Ухвала суду № 28139123, 18.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 року м. Київ К-29325/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2010 року

у справі № 2а-7566/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтіс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтіс»(позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (відповідач) задоволено повністю. Скасовано рішення № 0003792340 від 01 липня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку офісу, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0374/26/53/23-32204282/2021 від 22 червня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0003792340 від 01 липня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 247 335,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку із здійсненням операцій з надання сервісних послуг за оформлення авіаквитків на загальну суму в розмірі 49 467,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Як встановлено судами, в охоплений перевіркою період позивач здійснював посередницьку діяльність з отриманням за це відповідної винагороди на підставі укладеного з Відкритим акціонерним товариством Авіакомпанією «Дніпроавіа»агентського договору № 999/BSP-08 від 21 жовтня 2008 року у формі заповнення та видачі документів на перевезення (авіаквитків) між вказаною компанією та споживачами.

Згідно з пунктом 4 статті 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Правилами виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затвердженими наказами Міністерства фінансів України від 25 листопада 1993 року № 98, Служби безпеки України від 15 листопада 1993 року № 118, Міністерства внутрішніх справ України від 24 листопада 1993 року № 740, визначено, що бланками документів суворого обліку є, зокрема, проїзні документи, квитки на проїзд у залізничному, морському, річковому і повітряному транспорті.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, при продажу документів на перевезення покупець не оплачує окремо сервісні послуги та квиток, а відбувається лише операція з купівлі-продажу перевізного документа, то позивач при наданні послуг з продажу авіаквитків не повинен застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.