Ухвала суду № 28132271, 07.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р.Справа № 2а-5690/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-5690/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Ельбор"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове - рішення від 11.04.2012 року № 0003232302.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Торгівельний дім" Ельбор", пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №078764 (а.с. 74 т. І) та перебуває обліку, як платник податків, перебуває в ДПІ у Київському районі м. Харкова з 21.02.2007 року за № 1479. Позивач є платником податку па додану вартість відповідно до свідоцтва від 30.03.2007 р. НБ № 021789.

ДПІ у Київському районі м. Харкова 12.03.2012 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ " Торгівельний дім " Ельбор" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец-консалтинг" за період з 01.05.2011р. по 30.09.2011 року.

Результати позапланової документальної виїзної перевірки позивача оформлені актом № 805/235-34861186 від 12.03.2012 року, висновками якого встановлено наступні порушення ТОВ " Торгівельний дім " Ельбор" : порушення п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), що на думку перевіряючих призвело до заниження податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету у сумі 323307,37 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 805/235-34861186 від 12.03.2012 року та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем 11.04.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003232302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 434070 гривень , з яких за основним платежем на суму - 323307 грн. та за штрафними санкціями на суму 110763 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість, натомість наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті № 805/235-34861186 від 12.03.2012 року судження суб'єкта владних повноважень про віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, котрі були складені в межах нікчемного правочину з ТОВ "Промспец-консалтинг" .

З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2010 р. між позивачем, ТОВ " Торгівельний дім " Ельбор"(в якості Покупця) та ТОВ "Промспец-консалтинг" (в якості Продавця) укладено договір поставки №151010, предметом якого є передача у власність товарно- матеріальних цінностей, кількість, найменування , ціна яких визначається у рахунках - фактурах (а.с. 79-80 т.І).

На підтвердження реальності господарської операції по договору від 15.10.2010 р. позивачем надано наступні документи : податкова накладна № 48 від 04.05.2011 року , податкова накладна № 156 від 10.05.2011 року, податкова накладна № 268 від 13.05.2011 року, податкова накладна № 348 від 19.05.2011 року, податкова накладна № 423 від 24.05.2011 року, податкова накладна №481 від 27.05.2011 року, податкова накладна № 494 від 30.05.2011 року, податкова накладна № 20 від 01.06.2011 року, податкова накладна № 100 від 03.06.2011 року, податкова накладна № 126 від 06.06.2011 року, податкова накладна № 197 від 08.06.2011 року, податкова накладна № 341 від 17.06.2011 року, податкова накладна №378 від 22.06.2011 року, податкова накладна № 10 від 01.07.2011 року, податкова накладна № 92 від 04.07.2011 року, податкова накладна № 306 від 06.07.2011 року, податкова накладна № 485 від 08.07.2011 року, податкова накладна № 559 від 11.07.2011 року, податкова накладна № 604 від 14.07.2011 року, податкова накладна № 694 від 20.07.2011 року, податкова накладна № 731 від 25.07.2011 року, податкова накладна № 16 від 01.08.2011 року, податкова накладна № 79 від 02.08.2011 року, податкова накладна № 102 від 03.08.2011 року, податкова накладна № 115 від 04.08.2011 року, податкова накладна № 165 від 09.08.2011 року, податкова накладна № 218 від 15.08.2011 року, податкова накладна № 3010 від 23.08.2011 року, податкова накладна № 34 від 01.09.2011 року, податкова накладна № 90 від 02.09.2011 року, податкова накладна № 145 від 06.09.2011 року, податкова накладна № 226 від 12.09.2011 року, податкова накладна № 273 від 14.09.2011 року, податкова накладна № 328 від 20.09.2011 року, накладна від 04.05.2011 року , накладна від 10.05.2011 року, накладна від 13.05.2011 року, накладна від 19.05.2011 року, накладна від 24.05.2011 року, накладна від 27.05.2011 року, накладна від 30.05.2011 року, накладна від 01.06.2011 року, накладна від 03.06.2011 року, накладна від 06.06.2011 року, накладна від 08.06.2011 року, накладна від 17.06.2011 року, накладна від 22.06.2011 року, накладна від 01.07.2011 року, накладна від 04.07.2011 року, накладна від 06.07.2011 року, накладна від 08.07.2011 року, накладна від 11.07.2011 року, накладна від 14.07.2011 року, накладна від 20.07.2011 року, накладна від 25.07.2011 року, накладна від 01.08.2011 року, накладна від 02.08.2011 року, накладна від 03.08.2011 року, накладна від 04.08.2011 року, накладна від 09.08.2011 року, накладна від 15.08.2011 року, накладна від 23.08.2011 року, накладна від 01.09.2011 року, накладна від 02.09.2011 року, накладна від 06.09.2011 року, накладна від 12.09.2011 року, накладна від 14.09.2011 року, накладна від 20.09.2011 року .

Вимоги до складання первинних документів визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.061995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги до складання податкових накладних визначені також п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, де зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Вивчивши зазначені вище документи, колегія суддів не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій з мотивів відсутності дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 1.2 Договору №151010 кількість, найменування, ціна та інші індивідуальні особливості товару відображуються у рахунках - фактурах. До матеріалів справи надано рахунки , які відображають найменування, кількість, ціну товару та які містяться в матеріалах справи.

На підтвердження транспортування товару позивачем надано товарно-транспортні накладні , які містяться в матеріалах справи та додані до кожної накладної та рахунку.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Промспец-консалтинг" проводились у безготівкові формі, що підтверджується платіжними дорученнями , які містяться в матеріалах справи .

До матеріалів справи позивачем надано договір оренди приміщень №2/03 А від 01.03.2011р., укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , акт про передачу в оренду приміщень та доповнення до договору №2/03 А (а.с. 86-92 т.І), якими підтверджено зберігання товару.

Щодо якості товару позивачем зазначено, що товар, отриманий від ТОВ "Промспец-консалтинг" не підлягає обов'язковій сертифікації, оскільки зазначені товари відсутні у переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Позивачем також надано договори та накладні якими підтверджується, що товар, отриманий позивачем від ТОВ "Промспец-консалтинг", реалізовано іншим підприємствам, т.ч. позивачем підтверджено подальшу реалізацію товару.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегією суддів критично оцінюються посилання податкового органу на те, що позивачем не підтверджено під час перевірки реальність господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец -Консалтинг", оскільки всі документи, які витребовувались контролюючим органом з питань його взаємовідносин з ТОВ "Промспец -Консалтинг" були надані позивачем до перевірки. Тобто під час складання акту перевірки відносно позивача та прийняття спірного податкового повідомлення -рішення у відповідача були в наявності всі документи, які підтверджували факт здійснення господарської операції.

Щодо викладеного в акті посилання відповідача щодо нікчемності договору №151010, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Податковим органом не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зміст спірної угоди не суперечить актам цивільного законодавства. Відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано і відповідачем.

Також, відповідачем не надано жодних доказів того, що ТОВ "Промспец -Консалтинг" не знаходився за місцезнаходженням під час укладення договору або виписування накладних, також не надано доказів відсутності Свідоцтва платника ПДВ у контрагента позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-5690/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 12.11.2012 р.