Рішення № 28137850, 18.12.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.2012Справа №5002-33/3967-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Машинес Інтернешенел»

(вул. Океанська, буд. 12, м. Дніпропетровськ, 49022)

до фермерського господарства «Легенда - Р»

(вул. Лікарняна, 4, с. Краснокам'янка, Красногвардійський район, АР Крим, 97050)

про стягнення 66 511.66 грн..

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Прищепа Сергій Іванович, представник, довіреність № 01/10 від 28.10.11, ТОВ «Технік Машинес Інтернешенел»;

Від відповідача: Фоміних Сергій Сергійович, представник, угода на правову допомогу від 10.09.12,

фермерське господарство «Легенда -Р»;

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Технік Машинес Інтернешенел» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до фермерського господарства «Легенда - Р» та просить суд стягнути 66 511.66 грн., а саме - 22% річних у розмірі 21 443.15 грн., пеню у сумі 14 937.86 грн., інфляційні втрати у сумі 890.00 грн. та 30 % річних за прострочення суми за період 11 липня 2011 року по 08 листопада 2012 року у сумі 29 240.65 грн..

Позовні вимоги ТОВ «Технік Машинес Інтернешенел» обґрунтовані правом кредитора, передбаченим статтями 549, 625, 655, 694 Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами у справі договору, на нарахування боржникові штрафних санкцій та неустойки на суму заборгованості, яка створилася за останнім у результаті неналежного виконання своїх обов'язків за угодою.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилався на відсутність вини відповідача у несвоєчасному списанні коштів з його рахунків.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

20 травня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Машинес Інтернешенел» (постачальник) та Фермерським господарством «Легенда-Р» (покупець) укладений договір № 200510-ОП (а.с. 11).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця запасні частини до сільськогосподарської техніки, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату у відповідності з умовами даного договору. Найменування, кількість та ціна товару визначаються сторонами в товарних накладних, які підписуються повноважними представниками сторін, які є специфікаціями в розумінні статті 266 ЦК України та невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість товару по кожному найменуванню зазначається в товарних накладних.

Згідно з пунктом 4.1 договору ціна за одиницю товару, по кожному найменуванню узгоджена сторонами та зазначається в товарних накладних. Загальна вартість товару з врахуванням ПДВ 20% визначається на підставі товарних накладних.

Відповідно до пункту 4.2 договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів в розмірі, розрахованому відповідно положень пункту 4.3 та 4.4 на поточний рахунок постачальника у наступні строки:

а) 100% загальної вартості товару -в строк до 20 серпня 2010р.

Ненадходження будь-якого з вищезазначених платежів розглядається сторонами як одностороння відмова покупця від виконання умов договору та звільняє постачальника від виконання зобов'язань по договору.

Пунктом 4.4 договору сторони обумовили, що покупець оплачує постачальнику 22% річних в гривні від суми неоплаченого товару з моменту поставки товару до моменту кінцевого розрахунку за поставлений товар. Вказані проценти нараховуються за період, що сплив, та оплачуються покупцем разом з платежами за товар.

Відповідно до пункту 7.1 договору за прострочення виконання зобов'язань по оплаті товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочки, а за прострочку понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 30% річних від суми простроченого платежу.

Пунктом 7.2 договору сторони встановили, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 30% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до пункту 7.3 договору нарахування та стягнення штрафних санкцій або неустойки за порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним зобов'язаною стороною.

Даний договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 10.1 договору).

Також, судом було встановлено, що рішенням господарського суду АР Крим від 16 лютого 2012 року у справі № 5002-6/3185-2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Машинес Інтернешенел» стягнуто з фермерського господарства «Легенда - Р» суму заборгованості в розмірі 73 553,81 грн.., 22% річних від суми неоплаченого товару в розмірі 14 364.15 грн., 5 778.51 грн. пені, 22 066.14 грн. штрафу, 7 590.75 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 19 587.48 грн. 30% річних. В частині стягнення 1 906.18 грн. боргу та 4 341.69 грн. пені відмовлено (а.с. 12-14).

На примусове виконання зазначеного рішення господарським судом АР Крим 29 березня 2012 року видано наказ.

Судом також було встановлено, що на час звернення позивача з даним позовом до суду кошти, стягнути рішенням суду по справі № 5002-6/3185-2011 відповідачем у повному обсязі перераховані не були.

Так, згідно довідки, наданої позивачем та банківського витягу, залишок коштів, стягнутих рішенням господарського суду по справі № 5002-6/3185-2011 перераховані на рахунок позивача у повному обсязі 20 листопада 2012 року (а.с. 36-37).

Враховуючи вищевикладене, позивачем нараховано 22% річних в сумі 21 443.15 грн., пеня в сумі 14 937.86 грн., інфляційні втрати в сумі 890.00 грн. та 30 % річних в сумі 29 240.65 грн., які він просить стягнути з відповідача в судовому порядку, що і з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Машинес Інтернешенел» до господарського суду із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, вони повинні регулюватися положеннями глави 48 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Позивач просить застосувати до відповідача наслідки, передбачені чинним законодавством, за порушення грошового зобов'язання.

Так, він вимагає стягнення з відповідача 22% річних у розмірі 21 443.15 грн., пені в сумі 14 937.86 грн., інфляційних втрат в сумі 890.00 грн. та 30 % річних в сумі 29 240.65 грн..

При цьому, доводячи факт порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору та факт наявності у нього заборгованості за ним, представник позивача посилається на обставини, встановлені рішенням господарського суду АР Крим від 16 лютого 2012 року по справі № 5002-6/3185-2011, яке набрало законної сили.

Вказаним рішенням стягнуто з Фермерського господарства «Легенда-Р» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Машиненс Інтернешенел» заборгованість за договором №200510-ОП від 20 травня 2010 року, яка створилася станом на 10 липня 2011 року в сумі 73 553.81 грн., а також відсотки річні, пеню, штраф та інфляційні втрати (а.с. 12-14).

Також, судом було встановлено, що сума заборгованості, визначена до стягнення вищевказаним рішенням суду, у примусовому порядку була перерахована на рахунок позивача 20 листопада 2012 року, що підтверджується банківським витягом та довідкою позивача (а.с. 36-37).

В позовній заяві позивач стверджує, що з огляду на умови договору та положення статей 625 Цивільного кодексу України він не втратив право на подальше нарахування штрафних санкцій на суму заборгованості, у зв'язку з чим здійснив нарахування за період з 11 липня 2011 року по 08 листопада 2012 року, тобто з кінця періоду, охопленого рішенням суду по справі 5002-6/3185-2011, до дати звернення позивача із даним позовом до суду (а.с. 2).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлено договором або законом.

Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Статтею 1 Закону передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно з приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Так, як було встановлено судом, рішення суду по справі 5002-6/3185-2011 набуло законної сили, але відповідач ані в добровільному порядку, ані в примусовому порядку станом на 08.11.12 обов'язок зі сплати грошової суми, покладений на нього в судовому порядку, не виконав.

Враховуючи викладене, грошове зобов'язання виникло за відповідачем на підставі рішення суду, можливість чого прямо передбачена частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України, а відтак наявні правові підстави для застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд України, про що зазначив у постанові від 05 грудня 2011 року по справі № 16/164 (2010).

Таким чином, позовні вимоги позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є обґрунтованими.

Так, пунктом 7.2 договору сторони встановили, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 30% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Так, відповідно до розрахунку, наданого позивачем (а.с. 6), розмір інфляційних втрат від суми простроченого платежу за період з вересня 2011 року по вересень 2012 року становить 890.00 грн..

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та встановлено, що сума інфляційних втрат за визначений позивачем період на суму заборгованості в розмірі 73 553.81 грн. складає 71.56 грн., а отже саме в цьому розмірі таки вимоги підлягають задоволенню, в стягненні 818.44 грн. слід відмовити.

Також, позивач просив стягнути 29 240.65 грн. 30 % річних, нарахованих на підставі пункту 7.2 договору, на суму заборгованості.

Можливість встановлення іншого розміру процентів умовами договору передбачена положеннями статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунок річних та встановлено його правильність, у зв'язку з чим таки вимоги також підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 22 % річних та пеню за прострочку виконання зобов'язання, однак ці вимоги суд визнав такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Так, обґрунтовуючи вимоги про стягнення 22 % річних з відповідача позивач посилається на умови пункту 4.4 укладеного між сторонами договору та вважає їх за своєю правовою природою відсотками, які є платою за користування чужими грошовими коштами.

Однак, суд не може погодитися із такими висновками позивача, виходячи з того, що стягнення відсотків річних з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України вже передбачене сторонами у пункті 7.2 договору, тоді як подвійне стягнення одного виду відповідальності суперечить положенням чинного законодавства.

Разом з тим, згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня. Аналогічні зі змістом положення містяться у статті 230 Господарського кодексу України.

Крім того, статтею 231 цього Кодексу встановлено, що розмір штрафних санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, а бо у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Тоді як проценти за користування грошовими коштами в розумінні статті 536 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є умовою виконання зобов'язання, тобто боргом, обов'язок сплати якого не може ставитись в залежність від настання факту порушення зобов'язання, вказані проценти не є відповідальністю за порушення договірного зобов'язання.

Одночасно, при визначенні правової природи відсотків, передбачених договором, судом також було прийнято до уваги посилання на положення статті 625 Цивільного кодексу України, зроблене сторонами в пункті 7.2 договору, яке в пункті 4.4 зроблено не було.

Таким чином, дослідивши правову природу передбачених договором процентів, суд дійшов висновку про те, що в пункті 4.4 договору обчислювану за приписами статті 231 Господарського кодексу України плату, тобто пеню, сторони визначили у якості процентів.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відсотки, нараховані в сумі 21 443.15 грн. згідно пункту 4.4 договору, є пенею, як і 14 937.86 грн., нараховані позивачем на підставі пункту 7.1 укладеного договору.

Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Так, враховуючи той факт, що підставою для виникнення грошового зобов'язання відповідача у даних спірних правовідносинах є рішення суду, а доказів досягнення домовленості у письмовому вигляді щодо порядку нарахування та стягнення неустойки сторонами суду надано не було, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в даній частині.

Суд вважає представника відповідача про те, що несвоєчасне списання коштів з його рахунків відбулося не з його вини, - необґрунтованими та хибними, з огляду на приписи статті 599 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а відсутність коштів не є підставою, яка звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов'язання (постанова ВСУ від 15.05.12 № 11/446).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, відсутності доказів оплати стягуваних сум, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судовий збір, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 21 грудня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, та статтями 75, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства «Легенда - Р» (вул. Лікарняна, 4, с. Краснокам'янка, Красногвардійський район, АР Крим, 97050, р/р 26002054907890 в КРУ КБ «Приватбанк», МФО 384436, код ЄДРПОУ 33137364) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Машинес Інтернешенел» (вул. Океанська, буд. 12, м. Дніпропетровськ, 49022, р/р 26004000079421 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 30443517) інфляційні витрати в розмірі 71.56 грн., 30 % річних в розмірі 29 240.65 грн. та 1 366.53 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення 14 937.86 грн. пені, 22% річних в сумі 21 443.15 грн. та 818.44 грн. інфляційних втрат - в позові відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська