Рішення № 28138366, 11.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/14902-2012 11.12.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»До Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»Простягнення 248 913,49 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Марковська В.В. -по дов.

Від відповідача Мотрончук Д.П. -по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду Житло-сервіс»219 989,99 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 14 563,10 грн. інфляційної складової, 14 360,40 грн. 3% річних, а всього 248913,49 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 2690004 від 17.12.2002р.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 22.11.2012р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2002 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс»було укладено Договір № 2690004 за постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору, а також відповідно до законодавства України, Позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб : опалення -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та в обсягах, згідно до Додатку 1 Договору, а Відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п.1.1. Договору, Позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Відповідно до п.2.3.1. договору, Споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Додатком 1 до договору визначені обсяги постачання теплової енергії.

Пунктами 9, 10 додатку №2 до договору відповідач зобов'язався щомісячно з 12 до 15 числа отримувати в РТ-2 за адресою: вул. Драгоманова, 40-В, оформлену постачальником платіжну рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГУОЦ КМДА.

Проте свої зобов'язання за Договором Відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого за період з 01.08.2010р. по 01.10.2012р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2012р. становить 219989,99 грн., що підтверджується відомостями обліку, табуляграмами та довідкою про розрахунок основного боргу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір 17.12.2002 р. № 2690004 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання теплової енергії у гарячій воді відповідно до умов Договору Відповідачу, використовування теплової енергії Відповідачем, а також існування заборгованості Відповідача перед Позивачем за спожиту теплову енергії в розмірі 219 989,99 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 10 Додатку 2 до Договору відповідач повинен був сплачувати за спожиту теплову енергію у гарячій воді орендну плату не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 219 989,99 грн. на підставі Договору, за період з 01.08.2010р. по 01.10.2012р. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 14360,40 грн. 3% річних та 14 563,10 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України та розрахунку Позивача, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Заперечення Відповідача щодо відсутності у відповідача обов'язку оплати за спожиту теплову енергію, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.3.1. договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожний параметром в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до договору.

Відповідно до п.2.3.5. договору споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок ГУОЦ КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями, прийняття усіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України;

Тобто, відповідач зобов'язаний забезпечити надходження коштів до ГІОЦ в такому розмірі, щоб даних коштів вистачило для погашення щомісячних нарахувань позивача за спожиту теплову енергію. А укладення договорів з ГУОЦ ще не є належним виконанням умов договору щодо сплати вартості спожитої теплової енергії.

Згідно п.3.2. договору, позивач не несе відповідальністю за відносини відповідача з третьою особою таким чином, підписання договору з КП «ГІОЦ»КМДА на розщеплення грошових коштів, які надходять від населення, не звільняє відповідача від обов'язку вчасної сплати за поставлений позивачем товар.

На відповідача покладається обов'язок вчинити дії, які б забезпечили надходження коштів від кінцевих споживачів до КП «ГІОЦ»КМДА, тобто відповідач на підтвердження вчинення дій покликаних забезпечити надходження коштів, повинен був надати суду докази вчинення таких дій, а не заявляти про відсутність будь-яких обов'язків.

Відповідно до ст. 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладене боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

В даному випадку передоручивши виконання обов'язку за договором на КП «ГІОЦ»КМДА, відповідач не змінив сторону у зобов'язанні та не позбувся зобов'язань визначених договором на постачання теплової енергії, а отже має нести відповідальність передбачену законодавством та умовами договору у разі неналежного виконання його умов.

Посилання відповідача на неналежну температуру теплоносія у подавальному трубопроводі не стосується суті спору у даній справі, оскільки позивач проводить нарахування відповідачу за фактично спожиту теплову енергію для потреб опалення і гарячого водопостачання згідно з показниками комерційних приладів обліку. Тобто, Відповідач самостійно визначає і вказує постачальнику, яку кількість теплової енергії ним було спожито.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»(02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25б, код ЄДРПОУ 31025659) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 219 989 (двісті дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 99 коп. основного боргу, 14 563 (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. 10 коп. індексу інфляції, 14 360 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят) грн. 40 коп. 3% річних, 4978 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 27 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 17.12.2012р.