Постанова № 28139616, 13.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К-37965/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

при секретарі Корженковій І.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі -ДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010

у справі № 2-а-853/10/1070 (2а-7390/09/1070)

за позовом дочірнього підприємства "Вінер Імпортс-Авто" (далі -Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Хорощак Н.В., Климюк В.Ю.,

відповідача -Федорова С.Ф.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2009 № 0000092301/0 та № 0000212301/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010, позов задоволено повністю.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи та просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.09.2004 по 30.06.2008. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 28.11.2008 № 495/23-3/33144151 та (з урахуванням результатів оскарження первісних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку) прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2009 № 0000092301/0 про відмову в наданні позивачеві бюджетного відшкодування з ПДВ в загальній сумі 4 144 297,17 грн. та податкове повідомлення-рішення від 28.04.2009 № 0000212301/2, за яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 181,67 грн. (у тому числі 11,67 грн. за основним платежем та 170 грн. за штрафними санкціями).

Правова позиція податкового органу, покладена в основу прийняття названих актів індивідуальної дії, полягає в тому, що за актом від 16.05.2007 № 97 реєстрацію Підприємства платником ПДВ було анульовано; після цього позивача було зареєстровано платником цього податку 12.06.2007 (згідно із свідоцтвом № 100045994). А відтак з урахуванням правил підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач протягом перших 12 місяців діяльності з часу такої реєстрації не має права на отримання бюджетного відшкодування незалежно від виду операцій, за якими у платника виникло від'ємне значення з ПДВ.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції виходили з того, що 04.06.2007 позивачем було подано скаргу на рішення ДПІ про анулювання його реєстрації платником ПДВ, оформлене актом від 16.05.2007 № 95; зазначену скаргу було зареєстровано податковим органом 06.06.2007 за номером 6240/10, однак відповіді на вказану скаргу відповідачем надано не було. Наведені обставини з урахуванням приписів підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було розцінено судами як підставу вважати подану позивачем скаргу задоволеною.

Однак з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна. Адже наведеною нормою врегульовано порядок апеляційного узгодження податкового зобов'язання, який суди безпідставно поширили на оскарження платником рішення про анулювання його реєстрації платником ПДВ в апеляційному порядку. Докази скасування цього акта у матеріалах справи відсутні, що виключає можливість вважати недійсним анулювання реєстрації Підприємства платником ПДВ за цим актом.

У той же час не можна погодитися й із здійсненим податковим органом тлумаченням підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким платник позбавлений права на отримання бюджетного відшкодування протягом перших 12 місяців його реєстрації платником ПДВ.

Дійсно, підпунктом «а»підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

У цьому нормативному приписі під час визначення ознак особи, яка не має права на отримання бюджетного відшкодування, вживається також і розділовий сполучник «або», що має семантичний відтінок протиставлення та означає взаємовиключний вибір з кількох елементів - «один з двох можливих», якими є дата реєстрації платника ПДВ та обсяг оподатковуваних операцій. Нарахування ж податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів є виключенням, що поширюється як на випадки реєстрації платника менш ніж 12 календарних місяців до дати подання заяви на бюджетне відшкодування, так і на випадки перевищення суми бюджетного відшкодування обсягів оподатковуваних операцій.

Правильність такої правової позиції підтверджується і подальшими змінами, внесеними законодавцем до підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ абзац другий підпункту "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 замінено двома абзацами, відповідно до яких не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України) (перший абзац);

мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) (другий абзац).

В цій редакції підпункт «а»діяв до 22.05.2008, тобто до визнання змін, внесених до Закону № 168/97-ВР підпунктом 2 пункту 13 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

В подальшому Законом України від 03.06.2008 № 309-VІ підпункт «а»підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»викладений в такій самій редакції.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що протягом усього дослідженого періоду встановлене у вказаному підпункті обмеження права на отримання бюджетного відшкодування платниками протягом перших 12 календарних місяців з моменту реєстрації платником ПДВ не поширювалося на випадки формування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів. Таке тлумачення підпункту «а»підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підтверджується послідовністю законодавця саме в такому регулюванні цього питання при подальшій зміні редакцій вказаного положення.

А відтак, оскільки, як встановлено судами та не заперечується податковим органом, заявлене до відшкодування від'ємне значення з ПДВ в оспорюваній сумі було сформовано позивачем за операціями з придбання та спорудження об'єктів основних фондів, власне зміст спірних операцій як операцій з придбання та спорудження основних фондів податковим органом не оспорюється, так само як і реальний характер цих операцій, а порушень у формуванні Підприємством податкового кредиту у перевіреному періоді виявлено не було, то підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування в загальній сумі 4 144 297,17 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2009 № 0000092301/0 відсутні.

У той же час витрати на оплату банківських послуг не є витратами за операціями з придбання та спорудження об'єктів основних фондів, а тому включення ПДВ у складі ціни цих послуг до розрахунку бюджетного відшкодування у перші 12 місяців діяльності платника з часу реєстрації платником цього податку є неправомірним.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

З огляду на реорганізацію ДПІ Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити відповідача у справі його правонаступником -державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Замінити державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області її правонаступником - державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

3. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 у справі № 2-а-853/10/1070 (2а-7390/09/1070) скасувати.

4. Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.04.2009 № 0000092301/0.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:А.О. Рибченко Є.А. Усенко