Постанова № 28130468, 05.12.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2012 р. Справа № 2а-5108/12/1470

м. Миколаїв

12:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:

Відкритого акціонерного товариства «Зелений Гай», вул. Зеленогаївська, 12, с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська область, 56541

до відповідача:

Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області , вул. Пушкінська, 15, м. Вознесенськ, Миколаївська область,56500

про

визнання протиправними та скасування постанов від 27.09.2012 № 34475921, від 27.09.2012 № 34477004; стягнення коштів в сумі 7539,93 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Зелений Гай»(надалі –Товариство або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

1. Визнати протиправною і скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції (надалі –ВДВС або відповідач) від 27.09.2012 про відкриття виконавчого провадження № 34475921 з виконання постанови ВДВС від 13.08.2012 про стягнення з Товариства виконавчого збору у сумі 7499,93 грн. у виконавчому провадженні № 33691195.

2. Визнати протиправною і скасувати постанову ВДВС від 27.09.2012 про відкриття виконавчого провадження № 34477004 з виконання постанови ВДВС від 26.09.2012 про стягнення з Товариства витрат на проведення виконавчих дій у сумі 40 грн. у виконавчому провадженні № 33691195.

3. Стягнути з ВДВС на користь Товариства 7499,93 грн.

4. Стягнути з ВДВС на користь Товариства 40 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало, що у постановах ВДВС від 13.08.2012 про стягнення виконавчого збору і від 26.09.2012 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій не зазначено дату набрання законної (юридичної) сили рішенням, не зазначено строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, тому ці постанови не відповідають вимогам, що передбачені статтею 18 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХIV «Про виконавче провадження»(надалі –Закон № 606). За таких обставин, ВДВС, на думку Товариства, був зобов’язаний, у відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України і до статті 26 Закону № 606, відмовити у відкритті виконавчого провадження. Проте, відкриттям провадження з виконання вказаних постанов посадова особа ВДВС примусила Товариство, всупереч частині 1 статті 19 Конституції України, виконати незаконні виконавчі документи. В зв’язку з цим Товариство вимагає стягнення з ВДВС відповідних сум.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 40-43), в яких, з посиланням на Закон № 606 і Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (надалі –Інструкція), зазначив, що дії ВДВС були правомірними.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином (ар. с. 58, 59). Відповідач представника в судове засідання не направив, про причини неприбуття не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності представника не подав.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

05.12.2012 позивач заявив клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні. На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

06.08.2012 старший державний виконавець ВДВС відкрив виконавче провадження з виконання наказу № 5016/779/2012, виданого 06.06.2012 господарським судом Миколаївської області про стягнення з Товариства на користь ТОВ «Космонава Україна»74999,29 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження № 33691195, ар. с. 45).

13.08.2012 старший державний виконавець ВДВС виніс постанову про стягнення з Товариства 7499,93 грн. виконавчого збору (постанова № 33691195, ар. с. 46, надалі –Постанова № 1).

26.09.2012 старший державний виконавець ВДВС виніс постанову про стягнення з боржника 40 грн. витрат на проведення виконавчих дій (постанова № 33691195, ар. с. 47, надалі –Постанова № 2).

26.09.2012 старший державний виконавець ВДВС виніс постанову про закінчення на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону № 606 виконавчого провадження № 33691195 (ар. с. 48). Як вказано у цій постанові, виконавчий збір та витрати мають бути виведені в окреме виконавче провадження.

27.09.2012 заступник начальника ВДВС відкрив виконавче провадження з виконання постанови № ВП 33691195 від 13.08.2012 про стягнення з Товариства на користь держави 7499,93 грн. виконавчого збору (постанова № 34475921, ар. с. 50, надалі –Постанова № 3). В той же день постановою ВП № 34475921 (ар. с. 17) на грошові кошти Товариства був накладений арешт у межах суми 7499,93 грн.

27.09.2012 заступник начальника ВДВС відкрив виконавче провадження з виконання постанови № ВП 33691195 від 26.09.2012 про стягнення з Товариства на користь ВДВС 40 грн. виконавчого збору (постанова № 34477004, ар. с. 53, надалі –Постанова № 4). В той же день постановою ВП № 34477004 (ар. с. 18) на грошові кошти Товариства був накладений арешт у межах суми 40 грн.

Суми 7499,93 грн. і 40 грн. були сплачені Товариством 28.09.2012, що підтверджується копіями платіжних вимог № 13 і № 17 (ар. с. 19, 20).

Як вказано у пункті 7 частини 2 статті 17 Закону № 606, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, є виконавчими документами, що підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону.

Вимоги до виконавчого документа викладені у статті 18 Закону № 606. Так, згідно з частиною 1, у виконавчому документі зазначаються зокрема дата набрання законної (юридичної) сили рішенням (пункт 5) і строк пред’явлення виконавчого документа до виконання (пункт 6).

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 606 державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. На підставі пункту 6 частини 1 статті 26 Закону № 606 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

У Постанові № 1 і Постанові № 3, копії яких додав позивач, як вказано вище, відсутні відомості щодо дати набрання ними законної (юридичної) сили і строку пред’явлення їх до виконання. За таких обставин, на думку Товариства, Постанова № 2 і Постанова № 4 є протиправними і підлягають скасуванню.

Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 28 Закону № 606 встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини 5 статті 41 Закону № 606 про стягнення з боржника витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Доказів оскарження Постанови № 1 і Постанови № 3 позивач не надав. Жодних доводів на підтвердження того, що вимоги державного виконавця про сплату виконавчого збору та витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, позов не містить.

Згідно з частиною 7 статті 28 Закону № 606 у разі звершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (підпункт 3.7.4 пункту 3.7 Інструкції).

Підпунктом 3.13.2 пункту 3.13 Інструкції встановлено, що у разі якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення таких витрат виділяється в окреме провадження в порядку, передбаченому підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 Інструкції.

Відповідно до підпункту «д»підпункту 1.5.1 пункту 1.5 Інструкції, у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону № 606.

Як пояснив відповідач, при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій, державний виконавець не може знати, чи будуть такі постанови згодом виведені в окремі виконавчі провадження, тобто такі постанови на момент їх винесення не мають статусу виконавчого документа, в зв’язку з чим вимоги, що встановлені статтею 18 Закону № 606, на такі постанови (в момент їх винесення) не розповсюджуються.

Після того, як було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та виведення виконавчого збору та витрат в окремі провадження, на копіях Постанови № 1 (ар. с. 49) і Постанови № 3 (ар. с. 52) державний виконавець власноруч зазначив дати набрання ними законної (юридичної) сили і строки пред’явлення їх до виконання. Позивач тверджень відповідача (про те, що відкриття виконавчого провадження відбулось за виконавчими документами, що містять передбачені статтею 18 Закону № 606 відомості) не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача є безпідставними, а позовні вимоги – такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна