Постанова № 28130601, 13.12.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.12.2012 р. Справа № 2а-3230/12/1470

м. Миколаїв

16:40

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представника позивача: Білошицького О.І.,

представників відповідача: Старшинової Ю.В., Клімової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НИКОЛАЕВ ШАМПИНЬОН», вул. Кагатна, 1-ж, м. Миколаїв, 54007 доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби , вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2012 № 0000842301 та № 0000832301, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Николаев Шампиньон»(надалі -Товариство або позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0000832301 і № 0000842301, що були прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ або відповідач) 07.06.2012.

В обґрунтування позову Товариство вказало, що під час проведення перевірки відповідач не врахував той факт, що первинними документами підтверджена сума валових витрат Товариства у 2009 році -1304849,28 грн. (проти 1122350 грн. задекларованих Товариством і 1096510 грн. визначених перевіркою). За таких обставин (навіть за умови, що висновок ДПІ про те, що сума валового доходу у 2009 році -1224823,50 грн. є обґрунтованим) значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є від'ємним, що виключає збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток. Стосовно збільшення відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за 2011 рік Товариство вказало на повну недоведеність фактів порушень положень статті 209 Податкового кодексу України, і, відповідно, на безпідставність донарахування податку.

ДПІ надала письмові заперечення проти позову (т. с. 2, ар. 67-71), в яких навела ті ж самі доводи на підтвердження законності прийнятих податкових повідомлень-рішень, що були викладені в акті перевірки. На вимогу суду відповідач надав письмові пояснення з нарахування ПДВ (т. с. 2, ар. 106-110).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 13.12.2012 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

З 07.05.2012 по 14.05.2012 ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.03.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2011 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 25.03.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2011 по 31.12.2011, результати якої були викладені в акті від 23.05.2012 № 1368/22-200/36433394 (надалі -Акт, т. с. 1, ар. 12-113, 118-129).

На стор. 54 Акта (т. с. 1, ар. 65) вказано, що підприємство:

порушило пункт 5.9, пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон № 334), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 27418,88 грн. (4 квартал 2009 року). Детально суть порушень викладена на стор. 4-9 Акта (т. с. 1, ар. 15-20);

порушило пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 209.2, пункт 209.6 статті 209 Податкового кодексу, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 74967,23 грн. (липень-грудень 2011 року). Детально суть порушень викладена на стор. 19-22, 39-42 Акта (т. с. 1, ар. 30-33, 50-53).

На підставі висновків Акта ДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абз. 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2012 № 0000832301 (т. с. 1, ар. 67) збільшило Товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 34273,60 грн. (27418,88 грн. -основний платіж, 6854,72 грн. -штраф); податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2012 № 0000842301 (т. с. 1, ар. 68) збільшило Товариству суму грошового зобов'язання з ПДВ на 93709,04 грн. (74967,23 грн. -основний платіж, 18741,81 грн. -штраф).

На думку суду, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Податок на прибуток, податкове повідомлення-рішення № 0000832301

ДПІ визначила суму податку на прибуток в зв'язку із збільшенням валового доходу Товариства на 83835,50 грн. і зменшенням валових витрат Товариства на 25840 грн. (загальна сума -109675,50 грн. -об'єкт оподаткування).

Товариство не заперечує факт заниження у 4 кварталі 2009 року валового доходу на 83835,50 грн.

Стосовно суми 25840 грн. суд зазначає таке. Як вказано на стор. 8-9 Акта (т. с. 1, ар. 19-20), в 4 кварталі 2009 році Товариство отримало від ЗАТ «Укршампіньйон»за 22 накладними (т. с. 1, ар. 214-221, 223-236) товар (грибний міцелій) на загальну суму 442800 грн. (з ПДВ). Згідно з видатковою накладною (повернення) № ВП-0000002/45 від 24.11.2009 (т. с. 1, ар. 222) Товариство повернуло ЗАТ «Укршампіньйон»товар на суму 22800 грн. (з ПДВ). Таким чином, до складу валових витрат Товариство мало віднести суму 350000 грн.: (442800 -22800 -70000 (ПДВ). Фактично до валових витрат Товариство включило суму 375840 грн., тобто на 25840 грн. більше. У письмових поясненнях (т. с. 2, ар. 53-54) Товариство, не заперечуючи той факт, що до валових витрат було віднесено суму 375840 грн. (і жодним чином не пояснюючи, яким чином була визначена ця сума), вказує, що до валових витрат мала бути віднесена сума 369000 грн., тобто 442800-73800 (ПДВ). Таким чином, Товариство, на думку суду, заперечує доводи ДПІ щодо необхідності виключення зі складу валових витрат вартості товару, що був повернутий постачальнику.

На думку суду, позиція Товариства є хибною.

Як вказано у пункті 5.1 статті 5 Закону № 334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334).

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Враховуючи те, що товар на суму 19000 (без ПДВ) був повернутий постачальнику у тому ж податковому періоді, у позивача не було підстав включати цю суму до складу валових витрат.

За таких обставин висновок ДПІ про завищення Товариством валових витрат на 25840 грн. є обґрунтованим.

Декларація з податку на прибуток Товариства за 2009 рік (т. с. 2, ар. 79-81) має такі показники:

скоригований валовий дохід -1140988 грн.

валові витрати -1122350 грн.

У позові Товариство вказує, що сума валових витрат у 2009 році фактично складає 1304849,28 грн., і ДПІ, при проведенні перевірки і визначенні суми податкового зобов'язання, мала врахувати цю обставину. На підтвердження цих доводів позивач надав первинні документи (т. с. 1, ар. 130-255, т. с. 2, ар. 7-37). У письмових поясненнях (т. с. 2, ар. 53-54) Товариство послалось на те, що ДПІ безпідставно не врахувала витрати на оренду нежитлових приміщень у ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 187848,20 грн., хоча відповідні документи (т. с. 2, ар. 18-37) були надані в повному обсязі. Крім того, як стверджує позивач, інформація про договори оренди, що були укладені Товариством і ФОП ОСОБА_4, міститься на стор. 18 Акта, а у додатку 2.4 до «Довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «НИКОЛАЕВ ШАМПИНЬОН»та результати його діяльності»- реєстрі суб'єктів господарювання, з якими Товариство перебувало у господарських відносинах (т. с. 1, ар. 86-90), вказана сума придбання послуг -187,7 тис. грн. (пункт 9).

В судовому засіданні представники ДПІ заперечували той факт, що в ході перевірки Товариство надало документи на підтвердження суми 1304849,28 грн. Як вказано на стор. 7 Акта (т. с. 1, ар. 18), відображений Товариством у рядку 04.1 (витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11) декларації з податку на прибуток показник (1014359 грн.) перевірявся працівниками ДПІ з урахуванням: зворотно-сальдової відомості та журналів-ордерів по рахунках 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 201 «Сировина і матеріали», 208 «Сировина сільськогосподарського призначення», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 31.1 «Поточні рахунки в національній валюті», 91 «Адміністративні витрати», 92 «Загальногосподарські витрати», 949 «Витрати: банківське обслуговування», банківські виписки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт (послуг), рахунки, угоди на постачання сировини та матеріалів, МШП. На підставі вказаних документів ДПІ встановила розбіжність лише у сумі 25840 грн. (про що вказано вище). У додатку 2.6 до «Довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «НИКОЛАЕВ ШАМПИНЬОН» та результати його діяльності»- реєстрі кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ТОВ «НИКОЛАЕВ ШАМПИНЬОН»за період з 25.03.09 по 31.12.09 (який, до речі, був підписаний посадовою особою позивача так само, як і додаток 2.4, т. с. 1, ар. 92-93) зазначено, що сума витрат на оренду приміщень за 2009 рік -9048,20 грн.

Підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платнику податків надано право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків. Відповідно до пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків та підписом платника податків). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи визначені в акті перевірки як відсутні.

Як вказано у частині 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, допустимими (у розумінні частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України) доказами того, що ДПІ протиправно не врахувала факти завищення податкових зобов'язань Товариства, були би докази направлення відповідачу копій відповідних первинних документів.

Відповідних доказів Товариство суду не надало, тому суд доводи Товариства відхиляє.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке. В даному випадку мова йде не лише про врахування або неврахування контролюючим органом під час проведення перевірки документів, що підтверджують дані податкових декларацій, а й про неналежне виконання Товариством обов'язку щодо ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складення звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. В зв'язку з цим суд зауважує, що порядок внесення змін до податкової звітності визначений статтею 50 Податкового кодексу України. Відповідно до цього Порядку, Товариство не позбавлено можливості виправити помилки, що містяться у раніше поданих податкових деклараціях.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0000832301.

Податок на додану вартість, податкове повідомлення-рішення № 0000842301

Як вказано вище, на стор. 54 Акта (т. с. 1, ар. 65) ДПІ вказала, що Товариство порушило пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 209.2, пункт 209.6 статті 209 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 74967,23 грн., в тому числі: за липень 2011 року -на 35828,52 грн., за серпень 2011 року -на 18788,34 грн., за вересень 2011 року -на 6832,72 грн., за жовтень 2011 року -на 5082,56 грн., за листопад 2011 року -на 6971,78 грн., за грудень 2011 року -на 1463,31 грн.

На стор. 41-42 Акта (т. с. 1, ар. 52-53) ДПІ вказала, що у 2011 році Товариство вирощувало сільськогосподарську продукцію. Загальна площа земель, що орендувало Товариство у фізичних осіб - 31,85 га. Проте перевіркою встановлено, що фактично позивач вирощував сільськогосподарську продукцію на площі, що перевищує вказану, а це свідчить про те, що Товариство використовувало землі, які не зареєстровані в Держкомземі. Таких висновків ДПІ дійшла на підставі даних:

- про придбання Товариством у 2011 році насіння у постачальників і його використання (додаток 5 до Акту, т. с. 1, ар. 100-102);

- про одержаний Товариством у 2011 році врожай (дані форми № 29-СГ, бухгалтерського рахунку 27 «Сільськогосподарська продукція», додаток 6 до Акту, т. с. 1, ар. 103-104);

- про реалізацію сільськогосподарської продукції за 2011 рік (дані рахунку 27 «Сільськогосподарська продукція», додаток 7 до Акту, т. с. 1, ар. 99);

- про реалізацію сільськогосподарської продукції за 2011 рік (дані рахунку 27 «Сільськогосподарська продукція») з посівних площ земель, які не отримані Товариством в оренду або в суборенду (додаток 8 до Акту, т. с. 1, ар. 110).

Крім того, ДПІ, на підставі актів виконаних робіт, встановила, що ПП «Бая»у 2011 році виконало для Товариства роботи (надало послуги) з обробки земель і посіву, обсяг яких (робіт) є значно більшим, ніж необхідно для площі 31,85 га.

На підставі цього ДПІ дійшла висновку, що у 2011 році Товариство використовувало для вирощування сільськогосподарської продукції не 31,85 га орендованої землі, а 71,6 га. Відповідно, на думку ДПІ, «… сільгосппродукція, яка вирощена на землях, щодо яких відсутні документи про їх власність або перебування в оренді, не може вважатися сільгосппродукцією, яка оподатковується згідно із спеціальним режимом оподаткування, а відтак, реалізація її повинна відображатися в загальній декларації з податку на додану вартість»(стор. 42 Акта, т. с. 1, ар. 53).

Тим самим розрахунковим шляхом ДПІ у додатку 9 до Акту (т. с. 1, ар. 111) визначила, що «… нарахована сума ПДВ від реалізації сільгосппродукції, зібраної з посівних площ земель, які не отримані ТОВ «НИКОЛАЕВ ШАМПИНЬОН»в оренду або в суборенду …»складає 74967,23 грн.

В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що встановлені перевіркою факти свідчать про те, що вказані суми ПДВ мали бути відображені як податкові зобов'язання не у скорочених податкових деклараціях (які Товариство подавало як сільськогосподарське підприємство -суб'єкт спеціального режиму оподаткування) -таблиця на стор. 39-40 Акта, т. с. 1, ар. 50-51, а у загальних податкових деклараціях (таблиця на стор. 19-20 Акта, т. с. 1, ар. 30-31). На думку ДПІ, ця обставина є доказом порушення Товариством:

- підпункту «а»пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (згідно з яким об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу);

- пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (який визначає, що є датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг);

- пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (як вказано у цьому пункті, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку -для інших виробничих цілей);

- пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України (як вказано у цьому пункті, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів /послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно).

На вимогу суду представник відповідача надала письмові пояснення щодо нарахування ПДВ (т. с. 2, ар. 106-110), в яких вказала, яким чином та з використанням якої інформації була визначена сума грошового зобов'язання.

Суд вважає, що збільшення Товариству грошового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафу є безпідставним з огляду на таке.

У підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України вказано, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У письмових поясненнях щодо нарахування ПДВ (т. с. 2, ар. 106-110) ДПІ вказала, що при визначенні суми грошового зобов'язання були використані дані інтернет-сайтів і дані державних статистичних спостережень -«Збір урожаю сільськогосподарських культур» - звіт, що був поданий Товариством за формою № 29-сг (меліорація) (річна), затвердженою наказом Держкомстату України від 21.06.2010 № 234. Про використання форми № 29-сг вказано також у додатку 3 до Акта (т. с. 1, ар. 95). У цій формі вказано, що конфіденційність статистичної інформації забезпечується статтею 21 Закону України «Про державну статистику».

Види податкової інформації та її джерела наведені у статті 72 Податкового кодексу України, і ця норма не визначає дані інтернет-сайтів виробників насіння в якості податкової інформації, що може бути використана органом державної податкової служби для визначення кількості вирощеної платником податків сільськогосподарської продукції.

Стосовно використання відповідачем форми № 29-сг суд зазначає таке. У частині 1 статті 7 Закону України від 17.09.1992 № 614-ХІІ «Про державну статистику»(надалі -Закон про статистику) вказано, що первинні та статистичні дані щодо респондентів, які підлягають статистичним спостереженням, можуть бути використані органами державної статистики з метою складання статистичної інформації. Відповідно до частини 1 статті 21 Закону про статистику первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов'язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Цій нормі кореспондує підпункт 72.1.2.3 підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, згідно з яким для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація, що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації, фінансових звітів), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ДПІ використала недопустимі засоби доказування (частина 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

В судовому засіданні представник ДПІ з цього приводу пояснила, що використання форми № 29-сг було зумовлено тим, що позивач відмовився від надання конкретної інформації (де, скільки було засіяно і чим). Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або повязані з предметом перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Доказів того, що Товариство відмовилось від надання документів, ДПІ не надала.

На думку суду, твердження ДПІ про те, що нарахована сума ПДВ від реалізації сільгосппродукції, зібраної з посівних площ земель, які не отримані Товариством в оренду або в суборенду, складає 74967,23 грн., ґрунтується виключно на припущеннях, а розрахунок суми грошового зобов'язання був зроблений способом, що не передбачений Податковим кодексом України.

Жодних доводів (відповідно, і доказів) про те, що позивач не є сільськогосподарським підприємством, Акт не містить. Отже, ДПІ не спростувала той факт, що у 2011 році Товариство відповідало всім ознакам, що передбачені пунктом 209.6 статті 209 Податкового кодексу України. За таких обставин є безпідставним твердження відповідача про те, що позивач неправомірно користувався пунктом 209.2 вказаної статті.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000842301.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000842301, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 07.06.2012, про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «НИКОЛАЕВ ШАМПИНЬОН» з податку на додану вартість на суму 93709,04 грн.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НИКОЛАЕВ ШАМПИНЬОН» судові витрати в сумі 937,09 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті163 КАС України

та підписана суддею 18 грудня 2012 року.