Ухвала суду № 28132415, 14.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р.Справа № 2а-7199/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Чалого І.С. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-7199/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-Виробниче підприємство "Східкабель"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "НВП "Східкабель", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ`янською міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000302320 від 07.03.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "НВП "Східкабель" з питань взаємовідносин з ПП "Хармарт" щодо правильності та повноти обчислення ПДВ за період серпень 2011 року, результати якої оформлені актом № 330/23-206/31153274 від 23.02.2012р.

Висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 330/23-206/31153274 встановлено порушення ТОВ "НВП "Східкабель"ст.1, п.2 ст.3, ст..4 п.6 ст.8 п.1 та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємство зайво включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання товарів у ПП "Хармарт" в розмірі 56 690 грн.

На підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова 07.03.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302320 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 7 862,50 грн., з яких 56690,00 грн. - за основним платежем та 14172,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Здійснені відповідачем донарахування податку на додану вартість з відповідним застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій зумовлені висновками ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про неправомірне відображення позивачем в податковому обліку сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Хармарт".

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000302320 від 07.03.2012р.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Податковий орган обґрунтовує свої висновки посиланнями на акт ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Хармарт" щодо підтвердження господарських відносин за період 01.05.2011 по 31.10.2011р. від 30.11.2011р. №3615/23-212/34018183.

Дослідивши зміст наведеного акту зустрічної звірки контрагента позивача колегія суддів зазначає, що в основу його висновків покладено судження про недостатність трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів, сировини та матеріалів для здійснення господарської діяльності.

Статтею 83 Податкового кодексу України визначено матеріали, що є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка.

Отже, акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок у вигляді довідок, які є джерелом отримання податкової інформації, визначеної положеннями ст. 83 Податкового кодексу України в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Так само критично в якості доказів вчинення порушень податкового законодавства позивачем колегія суддів оцінює висновки актів перевірок його контрагентів, які ґрунтуються виключно на суб'єктивних судженнях щодо можливостей здійснення господарської діяльності за наслідками дослідження виключно податкової звітності таких контрагентів. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо одних суб'єктів господарювання не може вважатись належним доказом вчинення порушень податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, результати зустрічної звірки чи перевірки, проведених одним органом державної податкової служби, не є законодавчо визначеною та/або достатньою підставою для звільнення іншого органу державної податкової служби від необхідності самостійного та безпосереднього дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платником податків, що перевіряється. Вказані висновки узгоджуються з положеннями ст. 61 Конституції України, якою встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності, що поширюється на визнані законом протиправні діяння, вчинені певною особою. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду" визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, витрати в податковому обліку мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Матеріали справи свідчать, що взаємовідносини ТОВ "НВП "Східкабель" з ПП "Хармарт" склалися в межах договору № 15/08 від 15.08.2011р., за яким позивачем придбано проводи та кабелі (згідно специфікації) відповідно до видаткових накладних: № 251001 від 25.10.2011р. на суму 13729,82,00 грн., в т.ч. ПДВ -2288,30 грн., № 051001 від 05.10.2011р. на суму 129088,40 грн., в т.ч. ПДВ -21514,73 грн., №120901 від 12.09.2011р. на суму 251789,78 грн., в т.ч. ПДВ -41964,96 та податкової накладної: № 124 на суму 394 608,00 грн., в т.ч. ПДВ -65 768,00 грн..

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі. Згідно рахунку №150811 від 15.08.2011р. до договору №15/08 від 15.08.2011р. з поточного рахунку ТОВ "НВП "Східкабель" платіжним дорученням №90 від 18.08.2011р. оплачена сума 394608,00 грн.

Товар, отриманий від ПП "Хармарт" доставлено на склад ТОВ "НВП "Східкабель" за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 77 (договір оренди №14 від 01.07.2011р., укладений з ПАТ "Харківський інструментальний завод") вантажним автотранспортом Dong Fend DFA 1064 № АХ 9346 АР, який є власністю позивача.

Також в акті перевірки зазначено, що позивачем в подальшому частково реалізовано товар, отриманий від ПП "Хармарт", загальна сума залишку продукції становить 340,19 тис. грн. в т.ч. ПДВ -56 690 грн.

Загальна сума ПДВ, яку позивач включив до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Хармарт" складає 65 768,00 грн., проте податковим органом зменшено податковий кредит позивача на суму 56 690 грн., тобто на суму залишку продукції у позивача. Отже, в акті перевірки містяться суперечності: стверджуючи про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ПП "Хармарт", перевіряючими одночасно зроблено висновок про подальший продаж отриманого від ПП "Хармарт" товару та зменшено податковий кредит на суму залишків продукції на складі ТОВ "НВП "Східкабель"-56 690 грн.

Отже, висновки акту перевірки про порушення ТОВ "НВП "Східкабель" вимог податкового законодавства спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами щодо фактичного здійснення господарських операцій, які знайшли своє відображення в даних податкового обліку позивача.

З приводу викладених в акті перевірки № 330/23-206/31153274 від 23.02.2012р. суджень суб'єкта владних повноважень щодо незаконності діяльності ПП "Хармарт", що у випадку обґрунтованості таких доводів зумовлює певні правові наслідки, суд зазначає наступне. Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені приписами ст. 228 Цивільного кодексу України, зі змісту якої чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів. В даному аспекті слід звернути увагу на те, що з урахуванням положень п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначений платником податку податковий кредит вважаються сформованим правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це встановлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин. Однак, докази такого звернення відсутні, як відсутні будь-які підстави стверджувати, що на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мав належні докази наявності в діяльності ТОВ "НВП "Східкабель" недійсного або нікчемного правочину. Висновки, які покладені відповідачем в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях, такі висновки не відповідають фактичним обставинам та спростовуються долученими до матеріалів справи документами.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не надано даних щодо прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб або за фактами діяльності, що викладені в акті № 330/23-206/31153274 від 23.02.2012р., доказів наявності таких, що набули законної сили обвинувальних вироків. В силу приписів п.6 розділу 1 та п. 5.2 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735), суд відзначає, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владені приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях -рішеннях.

Між тим, в акті перевірки № 330/23-206/31153274 від 23.02.2012р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова не викладено належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача з контрагентами, про несумісність предметів укладених правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що вказує на необґрунтованість висновків суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Вищевикладені обставини придбання товару позивачем та його використання в господарський діяльності, підтверджені належними та допустимими доказами, не викликають сумнівів в фактичному здійсненні позивачем господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовано дані податкового обліку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-7199/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Чалий І.С. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 19.11.2012 р.