Постанова № 28130284, 29.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 р. № 2а-7778/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Потабенко В.А.,

за участі секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

за участі:

представника позивача -Петрика А.В., згідно довіреності,

представника відповідача -Чабана О.С., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва в західному регіоні фірма "Західтрансбуд" до Держаної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва в західному регіоні фірма "Західтрансбуд" (надалі -ТзОВ "Західтрансбуд") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ у Франківському районі м. Львова) про та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2012 року № 0002312320 та від 15.08.2012 року № 00023222320, прийнятих за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, оформленої актом від 30.07.2012 року № 931/2210/30478068.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підтверджується усіма необхідними первинними документами, які водночас підтверджують і реальність здійснення господарських операцій, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, просили його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, зазначив, що взаємовідносини позивача з його контрагентом ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірки останнього встановлено, що у таких товариства відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси, а, відтак, непідтвердженим є факт проведення фінансово-господарської діяльності. Відповідач вважає, що укладений між контрагентами правочин не породжує жодних правових наслідків, а тому не надають права на формування податкового кредиту та валових витрат. За таких обставин просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

В період 25.06.2012 року по 23.07.2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва в західному регіоні фірма "Західтрансбуд", код ЄДРПОУ 30478068, з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.11 року по 31.03.2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 30.07.2012 року № 931/2210/30478068, згідно висновків якого податковим органом, крім іншого, встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 2231067,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року -на суму 43779,00 грн., ІІІ квартал 2011 року - на суму 40496,00 грн., IVквартал 2011 року -на суму 2146792,00 грн.; п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ, п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 1554473,00 грн., в тому числі за червень 2011 року -на суму 38068,00 грн., за вересень 2011 року -на суму 62969,00 грн., за листопад 2011 року - на суму 140834,00 грн., за грудень 2011 року -на суму 1277388,00 грн.

У відповідності до п.п. 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 та п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України ТзОВ "Західтрансбуд" було подано заперечення на вищезгаданий акт від 09.08.2012 року.

Листом від 13.08.2012 року № 10503/10/22-1017 ДПІ у Франківському районі було надіслано відповідь на заперечення, згідно якої ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС на підставі заперечень на акт перевірки платника з додатково наданими до розгляду документами прийшла до висновку, що заперечення платника разом з додатково наданими документами спростовує порушення, викладені в акті виїзної планової перевірки від 30.07.2012 року № 931/23-10/30478068 в частині взаєморозрахунків з контрагентами ТОВ "Білд Груп" (37602727 м. Донецьк) на загальну суму 2930612,00 грн., в т.ч. ПДВ 488435,00 грн., ПП "Промокомерц" (37800702 м. Львів) на загальну суму 1955577,00 грн., в т.ч. ПДВ 325930,00 грн.; ПП "Трасат" 4348800,00 грн., в т.ч. ПДВ 724800,00 грн.; ПП "Ром Транзит" (31145813 м. Львів) на загальну суму 1989152,00 грн., в т.ч. ПДВ 331525,00 грн.

Таким чином, відповідачем на підставі акта перевірки № 931/2210/30478068 від 30.07.2012 року прийнято податкові повідомлення -рішення форми "Р" № 0002312320 від 15.08.2012 року та № 0002322320, якими збільшено суму грошового зобов'язання позивача на загальну суму 295065,50 грн., в тому числі з податку на додану вартість в сумі 79793,00 грн. та з податку на прибуток в сумі 215272,50 грн.

Підставою цього є висновок відповідача про те, що господарські операції, які відображені позивачем в пред'явлених до перевірки документах по контрагенту ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, і, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, позивачем оспорюються висновки податкового органу про безтоварність операції з ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", що відбулась в червні 2011 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п.2.4 даного Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

З 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України відносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток та податку на додану вартість регулюються відповідно розділами ІІІ та V цього Кодексу.

Згідно п.152.1. ст.152 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку визначені ст.139 кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138).

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Судом встановлено, що 28.03.2011 року між позивачем (орендарем) та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" (орендодавцем) укладено договір за №28/03, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування (оренду) рухоме майно -горизонтально-консольну опалубку Logik 55 та опорну опалубку Caplock (обладнання).

Згідно п. 1.2 договору, найменування складових частин та вартість обладнання, що передається в оренду, зазначено в специфікаціях та актах прийому-передачі обладнання до цього договору. Технічний стан обладнання, яке передається в оренду, зазначається в актах прийому-передачі обладнання. Специфікації та акти приймання-передачі є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданого договору вбачається, що сторони при укладенні договору № 28/03 досягли згоди по всіх істотних умовах договору. Контрагентами обумовлено кількість та якість обладнання, що передавалось в оренду, мета оренди, місце використання обладнання та спосіб передачі обладнання, витрати на транспортування, термін дії оренди, орендна плата тощо.

В додатку №1 до договору від 01.04.2011 року (специфікації обладнання) визначено найменування та складові по кількості та якості горизонтально-консольної опалубки Logik 55 та опорної опалубки Caplock.

Факт отримання обладнання підтверджується актом прийому-передачі обладнання від 01.04.2011 року та від 30.06.2011 року.

Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 30/06 від 30.06.2011 року підтверджується здача-прийняття робіт згідно договору від 28.03.2011 року. Загальна вартість робіт (надання послуг) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року склала 228410,00 грн., в тому числі ПДВ 38068,33 грн.

Крім того, отримання обладнання в оренду підтверджується податковою накладною № 456 від 30.06.2011 року, включеною до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що оплата отриманого обладнання здійснювалась позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", що підтверджується копіями банківських виписок, долучених до матеріалів справи. Заборгованості по взаєморозрахунках з ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" у позивача немає.

Факт використання опалубки у власній господарській діяльності позивача підтверджується наданими договорами субпідряду від 14.09.2009 року № 14/10-3, укладеними з ВАТ "Будівельне управління № 813" на виконання робіт по капітальному ремонту автомобільної догори Київ-Ковель-Ягодин, актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року тощо.

Зміст господарської операції з ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" відповідає видам діяльності ТзОВ "Західтрансбуд" за КВЕД -будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену.

Судом при вирішенні спору було враховано, що ТзОВ "Західтрансбуд" та ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" на момент вчинення господарської операції були платниками податку на додану вартість.

Первинні та інші документи, що були надані під час проведення документальної перевірки ТзОВ "Західтрансбуд" та подані в ході судового розгляду на підтвердження позовних вимог, в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", є первинними документами та містять необхідні реквізити та інформацію. Доказів того, що податкова накладна, акти прийому-передачі обладнання, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними представником відповідача не надано.

А, отже, такі первинні бухгалтерські документи є підставою для формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту.

Оцінивши доводи відповідача про те, що господарські операції позивача із ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" за період, що перевірявся були безтоварними, оскільки насправді не відбувались та не могли відбуватись у зв'язку з відсутністю у цих підприємств основних фондів, трудових ресурсів, що унеможливлює надання ними послуг та поставки товарів з врахуванням віддаленості їх розташування та розташування позивача, суд виходить з наступного.

Стверджуючи про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відповідач не надав суду беззаперечних доказів, які б спростовували реальність господарських відносин між позивачем і ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж".

Судом не може бути взятий до уваги акт невиїзної перевірки ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" № 129/227/35554567 від 17.05.2012 року, який відповідач надав як доказ в обґрунтування порушень податкового законодавства позивачем, оскільки.

Як вбачається зі змісту самого акта № 129/227/35554567 від 17.05.2012 року, при проведенні перевірки ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" Ленінською міжрайонною ДПІ в м. Луганську було використано лише податкову звітність з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, рапорти працівників податкової міліції, постанову про призначення позапланової перевірки, протоколи допиту свідків тощо. Водночас, при проведенні перевірки не було досліджено первинних бухгалтерських документів, що стосуються взаємовідносин ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" та його контрагентів.

На думку суду, такий підхід для проведення перевірок є неприпустимим з огляду на Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, де акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Доводи відповідача про відсутність інформації в державному реєстрі щодо прав власності на транспортні засоби, складські приміщення, земельні ділянки та інші об'єкти нерухомого майна ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не є достатнім доказом того, що цей контрагент не міг здійснювати господарську діяльність, адже, відсутність у приватній власності основних фондів чи трудових ресурсів не означає, що такі не могли використовуватись на комерційній основі шляхом оренди транспортних засобів, складських приміщень тощо.

Стосовно тверджень відповідача про те, що на ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не було зареєстровано жодних працівників за трудовими договорами, то це також не виключає можливість залучати до своєї господарської діяльності на основі цивільно-правових угод наймані бригади робітників тощо. Доказів того, що цим підприємством не використовувалось у господарській діяльності орендовані транспортні засоби, наймані бригади робітників та інші трудові ресурси відповідач не надав.

Слід також зазначити, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Дана позиція суду викладена також у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) в якому суд зазначив, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як вже зазначалось вище, згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначає Вищий Адміністративний Суд України у своєму інформаційному листі від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача підтверджується платіжними доручення, що є в матеріалах справи, з яких видно, що позивач здійснював оплату наданих йому послуг та поставлених товарів.

Спеціальна податкова правосуб'єктність позивача та його контрагента на момент здійснення господарської діяльності підтверджується інформацією, яка розміщена на офіційному сайті Державної Податкової Служби України, та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.11.2012 року.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 23.12.2011 року.

Висновки відповідача, як органу державної податкової служби, про безтоварність та нереальність укладеного позивачем з ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" договору оренди обладнання не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними спірні податкові повідомлення-рішення, якими ТзОВ "Західтрансбуд" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

А, відтак, відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

Звідси, податкові повідомлення-рішення ДПІ в Франківському районі м. Львова від 15.08.2012 року № 0002312320 та № 0002322320 підлягають скасуванню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 1722,19 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України користь ТзОВ "Західтрансбуд".

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби 15.08.2012 року № 0002312320 та № 00023222320.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Західтрансбуд" з Державного бюджету України 1722,19 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 04.12.2012 року.

Суддя Потабенко В.А.