Постанова № 28140194, 31.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 р. Справа № 2а-5322/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ " АСПО - 1" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2012р. по справі № 2а-5322/12/2070

за позовом ТОВ " АСПО - 1"

до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ Науково-виробничого підприємства "Аспо-1" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0003162305 та №0003152305 від 29.03.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012року в задоволенні адміністративного позову ТОВ Науково-виробничого підприємства "Аспо - 1" відмовлено.

ТОВ Науково-виробничого підприємства "Аспо - 1" , не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2012р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності сукупності умов, обставин та підстав з якими діюче податкове законодавство пов'язує виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 01.03.2012 року по 06.03.2012 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача, з питань взаємовідносин з ТОВ "Опттехноконсалтинг" (код 36815629) за жовтень 2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки №238/2201/22646760 від 15.03.2012 року, згідно висновків якого було встановлено з боку позивача наступні порушення:

- п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- пп. 2.13, 2.15, 2.16 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку";

- п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за 4 квартал 2011 року у сумі 38214 грн.

- п.п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, чим завищено податковий кредит, та як слідство, занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, на 33230 грн., у т.ч. жовтень 2011 року 33230 грн.

На підставі зазначених висновків, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0003162305 від 29.03.2012 року з податку на прибуток - загальна сума становить 38214,00 грн. та №0003152305 від 29.03.2012 року з податку на додану вартість - загальна сума становить 49845,00 грн. у точу числі за основним платежем у сумі 33230,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16615,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Опттехноконсалтінг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів ТОВ «Техноспецмаркетиннг» , їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2011р. , в якому зазначено, що ТОВ «Опттехноконсалтінг» має ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання: відсутній кваліфікований персонал, відсутні основні фонди, платник не знаходиться за місцезнаходженням, відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків. Враховуючи викладене, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова приходить до висновку про те, що у ТОВ «Опттехноконсалтінг» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за жовтень місяць 2011 року (стор.5 акту перевірки).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно 138.4. ст.138 Податкового кодексу України Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому Законами .

З матеріалів справи вбачається , що 05.08.2011р. між ТОВ НВП "Аспо-1" та АТ "ОТП Банк" укладено договір № 216 , згідно якого якому (замовник) - АТ "ОТП Банк" доручає, а (виконавець) - ТОВ НВП "Аспо-1" бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати проектну документацію по реконструкції приміщення під банківську установу, що знаходиться за адресою: м. Харків, провулок Банний 1, для розміщення регіонального відділення АТ "ОТП Банк" (надалі - "Проект"), а також узгодити Проект з відповідними державними органами (міські служби МНС, ДАБК, СЕС, Управління безпеки праці, Обленерго та інших необхідних інстанцій), на умовах і в строки, передбачені цим Догоором.

Для необхідності виконання вимог зазначеного договору позивачем укладено договір №216-ОП від 06.08.2011р. з ТОВ "Опттехноконсалтинг" про виконання проектної документації по реконструкції приміщення під банківську установу.

На виконання даного договору ТОВ "Опттехноконсалтинг" виписана податкова накладна № 25 від 27.01.2011р. на суму 199380,0 грн., з яких ПДВ у розмірі 33230,0грн., суми ПДВ по якій включена ТОВ НВП "Аспо -1" до податкового кредиту Декларацій з ПДВ за жовтень 2011 року відповідно.

В підтвердження виконання зазначеного договору надано до суду смети №1 на роботи, завдання , акти здачі-прийняття робіт , платіжні доручення, виписки з банку, звіт , висновок експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що проектну документацію по реконструкції приміщення під банківську установу, що знаходиться за адресою: м. Харків, провулок Банний 1, для розміщення регіонального відділення АТ "ОТП Банк" виготовлено, а в подальшому узгоджено з відповідними державними органами.

Колегією суддів в судовому засіданні оглянуто вказаний проект, а також залучено до матеріалів справи зазначений проект в електронному виді (диск).

Також, до матеріалів справи надані документи в підтвердження виконання позивачем вимог договору з АТ "ОТП Банк" , а саме: календарний план проектних робіт, завдання , акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, виписки з банку.

Надані позивачем до матеріалів справи первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "Опттехноконсалтинг" відповідають встановленим вимогам до їх складання, що визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704.

ТОВ "Опттехноконсалтинг" на момент здійснення господарських операцій зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, господарські операції позивача з ТОВ "Опттехноконсалтинг" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням робіт у ТОВ "Опттехноконсалтинг" до складу валових витрат та податкового кредиту .

Посилання відповідача на висновки акту від податкового органу щодо перевірки контрагентів позивача - ТОВ "Опттехноконсалтинг", яким встановлена неможливість здійснення фінансово-господарських операцій, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування валових витрат і нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до валових витрат та сформовано податковий кредит.

Колегія суддів дійшов висновку, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 29.03.2012 року №0003162305 та №0003152305 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ " АСПО - 1" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2012р. по справі № 2а-5322/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 29.03.2012 року №0003162305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 38214,0 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 29.03.2012 року №0003152305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 33230,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16615,0 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст постанови виготовлений 05.11.2012 р.