Ухвала суду № 28134065, 30.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2012 р. Справа № 135599/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі : Губач Х.І.

представника апелянта : Ясінського Т. І.

представника позивача: Гуменяка А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсна компанія» до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсна компанія» до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000322301 від 05.05.2011 р. задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач Державна податкова інспекція у Надвірнянському районі Івано-Франківської області звернулась до Львівського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, у якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та постановити нову якою в позові відмовити.

В судовому засіданні представник апелянта Ясінський Т. І. підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених.

Представник позивача Гуменяк А. В. в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив з мотивів її необґрунтованості та просив залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Надвірнянською ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ресурсна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт № 473/23-32446237 від 18.04.2011 р.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000322301 від 05.05.2011 р. яким позивачу зменшено розмір від»ємного значення податку на додану вартість в розмірі 101962 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- відсутність поставок товарів, робіт ( послуг ) та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а саме господарських операцій за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р. щодо придбання ТзОВ «Ресурсна компанія» загально-будівельних робіт у ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» та продажу ТзОВ «Ресурсна компанія» товарів на адресу контрагентів-покупців не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

- п.п 3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.1. ст.4, п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7, п.п. 7.4.1., 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. «Про податку на додану вартість» в результаті чого завищено від»ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2009 р. в сумі 101962 грн. Зарахування від»ємного значення різниці поточного звітного ( податкового ) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного ( податкового ) періоду за грудень 2009 року у сумі 101962 грн.

Ухвалюючи рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 05.05.2011 р. № 0000322301 суд першої інстанції виходив з того, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТзОВ «Союз плюс сервіс» та ТзОВ «Ресурсна компанія» товариства були зареєстровані у встановленому законом порядку як платники податку на додану вартість та господарські операції були документально оформлені та реально здійснені.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів ( послуг ), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги ) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( послуги ) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених ) платником податку за ставкою встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено що якщо платник податку придбаває ( виготовляє ) матеріальні та нематеріальні активи (послуги ) які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням ( виготовленням ) не включається до складу податкового кредиту.

В пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого ( нарахованого ) податку у зв'язку з придбанням товарів ( послуг ) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ( іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту ).

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що право віднесення певних сум до податкового кредиту надається лише особам, які зареєстровані як платники податку та за умови реальності господарських операцій з придбання товарів ( робіт, послуг ) і наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції, контрагент ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» виконав для позивача будівельно-монтажні роботи, що підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними. (а.с. 20)

Крім того, на момент здійснення спірних господарських операцій ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» та ТзОВ «Ресурсна компанія» були зареєстровані в установленому законом порядку та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та їм було видано свідоцтво платників податку на додану вартість.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він не заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з врахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог чинного законодавства.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 18.04.2011 року не є достатньо обґрунтованими та не підтверджуються зібраними належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про реальність здійснення між ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» та ТзОВ «Ресурсна компанія» господарських операцій за період з 01.10.2009 р по 31.12.2009 р.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р. в справі за № 2а-2017/11/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Н.В. Савицька

Судді: О.І. Довга

І.І. Запотічний