Ухвала суду № 28133290, 10.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 р.

Справа № 2-а-10901/09/2170

Категорія:8.2.3

Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року в справі за адміністративним позовом Херсонського державного заводу «ПАЛАДА»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у м. Херсоні подала апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постановою від 25 червня 2010 року Херсонський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов Херсонського державного заводу «ПАЛАДА» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0006312301/0 від 16 грудня 2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 424 772,50 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки податкові накладні виписані продавці по другій та третій ланці відсутні за місцезнаходженням.

Апелянт вважає, що у зв’язку з цим виписані продавцями по другій та третій ланці податкові накладні, для продавців другої ланки та контрагента позивача є недійними, оскільки виписані з порушенням п.п. 7.2.1 п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- зазначена в них адреса є недійсною внаслідок відсутності продавців другої та третьої ланки за місцезнаходженням.

Херсонський державний завод «ПАЛАДА»письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що Херсонський державний завод «ПАЛАДА»є державним підприємством, заснованим Міністерством промислової політики України.

Згідно з поданою ХДЗ «ПАЛАДА»декларацією з ПДВ за вересень 2007 року сума, бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, склала 1 663 377 грн.

Суд першої інстанції встановив, що при перевірці питання достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією виявлено, що підприємством завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2007 року, на 424 772 грн. 50 коп.

Суд першої інстанції встановив, що в ході перевірки, у відповідності до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 350 від 18.08.2005 р., податковою інспекцією були направлені запити щодо надання інформаційних довідок та проведення зустрічних перевірок по основним постачальникам позивача.

За результатами проведених зустрічних перевірок встановлено порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у вигляді завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2007 року, оскільки ДПІ встановлено, що основним постачальником металопродукції у серпні 2007 року по першому ланцюгу постачання було ТОВ «Євро-Інвест Груп», м. Київ, на загальну суму ПДВ 424772,50 грн., яке було посередником, а постачальниками реалізованої продукції були: ТОВ «ТД Ленінська Кузня»м. Київ на суму ПДВ 180160 грн. 13 коп. та ТОВ «Моноліт-Міст- Будтехнологія», Київська область, на суму ПДВ 202466 грн.

Здійснити перевірку ТОВ «ТД Ленінська Кузня»у податкової служби не було можливості в зв'язку з тим, що не встановлено місцезнаходження підприємства.

ТОВ «Моноліт-Міст-Будтехнологія»є посередником, а постачальником реалізованої продукції було ТОВ «Донбасметалопром-2006», м. Донецьк, яке відсутнє за юридичною адресою та провести її перевірку також неможливо.

Вказані постачальники по ланцюгу зареєстровані платниками податку на додану вартість, звітували та сплачували податки у періодах здійснення поставок позивачу.

Суд першої інстанції встановив, що всі податкові накладні у позивача в наявності, вартість придбаних товарів оплачена в грошовій формі, віднесена до складу валових витрат.

Суд першої інстанції встановив, що безпосередній постачальник позивача ТОВ «Євро-Інвест Груп»є підприємством, яке сплачує податки, подає податкову звітність, знаходиться за юридичною адресою, здійснення господарських операцій з яким підтверджена платіжними та іншими первинними документами (договорами, накладними). Податкові накладні, видані позивачу цим постачальником, відповідно до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», містять всі необхідні реквізити.

Суд першої інстанції встановив, що ДПІ не довела належними доказами наявність порушень податкового законодавства зі сторони позивача.

Суд першої інстанції встановив, що податковим органом не заперечується сплата податків постачальниками позивача.

Також суд першої інстанції встановив, що відповідач не довів, що відомості, які містяться в первинних бухгалтерських та податкових документах позивача, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. ДПІ ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не заперечує реальний характер угод, які укладались позивачем, а позивач надав суду транспортні документи про фактичну поставку продукції, докази подальшого використання в своїй господарській діяльності отриманої продукції, яка була придбана за спірними угодами.

Суд першої інстанції встановив, що дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість», а оскаржене податкове повідомлення-рішення має бути скасованим.

Справа призначена до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

08 грудня 2008 року ДПІ у м. Херсоні проведена невиїзна документальна перевірка ХДЗ «ПАЛАДА»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період: вересень 2007 року, за наслідками якої складений акт № 3717/23-2/24961253 від 10 грудня 2008 року (а.с.7-10).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Херсоні прийняла податкове повідомлення-рішення форми «В1»від 16 грудня 2008 року № 0006312301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 424 772,5 грн. (а.с. 12).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування стало те, що податкові накладні контрагентів - продавців по другої та третьої ланки, на думку ДПІ оформлені з порушенням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки контрагенти відсутні за зазначеними в цих податкових накладних адресами.

Основним постачальником металопродукції у серпні 2007 року по першому ланцюгу постачання було ТОВ «Євро-Інвест Груп», м. Київ, на загальну суму ПДВ 424772,50 грн., яке було посередником, а постачальниками реалізованої продукції були: ТОВ «ТД Ленінська Кузня»м. Київ на суму ПДВ 180160 грн. 13 коп. та ТОВ «Моноліт-Міст- Будтехнологія», Київська область, на суму ПДВ 202466 грн.

Здійснити перевірку ТОВ «ТД Ленінська Кузня»у податкової служби не було можливості в зв'язку з тим, що не встановлено місцезнаходження підприємства.

ТОВ «Моноліт-Міст-Будтехнологія»є посередником, а постачальником реалізованої продукції було ТОВ «Донбасметалопром-2006», м. Донецьк, яке відсутнє за юридичною адресою та провести її перевірку також неможливо.

Вказані постачальники по ланцюгу зареєстровані платниками податку на додану вартість, звітували та сплачували податки у періодах здійснення поставок позивачу.

Суд першої інстанції правильно встановив, що безпосередній постачальник позивача ТОВ «Євро-Інвест Груп»є підприємством, яке сплачує податки, подає податкову звітність, знаходиться за юридичною адресою, здійснення господарських операцій з яким підтверджена платіжними та іншими первинними документами (договорами, накладними). Податкові накладні, видані позивачу цим постачальником, відповідно до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», містять всі необхідні реквізити.

Всі податкові накладні у позивача в наявності, вартість придбаних товарів оплачена в грошовій формі, віднесена до складу валових витрат.

Доводи апелянта про відсутність реального характеру угод спростовані матеріалами справи, а саме товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, рахунками –фактурами, договорами поставки, специфікаціями.

Також безпідставним є посилання апелянта на несплату продавцем чи його контрагентом ПДВ до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції, оскільки це не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Зазначена позиція відповідає позиції ВСУ викладений у постанові цього суду від 29 жовтня 2010 року, справа №21-14а10.

Таким чином, з урахуванням вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1. п.п. 7.4.5. п.7.4., п.п. 7.7.1 п.п. 7.7.2 п.п. 7.7.3 п. 7.7 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», та того, що відповідачем не доведено, що відомості, які містяться в первинних бухгалтерських та податкових документах позивача, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість», а оскаржене податкове повідомлення-рішення має бути скасованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова –без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О. Кравець

суддя Л.П. Шеметенко