Постанова № 28131031, 12.12.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р. Справа № 2-а-4177/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Генічеського управління водного господарства до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Генічеське управління водного господарства (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач) у якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.06.2012р. № 0000122301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 6576,15 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -1644,04 грн.

Від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Спірне рішення прийняте на підставі акту 31.05.2012р. № 424/22-1/05474369 складеного за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ПП „Южагротранс" за вересень-листопад 2011 р. (далі - акт перевірки).

За актом перевірки податковим органом встановлено порушення :

- ч.1-5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Генічеським управлінням водного господарства при придбанні товарів у постачальника ПП „Южагротранс" у вересні-листопаді 2011 р.

- п.1.3. п.1,7 ст.1 пп.7.2.3 п.7.2 пп.7.4.1п.7.4 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 168/97) в результаті чого підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість за вересень 2011р. у сумі 5487,29 грн., за жовтень 2011р. у сумі 358,7 грн., за листопад 2011р. у сумі 730,10 грн, по операціям з ПП „Южагротранс" яке було контрагентом позивача в перевіряємий період.

Такі висновки відповідач зробив у зв'язку з визнанням господарських операцій між Генічеським управлінням водного господарства та ПП „Южагротранс" такими, що не створюють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За даними податкового органу частину податкового кредиту позивачем було сформовано із вартості товарів (запчастини, обладнання, інвентар), отриманого по видатковим накладним, виписаним від імені ПП „Южагротранс" , у якого відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Згідно акту ДПІ у м. Н. Каховка № 9/220-30681713 від 07.03.2012р. про результати документальної невиїзної перевірки ПП „Южагротранс" з питань підтвердження господарських відносин з постачальником ПП "Мидас-Плюс" встановлено, що у підприємства відсутні основні засоби, кількість працюючих складає- 2 особи.

Основним аргументом відповідача, на якому ґрунтується його позиція є твердження, про те, що угоди, укладені позивачем із ПП „Южагротранс" є нікчемними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що товар не перевозився і не зберігався. Такий висновок зроблений у зв'язку із визнанням нікчемними угод поставок товару ПП „Южагротранс" його контрагентом ПП "Мидас Плюс" (акти ДПІ у м. Херсоні від 10.01.2012р. № 12/15-2/35869610, від 23.11.11р. № 78/15-2/35869610).

За таких обставин Генічеська МДПІ вважає, що господарські операції ПП „Южагротранс" містять ознаки нікчемності, а відповідно нікчемними є і всі похідні угоди у ланцюгу до вигодонабувача.

Тому відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП „Южагротранс".

Позивач позовні вимоги мотивує тим, що вважає неправомірними дії відповідача щодо визнання правочинів нікчемними, оскільки податковий орган як суб'єкт владних повноважень не наділений таким правом, що є виключно компетенцією суду. Усі угоди були реально виконані, придбаний товар використаний у власній оподатковуваній господарській діяльності позивача, первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином, а тому спірні суми були правомірно позивачем включено до податкового кредиту.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи наступним. ПП „Южагротранс" - контрагент позивача, не має відповідних можливостей для здійснення господарської діяльності, в тому числі для виконання операцій з постачання товарів позивачу. У ПП „Южагротранс" відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспорті засоби. Враховуючи зазначені обставини, ПП „Южагротранс" не міг поставити товари на адресу позивача. Тобто, операції з придбання та реалізації товару не мали реального характеру, товар не перевозився та не зберігався, мало місце лише документування господарських операцій.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.1.3. п.1,7 ст.1 пп.7.2.3 п.7.2 пп.7.4.1п.7.4 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, який втратив чинність, у зв'язку з прийняттям Податкового Кодексу України з 01.01.2011р. Оскільки спірні правовідносини позивача виникли у 2011 році, то до таких правовідносин застосовується законодавство, чинне, на момент їх виникнення, а саме норми Податкового Кодексу України.

За приписами п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є належне документування сплаченого (нарахованого) ПДВ та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлені наступні обставини господарської діяльності позивача.

Генічеське управління водного господарства як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Протягом вересня-листопада 2011 р. між Генічеським управлінням водного господарства (Покупець) та ПП „Южагротранс" (Продавець) укладені договора купівлі -продажу: від 01.09.2011р. № 10-15/177, від 13.09.2011р. № 10-15/184, від 24.10.2011р. № 10-15/234, від 10-15/245 за яким останній зобов'язався передати у власність Позивача товар (запчастини, обладнання, інвентар, інструмент для господарської діяльності та ремонту виробничого та не виробничого обладнання), кількість яких визначена в накладних або специфікаціях, які є невід'ємною частиною договорів.

Всього по операціям з ПП „Южагротранс" до складу податкового кредиту позивачем віднесена сума податку на додану вартість у розмірі 27779,95 грн., з якої за період вересень-листопад 2011 р. позивачем задекларовано ПДВ на суму 21203,80 грн.

Поставки товару здійснювались продавцем (ПП „Южагротранс"), який доставлявся на склад, де здійснювалось приймання товару.

Розрахунки за товар з ПП „Южагротранс" проведені у безготівковому порядку.

Здійснення господарських операцій підтверджується наступними документами, що містяться у матеріалах справи: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, договорами купівлі-продажу. Поставлений товар був використаний позивачем у господарській діяльності, що підтверджується даними складського обліку про оприбуткування товару та його списання зі складу - видачі на дільниці для використання у роботі.

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП „Южагротранс".

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Податковий орган не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП „Южагротранс" щодо його господарських відносин із контрагнетами-постачальниками, на момент придбання у нього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Порушення податкового законодавства постачальниками контрагента позивача не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Весь придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності - яка полягає в утриманні та обслуговуванні мережі водопостачання товару. Судом досліджені акти приймання виконаних робіт з ремонту виробничого та невиробничого обладнання під час якого використовувались запчастини, обладнання, інвентар та інший інструмент, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Судом встановлено, що контрагент позивача на час укладання та виконання угод був зареєстрований юридичною особою та включений до ЄДРПУО, був діючим платником ПДВ, тобто мав повну податкову правосуб'єктність. Контрагент позивача у повному обсязі відобразив операції із позивачем у складі зобов'язань у деклараціях із ПДВ. Щодо посадових осіб підприємства відсутні вироки суду про вчинення фіктивного підприємництва або будь-яких інших дій, спрямованих на ухилення від сплати податків або надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання.

Генічеська МДПІ як суб'єкт повноважень не надала суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, а суд, збираючи докази з власної ініціативи, не встановив таких обставин діяльності позивача або його контрагентів.

Суд не погоджується із податковим органом, що відсутність ТТН свідчить про відсутність поставок товару. Суд встановлює факт поставки товару позивачу його контрагентами не лише на підставі ТТН, а й використовуючи інші докази: первинні бухгалтерські документи - видаткові, податкові накладні, дані складського обліку, відображення господарських операцій у податковому обліку, інші. Крім того, на думку суду, ТТН є обов'язковим документом лише у випадку віднесення підприємством транспортних витрат до валових. Щодо використання ТТН як доказу поставки товару, то даний документ не є єдиним доказом, а використовується на рівні з іншими, дослідженими судом та описаними вище.

Отже суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача будь-яких порушень податкового законодавства, що унеможливлювали б віднесення ним до складу податкового кредиту спірних сум по господарським операціям ПП „Южагротранс". Крім того суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених ПП „Южагротранс", які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Спростовуючи вказані доводи податкового органу, суд враховує такі правові норми.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем ПП „Южагротранс" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Генічеська МДПІ також не надано до справи рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій, тому висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Разом з тим, на підтвердження фактів реальності угод з ПП „Южагротранс" надано суду: договори, податкові та видаткові накладні, докази оплати за поставлений товар, докази використання придбаного товару у господарській діяльності.

За таких обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено реальність укладених позивачем з ПП „Южагротранс" договорів поставки, а тому вважає неправомірним виключення із валових витрат та податкового кредиту сум по господарським операціям із вказаним контрагентом.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Генічеського управління водного господарства до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012р. № 0000122301.

Стягнути із державного бюджету на користь Генічеського управління водного господарства понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 107,30 грн. згідно платіжного доручення № 800 від 27.09.2012р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1