Постанова № 28139643, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/58811/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

при секретарі -Струсевич Д.С.

за участю представників:

позивача: Борисов О.В., Меркулова М.В.,

відповідача: Перепелюк О.В., Сиротіна О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішінформаудит С»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012

у справі № 2а-12691/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішінформаудит С"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012, відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.04.2011 № 00000202360 та № 00000212360.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, в ході проведення якої були встановлені наступні порушення:

- п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.3 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Наказу ДПА України від 29.03.2003 року № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», що відобразилося у занижені податку на прибуток на загальну суму 85 055,00 грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2008 року -8 185,00 грн.; І півріччя 2008 року -18 590,00 грн. (II квартал 2008 року -10 405,00 грн.); 3 квартали 2008 року -45 959,00 грн. (III квартал 2008 року -27 369,00 грн.); 2008 рік -53 434,00 грн. (IV квартал 2008 року -7 475,00 грн.); І квартал 2009 року -4 400,00 грн.; І півріччя 2009 року -8 397,00 грн. (II квартал 2009 року -3 997,00 грн.); 3 квартали 2009 року -16 498,00 грн. (III квартал 2009 року -8 101,00 грн.); 2009 рік -19 656,00 грн. (IV квартал 2009 року -3 158,00 грн.); І квартал 2010 року -4 058,00 грн.; І півріччя 2010 року -5 389,00 грн. (II квартал 2008 року -1 331,00 грн.); 3 квартали 2010 року -7 782,00 грн. (III квартал 2009 року -2 393,00 грн.); 2010 рік -11 965,00 грн. (IV квартал 2010 року -4 183,00 грн.);

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. «а»п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», що відобразилося у заниженні податку на додану вартість на загальну суму 2 237 593,00 грн., в тому числі по періодам: січень 2008 року на суму 63 529,00 грн.; лютий 2008 року -15 150,00 грн.; березень 2008 року -102 527,00 грн.; квітень 2008 року -118 955,0 грн.; травень 2008 року -15 150,00 грн.; червень 2008 року -27 892,00 грн.; липень 2008 року -339 036,00 грн.; серпень 2008 року -69 768,00 грн.; вересень 2008 року -61 694,00 грн.; жовтень 2008 року - 77 022,00 грн.; листопад 2008 року -90 247,00 грн.; грудень 2008 року -32 896,00 грн.; січень 2009 року - 31 416,00 грн.; лютий 2009 року -121 642,00 грн.; березень 2009 року -44 293,00 грн.; квітень 2009 року -22 244,00 грн.; травень 2009 року -107 830,00 грн.; червень 2009 року -32 457,00 грн.; липень 2009 року -29 745,00 грн.; серпень 2009 року -26 848,00 грн.; вересень 2009 року -258 147,00 грн.; жовтень 2009 року -2 802,00 грн.; листопад 2009 року -123 793,00 грн.; грудень 2009 року -48 552,00 грн.; січень 2010 року - 793,00 грн.; лютий 2010 року -23 046,00 грн.; березень 2010 року -95 386,00 грн.; травень 2010 року -4 035,00 грн.; червень 2010 року -63 777,00 грн.; липень 2010 року -8 689,00 грн.; серпень 2010 року -8 680,00 грн.; вересень 2010 року -22 171,00 грн.; листопад 2010 року -89 231,00 грн.; грудень 2010 року -58 150,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 78/23-611/30575404 від 21.03.2011, на підставі якого відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 08.04.2011:

- № 00000212360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 106 019,00 грн., у тому числі 85 055,00 грн. - за основним платежем та 21 264,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00000202360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 796 991,00 грн., у тому числі 2 237 593,00 грн. - за основним платежем та 559 398,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленням-рішеннями, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження, за результатами якої ДПА у м. Києві спірні податкові повідомленням-рішеннями були залишені без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій посилалися на пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. При цьому, у рішенні судів зазначено, що позивачем не надано доказів того, що послуги надавалися за межами митної території України, у зв'язку з чим вони підлягають оподаткуванню ПДВ у загальному порядку.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з вищенаведеними висновками судів, беручи до уваги наступне.

Підпунктом "д" п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, у разі якщо покупці, яким надаються наведені нижче послуги, проживають за межами митної території України, зокрема, надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Таким чином, при наданні аудиторських послуг замовникам-нерезидентам, місцем поставки таких послуг вважається місце поза межами митної території України, у зв'язку з чим поставка зазначених послуг не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Також, вищевикладена позиція щодо порядку оподаткування ПДВ аудиторських послуг підтверджується узагальнюючим роз'ясненням ДПС у м.Києві від 10.07.2012р. №4157/10/06-406, наданим на виконання завдання ДПС України від 06.07.2012, в якому зазначено, що із пп. «д»п. 6.5 ст. б Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв до 01.01.2011 року, місцем поставки послуг, що надаються консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також; з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, є місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, у разі якщо покупці, яким надаються наведені нижче послуги, проживають за межами митної території України.

Враховуючи зазначене, при наданні постачальником (резидентом платником податку на додану вартість) отримувачу (нерезиденту - фізичній чи юридичній особі) послуг, зазначених у підпункті "д" пункту 6.5 статті 6 Закону, місцем поставки таких послуг визначається місце поза межами митної території України.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про аудиторську діяльність», проведення аудиту та надання інших послуг здійснюється аудиторами, аудиторськими фірмами, які набули права на здійснення аудиторської діяльності відповідно до цього Закону. Аудит проводиться на підставі договору між: аудитором (аудиторською фірмою) та замовником (ст. 17 Закону).

Отже, надання аудиторських послуг аудиторами (аудиторськими фірмами) є такими, що підпадають під дію пп. «д»п. 6.5 ст. 6 Закону».

На підтвердження статусу суб'єкта аудиторської діяльності в матеріалах справи міститься Свідоцтво Аудиторської палати України №2166 від 26.01.2001 про внесення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності. Надання аудиторських послуг підтверджується наявними в матеріалах справи зовнішньоекономічними договорами про надання послуг, актами прийому-передачі робіт (надання послуг).

Крім того, в акті перевірки також зазначено, що у перевіряємому періоді позивачем надавалися аудиторські послуги компаніям - нерезидентам, що зареєстровані за межами митної території України. Предметом укладених зовнішньоекономічних договорів було проведення аудиту та здійснення аналізу фінансового стану суб'єктів господарської діяльності. Розрахунки за надані послуги здійснювалися в іноземній валюті.

Щодо висновку відповідача про нарахування позивачу суми податку на прибуток у розмірі 85000 грн., внаслідок порушення пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегією суддів слід зазначити наступне.

Згідно із пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до частини третьої пп. 5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість".

Оскільки операції з надання аудиторських послуг нерезидентам не були об'єктом оподаткування ПДВ, позивач розподіляв суми вхідного ПДВ пропорційно вартості оподатковуваних та неоподатковуваних послуг, в порядку, передбаченому пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, позивачем була правомірно віднесена до складу валових витрат частка вхідного ПДВ в сумі 85055,00 грн.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки, судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка, що відповідно до ст. 229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішінформаудит С» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 по даній справі скасувати.

Постановити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішінформаудит С»задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби №00000202360 від 08.04.2011 та №00000212360 від 08.04.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішінформаудит С»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 4а, код ЄДРПОУ 30575404) судовий збір у розмірі 2615 гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль