Постанова № 28138529, 20.12.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 року 2а-5459/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька кабельна компанія" про накладення арешту,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області (далі - МДПІ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька кабельна компанія" про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 24 230,32 грн., який виник внаслідок несплати податкового боргу по податку на додану вартість за узгодженими податковими зобов'язаннями, визначеними згідно податкового повідомлення-рішення № 0000411502 від 20.09.2011 року на суму 24 743,00 грн. та з урахуванням в картці особового рахунку наявної переплати в сумі 25,61 грн. та часткової сплати боргу у розмірі 509,68 грн. З метою здійснення заходів щодо погашення податкового боргу відповідачу була направлена податкова вимога №132 від 29.02.2012 року. В результаті проведених заходів щодо виявлення майна боржника, встановлено, що активи (нерухоме майно, транспортні засоби) у ТОВ "Криворізька кабельна компанія" відсутні. МДПІ зазначає, що відповідачем у Криворізькій філії ПАТ КБ "Приватбанк" відкриті рахунки № 26054053503140, 26002053504135. Виходячи з вищевикладених обставин та права органів державної податкової служби звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку, передбаченого підпунктом 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, позивач просить позов задовольнити.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, при цьому надали заяви про розгляд справи у письмовому провадженні.

Виходячи з вищевикладеного, та на підставі п. 4 ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає про наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Криворізька кабельна компанія" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Криворізької міської ради 03.03.2006р., та перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області з 06.03.2006 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2012 року фахівцями МДПІ здійснена камеральна перевірка даних задекларованих ТОВ "Криворізька кабельна компанія" у податковій звітності з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт № 10/152/34062866 від 20.01.2012 року. На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000411502 від 10.02.2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24 743 грн., яке було направлено відповідачу.

Вищезазначене рішення в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалось і є узгодженим.

Відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України відповідачу нарахована пеня в сумі 22,61 грн.

Згідно довідки про розрахунки з бюджетом, з урахуванням переплати у розмірі 25,61 грн., часткової сплати боргу у сумі 509,68 грн., та 22,61 грн. пені, сума несплаченого грошового зобов'язання по податку на додану вартість складає 24 230,32 грн.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1. ст. 59 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сформовано та вручено відповідачу податкову вимогу від 29.02.2012 року за № 132.

В результаті проведених заходів МДПІ, щодо виявлення майна, встановлено відсутність активів у платника податків, що підтверджується матеріалами справи.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Проте, Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Застосування арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Згідно п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Як вбачається із наведених приписів Податкового кодексу України, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Такі обставини у відповідача відсутні.

Таким чином з огляду на вищевказані норми Податкового кодексу України та визначені в адміністративному позові обставини щодо наявності у відповідача податкового боргу, направлення йому податкової вимоги, відсутність у платника активів (нерухомого майна, транспортних засобів) не є тими підставами, за яких законодавець надає право застосування адміністративного арешту.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідача обставин, які є підставами для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на банківському рахунку, у зв'язку із чим позовні вимоги МДПІ не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 71, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Криворізькій південній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.