Постанова № 28129833, 20.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 р. Справа №2а/0470/12014/12 11 год. 35 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмона А.О. за участю представників: позивача відповідача Лендіна Я.Е. Рудько А.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та визнання нечинним та скасування акту перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 9 жовтня 2012 року надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області з позовними вимогами про:

- визнання нечинними та скасування повністю податкових повідомлень-рішень про застосування фінансової санкції №0000172220 від 23 травня 2012 року та №0000212220 від 25 липня 2012 року;

- визнання нечинним та скасування Акту невиїзної позапланової податкової перевірки від 25 квітня 2012 року №90/222-05749336.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод» залишено без руху у зв'язку із недотриманням вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків до 30 жовтня 2012 року.

На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року позивачем 24 жовтня 2012 року надано суду документ про сплату судового збору за подання адміністративного позову, провадження у справі відкрито 25 жовтня 2011 року.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки акту перевірки не відповідають існуючим фактам, оскільки факт отримання товару підтверджується первинною документацією, позивач є добросовісним платником податків, законодавство не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв контрагентів та достовірність їх підписів, позивач не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність, визнання установчих документів недійсними та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не призвело до недійсності угод, отже, позивач не несе відповідальність за несплату податків продавцем. В обґрунтування позову позивач наводить пункти 7.2.4, 7.4.5, 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» та зазначає, що розглянута поставка відбулась у липні 2011 року, коли як в акті перевірки аналізуються період травень-липень 2011 року, отже, винесений акт перевірки є безпідставним.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, пояснив, що підприємство змінило основний від діяльності, для чого й був придбаний гідравлічний прес, надавши фото обладнання та оригінал керівництва по експлуатації гідравлічних пресів, у тому числі за номером ДГ2436А.

Відповідач проти позову заперечив повністю, зазначивши, що фактично оскаржує придбання пресу гідравлічного саме у ТОВ «Маркон Груп Ко», оскільки всі документи, складені його керівником - ОСОБА_6, яка є громадянкою Російської Федерації, та у 2011 році перебувала на території України лише один раз.

В судових засіданнях сторони підтримали обрані правові позиції. З метою витребування від сторін доказів, на які вони посилались в обґрунтування пояснень, виклику свідка, судом за їх клопотаннями зупинялось провадження з 30 жовтня 2011 року по 28 листопада 2011 року.

Судом задоволено клопотання позивача, викликано та допитано як свідка водія ОСОБА_8

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 04.04.2012 року №64 Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області в порядку підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову перевірку, за результатами якої 25 квітня 2012 року складено акт №90/222-05749336 «Про результати позапланової невиїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод» (код за ЄДРПОУ 05749336) по взаємовідносинам з ТОВ «Маркон Груп Ко» (код за ЄДРПОУ 37135774) за квітень-травень 2011 року та ТОВ «Востокпневавтоматика» (код за ЄДРПОУ 30962900) за січень 2011 року».

Згідно акту перевірки, контролюючим органом отримано від Яготинської МДПІ акт перевірки №1318/2300/37135774 від 08.12.2011 року «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Маркон Груп Ко» (код ЄДРПОУ 37135774) з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні ПДВ за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року». На момент складення акту перевірки в ЄДР знаходиться повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням №21 від 31.07.2011 року (форма 18-ОПП) та довідка про встановлення місцезнаходження платника податків №3140 від 28.07.2011 року, згідно якої місцезнаходження платника податків ТОВ «Маркон Груп Ко» не встановлено. Керівником ТОВ «Маркон Груп Ко» є ОСОБА_6, ік НОМЕР_1, громадянка Російської Федерації, яка є одночасно засновником, керівником та головним бухгалтером підприємства. ОСОБА_6 у 2010 році перетинала державний кордон України 2 рази та у 2011 році 1 раз із терміном перебування 1 день. Правочини укладені ТОВ «Маркон Груп Ко» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину по договорам між ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» з ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Востокпневавтоматика», порушення пункту 198.1, 189.2, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 84378 грн., в тому числі за березень 2011 року 378 грн., за травень 2011 року 84000 грн.

На підставі акту перевірки 23 травня 2012 року Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області винесено податкове повідомлення-рішення №0000172220, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84380 грн., з них за основним платежем 84378 грн., за штрафними санкціями 2 грн.

За результатом розгляду скарги платника податків від 01.06.2012 року Державна податкова служба у Дніпропетровській області рішенням від 20.07.2012 року скасувала податкове повідомлення-рішення 23 травня 2012 року №0000172220 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 379 грн. (правовідносини між позивачем та ТОВ «Востокпневавтоматика»), а в іншій частині залишила скаргу без задоволення.

З врахуванням часткового задоволення скарги платника податку Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області 25 липня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000212220, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84001 грн., з них за основним платежем 84000 грн., за штрафними санкціями 1 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2012 року №0000172220, суд виходить із того, що відповідно до підпунктів 60.1.2. та 60.1.3 пункту 60.1. статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання та якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

У першому випадку податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення, у другому випадку - з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2012 року №0000172220 є відкликаним, оскільки є рішення органу податкової служби вищого рівня про його часткове скасування та позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2012 року №0000212220, прийняте в межах процедур позасудового оскарження рішень контролюючого органу, врегульованих главою 4 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Отже, відкликане на підставі закону податкове повідомлення-рішення не порушує права платника податків, оскільки не встановлює для нього обов'язкових до виконання дій або наслідків, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року №0000172220.

Вирішуючи спір у частині законності податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2012 року №0000212220, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2011 року між ТОВ «Маркон Груп Ко» (продавець) в особі директора ОСОБА_6 та ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» (покупець) укладено договір №03324, згідно умов якого продавець постачає покупцю прес гідравлічний з зусиллям 400 т. ДГ 2436 А, 1991 року випуску вартістю 504000 грн., в т.ч. ПДВ 84000 грн., на умовах передплати, строком поставки - квітень 2011 року, на умовах постачання - самовивіз за рахунок покупця.

27 квітня 2011 року позивачем здійснено оплату у безготівковій формі.

Позивачем на підтвердження факту перевезення надано товарно-транспортну накладну ВМЗ №155 від 03.06.2011 року, згідно якої автомобілем МАЗ НОМЕР_3 водій ОСОБА_8 здійснив перевезення вказаного у договорі гідравлічного пресу. У ТТН наявний підпис водія-експедитора ОСОБА_8 про прийняття товару та здачу його у пункті розвантаження.

При цьому у графі «відпуск дозволив» проставлена печатка ТОВ «Маркон Груп Ко» та підпис, без зазначення посади особи, що здала товар, також не зазначено вартість товару у відомостях про вантаж.

За клопотанням позивача у судовому засіданні допитано як свідка водія ОСОБА_8, який пояснив, що він працює водієм у ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» протягом 5-6 років, на початку літа поїхав у Київську область у місто Яготин, адресу не пам'ятав, забирав прес біля в'їзду до міста, при завантаженні ні с ким не спілкувався; робочі погрузили йому прес у машину, взяли довіреність, видали товарну і видаткову накладну, а інші документи направлялись поштою; після пояснив що спілкувався з однією людиною, прізвища не спитав; 5-6 осіб погрузили прес краном, прес складався з двох частин, вагою близько 8-9 т.; розвантаження у Дніпропетровську відбулось за адресою Гагаріна 23, в цей же день; пояснив, що у журналі видачі довіреностей підпис проставив не він, а ОСОБА_4; на ТТН підпис проставив самостійно; перевезення здійснював на автомобілі МАЗ 53371 держномер НОМЕР_3.

Позивачем оформлено приходний ордер №317 від 30.06.2011 року на прес гідравлічний ДГ2436А, складено інвентарну картку на товар та наказ про введення гідравлічного пресу в експлуатацію.

Позивачем отримано від ТОВ «Маркон Груп Ко» видаткову накладну №000287 від 03.06.2011 року, адреса продавця АДРЕСА_1 на прес гідравлічний з зусиллям 400 т. ДГ 2436 А, 1991 року випуску вартістю 504000 грн., в т.ч. ПДВ 84000 грн., у вказаній накладній прізвище або посада особи, що здала товар, не зазначені.

27 квітня 2011 року ТОВ «Маркон Груп Ко» виписало податкову накладну №136 на прес гідравлічний з зусиллям 400 т. ДГ 2436 А, 1991 року випуску вартістю 504000 грн., в т.ч. ПДВ 84000 грн., у вказаній податковій накладній прізвище або посада особи, що склала накладну, не зазначено.

За інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, яка надійшла Державній податковій службі України 16.01.2012 року, громадянка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_5 у 2011 році перетинала державний кордон 1 раз - прибула в Україну через пункт пропуску Конотоп 12.09.2011 року о 06 год. 32 хвил., виїхала 12.09.2011 року через цей же пункт пропуску 12.09.2011 року о 22 год. 01 хвил.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними) або нікчемними. Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними, нікчемними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, характер порушень при їх складенні, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Так, відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 189 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також належить враховувати вимоги «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.14-2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Суд зазначає, що враховуючи фактичну наявність у позивача гідравлічного пресу, та знаходження ОСОБА_6 на території України лише 12.09.2011 року, зміст первинних документів - договору від 10.04.2011 року укладеного безпосередньо ОСОБА_6, відсутність у ТТН від 03.06.2011 року, податковій накладній від 27.04.2011 року, видатковій накладній від 03.06.2011 року відомостей про особу, яка такі документи склала з боку ТОВ «Маркон Груп Ко», необізнаність свідка - водія позивача у кого він отримав прес для перевезення, суд не дійшов висновку, що саме заявлена особа - ТОВ «Маркон Груп Ко», брала участь у заявлених оподатковуваних операціях, отже, у позивача відсутні підстави для отримання податкових переваг від розглянутої операції.

Надаючи оцінку доводам позивача про відсутність у відповідача підстав визнавати договір №03324 від 10.04.2011 року нікчемним, суд зазначає наступне. В акті перевірки податковий орган зробив висновок про те, що укладення вказаного правочину суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Цивільний кодекс України, з врахуванням змін, що внесені Законом України від 02.12.2010 року №2756-VI до його статей 203, 234, 228, розділяє недійсні правочини на оспорювані, ті що підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, та неоспорювані - нікчемні, ті, що не потребують їх визнання недійсними у судовому порядку.

Підстави для визнання правочинів оспорюванини та неоспорюваними є різними.

Так, згідно частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З частин 1, 5 статті 203, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засада; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Про такий розподіл свідчить й нова редакція назви статті 228 Цивільного кодексу України - «Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства».

Стаття 228 Цивільного кодексу України з 1 січня 2011 року, дати набрання чинності відповідними змінами, розділяє правові наслідки вчинення правочинів, які порушують публічний порядок, та правові наслідки вчинення правочинів з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам або без мети реального настання правових наслідків, що ними обумовлені.

Суд зазначає, що визнання недійсними правочинів відноситься до компетенції суду, проте, податковий орган має право в акті перевірки припустити, що певні правочини можуть бути визнані судом недійсними, або зробити висновок про їх нікчемність у зв'язку із порушенням публічного порядку.

В розглянутому спорі у разі посилання відповідачем на нікчемність угод у зв'язку із порушенням ними публічного порядку, такі обставини мають бути доведеними. Зокрема, доведенню підлягають обставини спрямування правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Посилання на норми Бюджетного кодексу України, згідно яких до надходжень бюджету відносяться податкові та неподаткові платежі, в обґрунтування факту незаконного заволодіння майном держави, суд зазначає, що на час розгляду справи податкові зобов'язання не є угодженими, крім того, не мають статусу майна, що належить державі.

У разі встановлення таких обставин податкові органи мають вживати заходів до встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, або повідомлення компетентних органів про виявлені правопорушення, проте жодний з наданих відповідачем документів та пояснень не містить відомості про наявність кримінального або іншого переслідування, що не відповідає в певній мірі завданням державної податкової служби. Також не йдеться про винесення по контрагентах податкових повідомлень-рішень, застосування до них інших заходів впливу з боку держави.

Вирішуючи заявлену позовну вимогу про визнання нечинним та скасування акту перевірки суд зазначає, що згідно «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відсутні підстави для задоволення позову в частині оскарження акту перевірки, оскільки при реалізації власних функцій податковим органом виявлені порушення, вони відображені у відповідному акті перевірки, який є лише доказом факту проведення такої перевірки та встановлених обставин. Такий акт та його висновки підлягають відповідній оцінці при його застосуванні, отже, розглянутий акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не встановлює для позивача обов'язкових наслідків.

З огляду на викладене суд не знайшов підстав для задоволення заявленого позову.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та визнання нечинним та скасування акту перевірки - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 11 грудня 2012 року.

Суддя І.О. Верба