Ухвала суду № 28131833, 13.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/11540/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (правонаступник Балтської МДПІ) на постанову Господарського суду Одеської області від 29 травня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жеребківський елеватор" до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Жеребківський елеватор" (далі -ТОВ "Жеребківський елеватор") звернулось до суду з позовом Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (далі -Балтська МДПІ) в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Одеської області від 29 травня 2007 року позов ТОВ "Жеребківський елеватор" задоволено частково.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року апеляційну скаргу Любашівської МДПІ залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Одеської області від 29 травня 2007 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Любашівська МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 29 травня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Жеребківський елеватор" у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що Балтською МДПІ проведена планова документальна перевірка ТОВ "Жеребківський елеватор" з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 року по 01.10.2004 року, про що складений акт від 15.12.2004 року №19-2300/31382859.

За результатами перевірки позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 8800 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 1990 грн., податок на додану вартість у сумі 26355 грн. і застосовані штрафні санкції у сумі 13178 грн.

Донарахування податку на прибуток у сумі 8704 грн. та податку на додану вартість у сумі 26355 грн. здійснено відповідачем у зв'язку з порушенням позивачем п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР, п. п. 7.4.5, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а саме: за перевіряємий період позивачем занижено валові доходи та завищено валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток, занижено податкові зобов'язання та завищено податковий кредит, що призвело до заниження ПДВ.

На підставі акту перевірки Балтською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.12.2004 року №0002572300/ 0/1290 та № 0002532300/0/1286.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення -рішення до Балтської МДПІ. Рішеннями МДПІ від 08.02.2005 року №891/10/К/25-00/41 та №912/10/К/2500/43 про результати розгляду первинної скарги позивача податкові повідомлення - рішення від 16.12.2004 року №0002572300/ 0/1290 та № 0002532300/0/1286 залишено без змін, а скарга -без задоволення, а також відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення від 11.02.2005 року №0002572300/1/117 про донарахування податку на прибуток у сумі 8800 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1990 грн., №0002532300/1/118 про донарахування податку на додану вартість у сумі 26355 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 13178 грн.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення - рішення до ДПА в Одеській області. Рішенням ДПА в Одеській області від 27.04.2005 року №7394/25-0007 про результати розгляду повторних скарг позивача податкове повідомлення - рішення від 16.12.2004 року №0002572300/0/1290 скасовано в частині донарахування податку на прибуток у сумі 96 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 28 грн., в решті залишено без змін, а скарга -без задоволення, податкове повідомлення - рішення від 16.12.2004 року №0002532300/0/1286 залишено без змін, а скарга -без задоволення, а також відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення від 12.05.2005 року №0002572300/2/463 про донарахування податку на прибуток у сумі 8704 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1962 грн., №0002532300/2/464 про донарахування податку на додану вартість у сумі 26355 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 13178 грн.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення - рішення до ДПА України. Рішенням ДПА України від 13.07.2005 року №13870/7/25-1015 про результати розгляду повторних скарг залишено без змін податкові повідомлення - рішення Балтської МДПІ Одеської області від 16.12.2004 року №0002572300/0/1290 та №0002532300/0/1286 з урахуванням рішення ДПА в Одеській області від 27.04.2005 року №7394/25-0007, прийнятого за розглядом повторних скарг, а скарги - без задоволення, а також відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення від 20.07.2005 року №0002572300/3/848 про донарахування податку на прибуток у сумі 8704 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1962 грн., №0002532300/3/847 про донарахування податку на додану вартість у сумі 26355 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 13178 грн.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) визначено, що валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг)...

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь -які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку;

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивач правомірно включав до складу валових доходів доходи від зберігання та відвантаження зерна, кукурудзи та соняшника в податковий період, протягом якого підписувались акти виконаних робіт або здійснювалась оплата за надані роботи (послуги).

Підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначений порядок віднесення до валових витрат на відрядження працівників підприємства.

Також, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що відсутність наказів про відрядження в книзі наказів не є підставою для не віднесення витрат на відрядження працівників підприємства до валових витрат, у зв'язку з чим позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати на відрядження працівників.

Відповідно до п. п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст. 8 цього Закону.

Згідно з п. п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь -які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Суди попередніх інстанцій вірно визначили, що монтаж пожежної сигналізації є поліпшенням, а склад є основним фондом, отже, вказані роботи підпадають під визначення поліпшення основних фондів. Згідно з балансом ТОВ "Жеребківський елеватор" за 1 квартал 2004 року сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів позивача становить 725800 грн. Таким чином, відповідно до вимог п. п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати у сумі 7397 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон України «Про ПДВ»).

Відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про ПДВ" об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, а у разі не підтвердження сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, податковими накладними, передбачена відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму непідтвердженого податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь -яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що позивач правомірно включав до податкових зобов'язань ПДВ в податковий період, протягом якого підписувались акти виконаних робіт або здійснювалась оплата за надані роботи (послуги). Також позивачем надані до суду податкові накладні, які відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону України "Про податок на додану вартість", тому що включають всі необхідні реквізити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкові повідомлення -рішення Балтської МДПІ від 12.05.2005 року №0002572300/2/463, від 20.07.2005 року № 0002572300/3/848 слід визнати нечинними повністю, податкові повідомлення -рішення від 16.12.2004 року №0002532300/0/1286, від 11.02.2005 року №0002532300/1/118, від 12.05.2005 року №0002532300/ 2/464, від 20.07.2005 року №0002532300/3/847 слід визнати нечинними в частині донарахування ПДВ у сумі 26175 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 13088 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області залишити без задоволення, постанову Господарського суду Одеської області від 29 травня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров