інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення, діяльність пов'язана з банками даних, тощо.

У період з 20.04.2012 по 26.04.2012 року фахівцями Західної МДПІ м. Харкова ДПС проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Софтсервіс» з питань з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податкових обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо) результатів операцій по господарських відносинах із платниками податків у період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки 07.05.2012 року складено акт № 513/22-204/23146752, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.31.1. п.3.1. ст..3, п.4.1. ст..4, пп.7.4.1., 7.4.4.,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.44.1 ст.44, ст..185, ст..186, п.198.1, п.198.2-198.3,198.6 ст.198 ПК України, п.5.1., п.п.5.2.1, п.5.2,п.п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1 ст.44, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (т.1, а.с. 39-82).

На підставі висновків акту перевірки Західною МДПІ 18.05.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000032222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 48378, 75 грн., в тому числі: основний платіж -39738,00 грн., штрафні санкції - 8640,75 грн.; № 0000042222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48000 грн., в тому числі: основний платіж - 38400,00 грн., штрафні санкції - 9600 грн. (т.1, а.с. 9,10).

Також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Софтсервіс» у перевіряємий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Опт-Промзапчасть Плюс", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Промтехноопт".

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в п. 1.1 Договорів, укладених між позивачем та контрагентами, технічних завданнях до договорів наведено конкретний перелік питань, по яких виконавець мав надавати позивачу послуги з пошуку та комп'ютерного набору аналітичних матеріалів за тематичними розділами, які відносяться до бухгалтерського обліку та оподаткуванню, господарському та трудовому законодавству, фінансовому ринку.

Суд першої інстанції мотивував судове рішення тим, що надані акти здачі-приймання виконаних робіт за відповідні періоди носять загальний характер, оскільки не містять відомості, які саме послуги з перелічених в п. 1.1 договорів та технічних завданнях, надавалися, які періодичні видання використовувалися, не визначена кількість наданого матеріалу, відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послуги та консультації, їх спеціальність та освіта.

Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані акти прийому-передачі виконаних робіт не відповідають приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть бути прийняті в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат по операціям з ТОВ "Опт-Промзапчасть Плюс", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Промтехноопт".

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем на вимогу суду не надано доказів на підтвердження використання отриманих інформаційно-довідникових послуг та комп'ютерного набору у власній господарській діяльності.

Враховуючи факт відсутності у позивача документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують фактичне надання контрагентами послуг, передбачених договорами від 01.09.2009 року № 102, від 20.01.2010 року № 201, від 01.12.2011 року № 11, суд першої інстанції вважав висновки податкового органу про порушення позивачем приписів пп.31.1. п.3.1. ст..3, п.4.1. ст..4, пп.7.4.1., 7.4.4.,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.44.1 ст.44, ст..185, ст..186, п.198.1, п.198.2-198.3,198.6 ст.198 ПК України, п.5.1., п.п.5.2.1, п.5.2,п.п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1 ст.44, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України обґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Опт-Промзапчасть Плюс", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Промтехноопт" на підставі укладених договорів про надання інформаційно-довідникових послуг по пошуку та комп'ютерному набору аналітичних матеріалів періодики по управлінню виробництвом, бухгалтерському обліку, зовнішньоекономічної діяльності, трудовому та господарському праву, фондовому ринку на підставі технічних завдань.

01.09.2009 року між позивачем та ТОВ "Опт-Промзапчасть Плюс" укладено договір № 102 (т.1, а.с.83-87).

20.01.2010 року між позивачем та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" укладено договір № 201 (т.1, а.с.94-98) .

01.11.2010 року між позивачем та ТОВ "Промспецконсалтинг" укладено договір № 10 (т.1, а.с.99-103) .

01.12.2011 року між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» укладено договір №11 (т.1, а.с.88-93) .

Відповідно до п.1.1 укладених договорів, предметом правочинів є інформаційно-довідкові послуги з пошуку та комп'ютерному набору аналітичних матеріалів із періодики по управлінню виробництвом, бухгалтерському обліку, ЗЕД, трудовому та господарському праву, фондовому ринку згідно технічних завдань.

Як пояснив у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта, потреба в укладенні вищезгаданих правочинів була зумовлена необхідністю позивача в отриманні цих послуг для здійснення його головних напрямків діяльності - наданні інформаційно-довідкових послуг клієнтам позивача по управлінню виробництвом, бухгалтерському обліку, ЗЕД, трудовому та господарському праву, фондовому ринку, розробки програмного забезпечення для автоматизації бухгалтерського та податкового обліку за допомогою програми "Інфо-Бухгалтер", а також для загально-виробничих та адміністративних потреб ТОВ фірма "Софтсервіс".

Результати пошуку та комп'ютерному набору аналітичних матеріалів із періодики та Інтернет надавалися виконавцями позивачу у електронному вигляді tхt-файлами на електронних носіях кур'єрами або електронною поштою, а також на паперових носіях (ксерокопії статей із преси або примірники видань).

Інформація у вигляді tхt-файлів перевірялася працівниками ТОВ фірма «Софтсервіс», у разі необхідності редагувалася, а в подальшому конвертувалася у файли html-формату та включалася у комп'ютерний довідник «Референт-Консультант», що є власною розробкою ТОВ фірма «Софтсервіс».

Поновлення довідника «Референт-Консультант» далі надавалися клієнтам позивача як складова частина загальної інформаційної послуги.

ТОВ фірма «Софтсервіс» має два головних напрямки діяльності:

- розповсюдження та підтримка комп'ютерних довідників з законодавства України, розроблених компанією «Дінай» м.Київ (бухгалтерський та податковий облік, господарське та трудове право, ЗЄД, законодавство по цінних паперах та фондовому ринку та ін.);

- розробка, розповсюдження та супроводження української версії комп'ютерної програми по автоматизації бухгалтерського та податкового обліку «Інфо-Бухгалтер».

У комплект послуг, які надає позивач власним клієнтам, крім безпосередньо поновлення комп»ютерних довідників компанії «Дінай, входить надання додаткової інформації, яка важлива для бізнесу у регіоні: нормативні документи Харківського регіону, консультації та аналітичні матеріали по законодавству з преси та Інтернету, огляди ділових новин Харкова, України, інших країн (Росія, Білорусь, інші країни СНД та світу). Ця інформація надавалася клієнтам позивача у паперовому вигляді (роздруківкака окремих оглядів) та в електронному вигляді (у складі комп'ютерного довідника «Референт-Консультант», розробленого ТОВ фірма «Софтсервіс», який позивачем регулярно поновлюється раз на два тижні. Матеріали, отримані позивачем від вищезгаданих контрагентів, були використані під час підготовки оновлення цього довідника як у вигляді окремих документів, так і у оглядовому порядку.

Матеріали, отримані від вищезазначених контрагентів, використовувалися під час розробки поновлень програми згідно змін у законодавстві, а також для інформаційно-методичного супроводу користувачів програми. У комп'ютерному довіднику «Референт-Консультант» передбачено спеціальний розділ для користувачів програми «Інфо-Бухгалтер», у якому розміщуються описи змін у програмі, інструкції для користувачів, інші методичні матеріали.

Такі додаткові послуги сприяли поліпшенню іміджу як програмного убезпечення, розповсюджуваного позивачем, так і іміджу безпосередньо позивача, що сприяло утриманню та збільшенню його клієнтської бази.

Приписами ч. 1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.. В судове засідання представником позивача не надано звіту на підтвердження факту виконання умов договору.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно п.198.3, 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Виходячи із аналізу зазначених вище положень, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Письмові докази свідчать про те, що на виконання правочинів, укладених позивачем з зазначеними вище контрагентами, були проведені господарські операції, які оформлені актами виконаних робіт від 05.01.2010 р. на суму 19500 грн., від 17.03.2010 р. на суму 20400 грн., від 27.05.2010 р. на суму 15000 грн., від 03.06.2010 р. на суму 18600 грн., від 07.07.2010 р. на суму 19500 грн., від 09.09.2010 р. на суму 14700 грн., від 08.10.2010 р. на суму 13800 грн., від 08.12.2010 р. на суму 44400 грн., від 14.07.2011 р. на суму 27000 грн., від 26.08.2011 р. на суму 10500 грн., від 15.09.2011 р. на суму 15000 грн.; від 15.12.2011 р. на суму 12000 грн., в тому числі ПДВ - 2000 грн. (т.1, а.с.101-114).

Отримані послуги оприбутковані позивачем за даними рахунку 23, що не спростовано податковим органом.

Позивачем отримано накладні та податкові накладні №15 від 05.01.2010 р. на загальну суму 19500 грн. (в тому числі ПДВ - 3250 грн.); №229 від 09.02.2010 р. на суму 3000 грн. (в т.ч. ПДВ 500 грн.); №332 від 22.02.2010 р. на суму 3600 грн. (в т.ч. ПДВ 600 гр.); №739 від 17.03.2010 р. на суму 13800 гр. (в т.ч. ПДВ 2300 грн.); №1355 від 14.01.2010 р. на суму 6000 грн. (в т.ч. ПДВ 1000 грн.); №1478 від 22.02.2010 р. на суму 4500 грн. (в т.ч. ПДВ 750 грн.); №2103 від 27.05.2010 р. на суму 4500 грн. (в т.ч. ПДВ 750 грн.); №2399 від 03.06.2010 р. на загальну суму 18600 грн. (в тому числі ПДВ - 3100 грн.); №3215 від 07.07.2010 р. на загальну суму 19500 грн. (в тому числі ПДВ - 3250 грн.); №4732 від 09.09.2010 р. на загальну суму 14700 грн. (в тому числі ПДВ - 2450 грн.); №5528 від 08.10.2010 р. на загальну суму 13800 грн. (в тому числі ПДВ - 2300 грн.); №1717 від 22.11.2010 р. на суму 4500 грн. (в т.ч. ПДВ 750 грн.); №2372 від 08.12.2010 р. на суму 39900 грн. (в т.ч. ПДВ 6650 грн.); №458 від 07.07.2011 р. на суму 9000 грн.; №633 від 14.07.2011 р. на суму 9000 грн.; №639 від 14.07.2011 р. на суму 9000 грн.(загальна сума 27000 грн. (в тому числі ПДВ - 4500 грн.); №326 від 06.08.2011 р. на загальну суму 10500 грн. (в тому числі ПДВ - 1750 грн.); №287 від 15.09.2011 р. на загальну суму 15000 грн.,в тому числі ПДВ - 2500 грн. податковою накладною №339 від 15.12.2011 р. на загальну суму 12000 грн.,в тому числі ПДВ -2000 грн. (т.1, а.с.115-133).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені документи відповідають вимогам ст. 201 ПК України та наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696), а тому відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Фізичне отримання матеріалів на електронних та паперових носіях підтверджується Звітами про отримані послуги та узгодження їх вартості (т.2, а.с.63, 88,106,125,149,173,200, 213; т.3, а.с.2,21,36,49).

Фактичне отримання послуг в розпорядження позивача підтверджується даними бухгалтерського обліку ТОВ фірма "Софтсервіс", а також змістом розробок ТОВ фірма "Софтсервіс" - комп'ютерного довідника "Референт-Консультант" та програми "Інфо-Бухгалтер".

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових коштів, про що свідчать платіжні доручення №657 від 05.01.2010 р. на суму 4500 грн.; №660 від 13.01.2010 р. на суму 6000 грн.; №666 від 20.01.2010 р. на суму 4500 грн.; №671 від 28.01.2010 р. на суму 4500 грн.; №685 від 09.02.2010 р. на суму 3000 грн.; №691 від 22.02.2010 р. на суму 3600 грн.; №705 від 17.03.2010 р. на суму 6000 грн.; №713 від 23.03.2010 р. на суму 7800 грн.; №729 від 14.04.2010 р. на суму 6000 грн.; №734 від 22.04.2010 р. на суму 4500 грн.; №756 від 27.05.2010 р. на суму 4500 грн.; №760 від 03.06.2010 р. на суму 3000 грн.; №770 від 15.06.2010 р. на суму 8400 грн.; №779 від 23.06.2010 р. на суму 7200 грн.; №787 від 07.07.2010 р. на суму 6000 грн.; №797 від 13.07.2010 р. на суму 4800 грн.; №803 від 31.07.2010 р. на суму 4500 грн.; №808 від 05.08.2010 р. на суму 4200 грн.; №825 від 09.09.2010 р. на суму 2400 грн.; №838 від 21.09.2010 р. на суму 7200 грн.; №841 від 27.09.2010 р. на суму 5100 грн.; №849 від 08.10.2010 р. на суму 4800 грн.; №863 від 20.10.2010 р. на суму 4500 грн.; №867 від 27.10.2010 р. на суму 4500 грн.(в тому числі ПДВ - 17000 грн..); №885 від 22.11.2010 р. на суму 4500 грн.; №906 від 08.12.2010 р. на суму 10500 грн.; №909 від 15.12.2010 р. на суму 12000 грн.; №925 від р. на суму 6000 грн.; №938 від 05.01.2011 р. на суму 9000 грн.; №945 від 20.01.2011 р. на суму 2400 грн.; №1071 від 07.07.2011 р. на суму 9000 грн.; №1075 від 07.07.2011 р. на суму 9000 грн.; №1085 від 26.07.2011р. на суму 4500 грн.; №1093 від 08.08.2011 р. на суму 4500 грн.; №1107 від 26.08.2011 р. на суму 4500 грн.; №1119 від 08.09.2011 р. на суму 4500 грн.; №1124 від 15.09.2011 р. на суму 6000 грн.; №1139 від 30.09.2011 р. на суму 6000 грн.; №1146 від 07.10.2011 р. на суму 4500 грн. (загальна сума 96900 грн., в тому числі ПДВ-16150грн. (т.1, а.с.134-157).

В подальшому отримані послуги використані позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: задіяні у виробництві поновлень комп'ютерного довідника "Референт-Консультант" та програми автоматизації бухгалтерського обліку "Інфо-Бухгалтер", які були надані клієнтам ТОВ фірма "Софтсервіс", а також у загальногосподарській діяльності ТОВ фірма "Софтсервіс", про що свідчать службові записки, акти списання отриманих послуг у виробництво, фінансові звіти, відомості по рахунку 36/1, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні (т.2, а.с.14-22,29-58, 62, 89,107, 126,150,174,201,214; т.3, а.с.3,22,37,50).

В п. 44.1 т. 44 ПК України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. В п. 44.2 вказаної статті передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно приписів ст. 4 вказаного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем до суду першої та апеляційної інстанції письмові докази свідчать про те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, носили реальний характер, а за результатами їх виконання матеріальне становище позивача значно покращилось, оскільки збільшився прибуток підприємства.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, законність та обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Керуючись приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000032222 від 18.05.2012 року та № 0000042222 від 18.05.2012 року підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 р. не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріплені в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч.2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.1. п.3, п. 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Софтсервіс» задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 р. по справі № 2а-8008/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Софтсервіс» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Софтсервіс».

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000032222 від 18.05.2012 року та № 0000042222 від 18.05.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.

Повний текст постанови виготовлений 03.12.2012 р.