Постанова № 281355, 13.11.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13.11.06 Справа № 12/489ад.

Колегія суддів у складі: Палей О.С. - головуючий, суддів Мінської Т.М. та Рябцевої О.В., при секретарі Смирновій В.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області

до Державного підприємства "Свердловантрацит", м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 7482486 грн. 00 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - Мирошкіна Т.О., ст. держ. подат. інсп., Пономарьова Н.В., ст. держ. подат. інсп. ДПА в Луганській обл., довіреність № 12 від 05.09.06;

від відповідача - Гейко І.Х., гол. бух., Портнова О.В., гол. екон., довіреність № 14-27д від 05.01.05., Кузьменко О.М., пров. юрисконсульт, довіреність № 14-144д від 10.02.06.

Суть спору: заявлено вимогу про звернення стягнення на активи відповідача на суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 7482486 грн. 00 коп. ( згідно заяви № 15164/10 від 25.09.2006р. про уточнення предмету позову).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

Державне підприємство "Свердловантрацит" – відповідач у справі –зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності рішенням Свердловського виконкому від 24.04.2003р.; перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Свердловську та є платником податку на додану вартість.

22.08.2006р. позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що станом на 01.08.2006р. відповідач - ДП "Свердловантрацит" відповідно Закону України №2181 має узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7482486 грн., що підтверджується доданими до справи деклараціями з податку на додану вартість, а саме :

- декларація № 2872 від 20.02.2006р. на суму 2195879 грн.;

- декларація № 4018 від 17.03.2006р. на суму 3445926 грн.;

- декларація № 7300 від 20.04.2006р. на суму 1814998 грн.;

- декларація № 10312 від 22.05.2006р. на суму 7708 грн.;

- декларація № 11487 від 20.06.2006р. на суму 8661 грн.;

- декларація № 14629 від 20.07.2005р. на суму 9314 грн.

По вищевказаним деклараціям з ПДВ податковий борг відповідача по сплаті податку на додану вартість складає 7482486 грн., що підтверджується доданим до справи актом звірення розрахунків з бюджетом станом на 01.08.2006р. та зазначеними деклараціями по ПДВ.

У зв'язку з набранням законної сили Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ ( далі –Закон № 2181) активи ДП "Свердловантрацит" згідно актів опису знаходяться в податковій заставі згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно п. 11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509 із змінами та доповненнями органи державної податкової служби мають право стягувати заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, посилаючись на те, що:

- ДП "Свердловантрацит" відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2002р. № 270 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2002р. № 892", яка прийнята з метою забезпечення надходження поточних платежів ПДВ до Держбюджету, що в свою чергу сприятиме оптимізації проведення бюджетного відшкодування, сплатило, згідно розподілу коштів за минулі місяці, що передують поточному, ПДВ у рахунок поточних платежів з 01.01.2006р. по 30.06.2006р. в сумі 9697346 грн. 75 коп.;

- сплачені згідно Постанови КМУ № 270 суми не є податковим боргом, а тому не повинні були зараховуватися податковою інспекцією в рахунок погашення податкового боргу попередніх податкових періодів, згідно з пп. 7.7 Закону України № 2181-ІІІ.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Порядок узгодження податкових зобов'язань платника податків та погашення його податкового боргу регулюється спеціальним законом з питань оподаткування - "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. ( далі за текстом –закон № 2181).

Відповідно до пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181 –платник податків зобов'язаний самостійно у десятиденний термін сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, або сплатити нараховану суму податкового зобов'язання визначену контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від дня отримання такого рішення.

Згідно приписів пп. 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач самостійно узгодив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, подавши до податкового органу у встановлені законом строки податкові декларації з ПДВ за відповідні періоди.

Пунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 2181 визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

В п.1.6 ст. 1 Закону № 2181 зазначено, що примусове стягнення це звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Проте термін "податковий борг", означає, що податкове зобов'язання платника податку вже узгоджено та не сплачене у встановлені законом строки.

Тому у контексті п.1.6 ст. 1 Закону 2181 фразу "без попереднього узгодження" слід розуміти так, що податкове зобов'язання вже було попередньо узгоджено самостійно платником або в апеляційному порядку, та не потребує повторного узгодження.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з посиланням на сплату заявленого до стягнення податкового боргу згідно норм Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. № 892 "Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості" (далі –Постанова №892) з наступних підстав.

Згідно з преамбулою згаданої Постанови –вона прийнята з метою забезпечення стабілізації підприємств вугільної промисловості, залучення додаткових джерел їх фінансування, та містить низку відповідних заходів та доручень на їх виконання органам державної виконавчої влади.

Згідно з приписами п.7 Постанови № 892 (в редакції, чинній з 05.06.2000р. по 02.04.2002р.) було дозволено підприємствам вугільної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства палива та енергетики, спрямовувати кошти, одержані з державного бюджету, від споживачів вугільної продукції та від реалізації заходів, передбачених пунктами 1-5 цієї постанови, передусім на виплату поточної заробітної плати своїм працівникам та на погашення заборгованості з її виплати, що утворилася у попередні роки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 07.03.2002р. вищезазначену постанову доповнено підпунктом 71, яким було передбачено відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість.

Системний аналіз норм Постанови № 892 (із змінами та доповненнями) дає підставу для висновку, що метою її прийняття було перш за все стабілізація вугільної галузі, залучення додаткових джерел її фінансування із дотриманням необхідного балансу інтересів бюджетних споживачів шляхом надходження отриманих від споживачів вугільної продукції коштів не тільки на власні потреби а й до бюджету у певному відсотку, що визначається пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам.

Проте норми Постанови № 892 не можуть змінювати або встановлювати інший, відмінний від загального для певних господарюючих суб'єктів, порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, який встановлений спеціальним законом з питань оподаткування - Законом № 2181.

Відповідно до пп. 7.7 згаданого закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Враховуючи, що у картці особового рахунку ДП "Свердловантрацит" по сплаті податку на додану вартість за кодом бюджетної класифікації 14010100, яка ведеться згідно приписів Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затверджена Наказом ДПА України від 18.07.2005р. № 276, зареєстрована в Мінюсті України 02.08.2005р. за № 843/11123), містилося від'ємне сальдо розрахунків з бюджетом на початок 2006 року, суми податку на додану вартість, сплачені відповідачем платіжними дорученнями згідно Постанови № 892 за період з 01.01.2006р. по 30.06.2006р., правомірно зараховані позивачем в погашення податкового боргу, який виник протягом 2003-2004 року.

На підставі вищевикладеного, суд позовні вимоги задовольняє у повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 160,163,167,1860254 КАС України, суд

постановив:

1. Позов задоволено.

2. Звернути стягнення на активи Державного підприємства "Свердловантрацит", м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1, ідентифікаційний код 32355669, р/р 26005301220740 у відділенні ПІБ м. Свердловська МФО 304472 на користь бюджету на бюджетний рахунок №31116002600072, КФК 11020100 УДК в Луганській області МФО 804013, код одержувача 24048566, заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 7482486 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано –17.11.2006р.

Судді О.С.Палей

Т.М. Мінська

О.В. Рябцева