Ухвала суду № 28139393, 13.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К-40009/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

за участю секретаря Корженкової І.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010

у справі № 13/95

за позовом дочірнього підприємства "МАС Електронік" (далі -Підприємство)

до ДПІ

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача - Малишевої Т.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.02.2008 № 0000562303/3, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6 910 734 грн. (у тому числі 4 607 156 грн. за основним платежем та 2 303 578 грн. за штрафними санкціями).

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи та просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в оспорюваній сумі із застосуванням штрафних санкцій став висновок податкового органу про непідтвердженість сум податку, включеного Товариством до податкового кредиту, податковими накладними. Вказаний висновок було викладено податковим органом в акті від 04.07.2007 № 368/1-23-03-23509002 про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2006.

Однак, як було з'ясовано судами та зафіксовано в самому акті перевірки, фактично працівники ДПІ не були допущені позивачем до перевірки; первинні документи про фінансово-господарську діяльність Товариства податковому органові не надавалися. Наведені обставини були покладені судовими інстанціями в основу прийняття рішень про задоволення цього позову з тих мотивів, що за відсутності факту проведення перевірки та дослідження первинних документів позивача висновок про заниження ним податкового зобов'язання з ПДВ не можна визнати об'єктивним.

Така правова оцінка обставин справи відповідає нормам чинного законодавства та наявним у матеріалах справи доказам.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (підпункт «б»).

Згідно з пунктом 1.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

У пункті 1.7 цього Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 названого Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що донарахування платникові податкового зобов'язання є можливим лише за наслідками проведення податкової перевірки, під час якої виявлено заниження платником такого податкового зобов'язання.

А відтак, як вірно зазначили суди, непроведення ДПІ перевірки Товариства виключає правомірність та об'єктивність оспорюваного донарахування.

Варто також наголосити, що відповідно до пункту 1.11 згаданого Порядку у разі, якщо суб'єкт господарювання відмовляється від проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених законами України, посадовими особами податкового органу складається акт відмови від допуску до перевірки.

Відмова ж платника від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення може бути підставою для застосування адміністративного арешту активів платника в порядку підпункту «г»підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак не є юридичним фактом, з яким законодавство пов'язує донарахування платникові податкового зобов'язання.

Доводи касаційної скарги зазначеного висновку не спростовують. Інша ж оцінка скаржником фактичних обставин зі спору та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.

Оскільки норми матеріального права було правильно застосовано судами, а висновки попередніх інстанцій відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 у справі № 13/95 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:А.О. Рибченко Є.А. Усенко