Постанова № 28129805, 04.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13375/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Юрков Е.О.

судді - Тулянцева І.В.

Верба І.О.

при секретарі - Осавуляк О.А.

за участю: представника позивача - Бідний С.С.

представника відповідача - Крейса Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання»до Дніпропетровської митниці та до Державної казначейської служби України про визнання протиправним, скасування рішення та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання» до Дніпропетровської митниці та до Державної казначейської служби України з вимогами:

- визнати протиправним Рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110050000/2012/000146/2 від 11.09.2012р.;

- скасувати видану Дніпропетровською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110050004/2012/10086 від 11.09.2012р.;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 93 127,47 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 28 464,13 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» судові витрати по справі у розмірі 1 215,92 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 18.12.2008р. між компанією «SMZ - REVIMEX а.о.», м. Ревуца, Словакія - (продавець) та ЗАО «Криворізький завод гірничого обладнання», (Приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання») - (покупець), укладено зовнішньоекономічний контракт № REV - KZGO/2009 від 18.12.2008 року, згідно з умовами якого продавець зобов'язався здійснити поставку товару - (трамбувальна маса) позивачу, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у доповненнях до контракту.

11.09.2012р. Дніпропетровською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110050000/2012/000146/2, на підставі якого оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110050004/2012/10086, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом.

Позивач не погоджується із прийнятим Дніпропетровською митницею рішенням та винесеною ним карткою відмови, оскільки вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а дії по коригуванню митної вартості товару такими, що порушують права та законні інтереси позивача, з огляду на те, що у позивача не було ніяких законних підстав визначити митну вартість за іншим методом, ніж за методом вартості операції.

Дніпропетровською митницею неправомірно використано резервний метод визначення митної вартості товару. Позивач обґрунтовано застосував метод визначення митної вартості товарів та підтвердив заявлену вартість належними та необхідними документами в достатній кількості.

Необгрунтовані дії відповідача щодо збільшення митної вартості товарів спричинили шкоду позивачу у вигляді необхідності сплатити кошти заплановані на інші цільові платежі в рахунок оплати донарахованих сум ПДВ та ввізного мита.

В результаті розбіжностей між даними ВМД № 110050004/2012/102134 від 01.08.2012р. та ВМД № 110050004/2012/103552 від 20.09.2012р. утворилась різниця нарахованого та сплаченого Позивачем ПДВ у розмірі 93 127,47 грн., ввізного мита у розмірі 28 464,13 грн.

Враховуючи, що Державна казначейська служба України є органом, який забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів, тому є особою, яка повинна відшкодувати шкоду у вигляді надмірно нарахованої та сплаченої суми ПДВ і ввізного мита у розмірі 93 127,47 грн. та 28 464.13 грн. відповідно, всього на суму 121 591,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача Дніпропетровської митниці у судовому засіданні позов не визнала, надала до суду заперечення в обґрунтування яких зазначила, що позивачем не підтверджено заявлені відомості про митну вартість товарів, а саме не надано всіх додатково запитаних документів, а тому Дніпропетровська митниця не мала правових підстав для застосування першого методу визначення митної вартості, на якому наполягає позивач.

Дніпропетровська митниця вважає, що рішення про визначення митної вартості товарів №110050000/2012/000146/2 від 11.09.2012р. є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованим, про що свідчать дані гр.33 цього рішення.

Щодо позовних вимог стосовно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110050004/2012/10086 від 11.09.2012р. Дніпропетровська митниця зазначила, що товар, митна вартість якого визначена за оскаржуваним рішенням про визначення митної вартості товарів №110050000/2012/000146/2 від 11.09.2012р. оформлений позивачем за ВМД №110050004/2012/103552 від 20.09.2012р. під гарантійні зобов'язання, тому термін для подання позивачем додаткових документів закінчується лише 09.12.2012р.

Зазначене вказує на те, що кошти на суму різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою'ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, на яку надана позивачем фінансова гарантія до Державного бюджету, ще не перерахована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України шкоди у вигляді надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита є передчасними, незаконними та необгрунтованими.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, колегія суду вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 18.12.2008р. між компанією «SMZ - REVIMEX а.о.», м. Ревуца, Словакія - (продавець) та ЗАО «Криворізький завод гірничого обладнання», (Приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання») - (покупець), укладено зовнішньоекономічний контракт № REV - KZGO/2009 від 18.12.2008 року, згідно з умовами якого продавець зобов'язався здійснити поставку товару - (трамбувальна маса) позивачу, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у доповненнях до контракту.

Згідно з умовами Додатку № 14 від 16.07.2012р. до контракту № REV - KZGO/2009 від 18.12.2008 року - погоджена між позивачем та продавцем загальна ціна товару складала 45 240,00 Євро.

Згідно п.3.1 контракту - оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця в валюті - EUR.

На виконання умов, зазначених у Додатку № 14, продавцем на адресу позивача була направлена партія товару, ціна якого була визначена у відповідності до умов цього Додатку та підтверджується рахунком - фактурою № ОF0165/12 від 23.07.2012р.

01.08.2012р. для митного оформлення партії товару позивачем було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 № 110050004/2012/102134 та декларацію митної вартості (ДМВ) № 110050004/2012/102134.

30.08.2012р. для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом позивача була подана до Дніпропетровської митниці вантажна митна декларація №110050004/2012/102944, відповідно до якої для проведення митного оформлення було заявлено товар трамбувальна маса JEHEARTH 11 К-65.0Т, яка являє собою суміш неорганічних речовин, що відносяться до магнезіальновапнякового типу вогнетривів у вигляді порошку та дрібних камінців темно-коричневого кольору. Фізико-хімічні показники: SI02-1,0%; FЕ203-7,38%; АL203-0,16%: САО-7,37%; МGО-82,93%; зернистість:0-6; одержана шляхом дроблення та збагачування в важкій суспензії, при температурі випалювання 1750 град.С; використовується в металургійній промисловості для футеровки ливарних печей; вогнетривкість - 1750 град.С; торгівельна марка відсутня; виробник: «АО SLOVENSKE MAGNEZITOVE ZAVODY»; країна виробництва: SК (далі - товар). Даний товар поставлявся на підставі зовнішньоекономічного контракту №REV - КZGO/2009 від 18.12.2008р., укладеного між Позивачем та фірмою «SМZ - REVIМЕХ а.о.», м.Ревуца, Словакія.

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості №110050004/2012/102944 за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України на рівні 0,232 Євро/кг (2,28 грн/кг).

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товару, зокрема: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості:

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

В результаті здійснення митного контролю Дніпропетровською митницею було встановлено, що у наданих до митного оформлення, документах позивача виявлено розбіжності, а саме рахунок від продавця товару від 23.07.2012р. № ОF0165/12 та пакувальний лист від 23.07.2012р. №765/2012 містять ознаки недостовірності, а саме підписи якими вони завірені не співпадають з жодним підписом у наданих до митного оформлення документів та відсутня інформація про особу який належить цей підпис.

Крім того, в гр.2 ВМД №110050004/2012/102944 від 30.08.2012р. та гр.1 накладної ІС DРН: SК2020505520 Відправником товару зазначено фірму «А.8.ТНАDЕ. S.R.О.» Проте, інформацію про зазначену фірму не містять, ані зовнішньоекономічний контракт, ані ВМД країни відправлення. При цьому в гр.1 накладної ІС DРН: SК2020505520 міститься інформація про те, що фірма «А.S.ТКАDE. S.R.О.» діє за дорученням «SМZ - REVІМЕХ а.о.».

Вищезазначені обставини призвели до сумніву у правильності визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 337 Митного кодексу України - перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав: в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Отже, згідно з ч. 3 ст. 337 Митного кодексу України посадовою особою митниці було проведено контроль співставлення у - порівняння заявленої митної вартості Товару - 0,232 Євро/кг (2,28 грн./кг) із даними, які містяться в електронній копії ВМД №110120000/2012/410105 від 18.08.2012р., за якою ввозився такий самий товар за ціною -1,03 Євро/кг (10,11 грн./кг).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в Дніпропетровській митниці при здійсненні митного контролю були достатні підстави для запиту додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Враховуючи вищезазначені обставини, відповідно п. 3 ст. 53 Митного кодексу України, під час проведення консультацій 30.08.2012р., митним органом було цілком обгрунтовано запитано додаткові документи, зокрема:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом):

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою,контрактом);

3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

При цьому, перелік запитаних документів відповідає переліку, передбаченому п. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Також декларанта додатково було повідомлено, що згідно ч.6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Проте, позивачем 11.09.2012р. було надано лише прайс - лист б/н від 11.09.2012р. та лист б/н від 11.09.2012р. адресовані директору по закупівлям в логістиці «Криворізький завод гірничого обладнання» А.Б. Пашкову від директора «SMZ-REVIMEX a.о.» Марек Шешевичка.

В листі б/н від 11.09.2012р. вказано, що підприємство «SMZ-REVIMEX a.о.» належить «SMZ a.s Jelsava» та є його дочірнім підприємством та вся продукція підприємства, яка направляється до України є власністю «SMZ-REVIMEX a.о.».

Однак, прайс - лист б/н від 11.09.2012р. не можна вважати належним підтвердженням заявленої Позивачем митної вартості товару, оскільки він оформлений не виробником Товару «SMZ a.s Jelsava», а «SMZ-REVIMEX a.о.» та адресований після укладення контракту безпосередньо позивачу і містить інформацію про один вид товару.

Крім того, лист б/н від 11.09.2012р. не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Також, згідно з даним листом зазначена інформація про те, що «SMZ-REVIMEX a.о.» є частиною та дочірнім підприємством заводу «SMZ a.s Jelsava». При цьому, сертифікат якості VIII-26/03 Но:03/12/К.R. виписаний «АО Словацкие Магнезитовые заводы Елшава».

11.09.2012р. Дніпропетровською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110050000/2012/000146/2, на підставі якого стосовно придбаного позивачем у постачальника товару 11.09.2012р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110050004/2012/10086, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, всі обставини справи вказують на наявність обґрунтованих та встановлених законом причин неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо заявлених товарів.

За загальним правилом, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

У зв'язку з тим, що позивачем не підтверджено заявлені відомості про митну вартість товарів, а саме не надано всіх додатково запитаних документів, а також те, що митна вартість товару, випущеного у вільний обіг за ВМД №110120000/2012/410105 від 18.08.2012р., з якою порівнювалась заявлена митна вартість товару, визначалась за другорядним методом визначення митної вартості 2 г) - резервним, Дніпропетровська митниця не мала правових підстав для застосування першого методу визначення митної вартості, на якому наполягає позивач.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 59 та ч. 1 ст. 60 Митного кодексу України - при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною на ідентичні та подібні товари за основу береться вартість операції, з ідентичними та подібними товарами з дотриманням умов, зазначених у ст.59 Митного кодексу України.

У зв'язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів, Дніпропетровська митниця послідовно перейшла до наступного методу визначення митної вартості.

У Дніпропетровської митниці була відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості 2 а) та 2 б) згідно, статей 59 і 60 Митного кодексу України.

Отже, митницею при винесенні рішення про визначення митної вартості товарів №110050000/2012/000146/2 від 11.09.2012р. використано наявну інформацію про оформлення за ВМД №110120000/2012/410105 від 18.08.2012р., яка не містить даних про вартість операцій з ідентичними або подібними товарами, а містить інформацію про митну вартість вже оформлених ідентичних та подібних товарів, яка приймалась згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, тобто за резервним методом.

Методи на основі віднімання та додавання вартості, передбачені ст. 62 та ст. 63 Митного кодексу України митниця не застосувала у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, що підтверджено у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.2 ст.64 Митного кодексу України - митна вартість, визначена за резервним методом, повинна грунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На підставі вищезазначеного суд вважає, що рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів №110050000/2012/000146/2 від 11.09.2012р. є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованим, про що свідчать дані гр.33 цього рішення.

Щодо позовних вимог стосовно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110050004/2012/10086 від 11.09.2012р. (далі - картка відмови), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Митного кодексу України - відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, суд вважає, що картка відмови №110050004/2012/10086 від 11.09.2012р. видана Дніпропетровською митницею обгрунтовано, у зв'язку з тим, що заявлену митну вартість товару скориговано правомірно винесеним рішенням про визначення митної вартості товарів №110050000/2012/000146/2 від 11.09.2012р.

Отже, посадова особа, яка приймала картку відмови, не мала правових підстав здійснити митне оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, оскільки відділом митних платежів було здійснено коригування.

За вказаних обставин, картка відмови є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятою у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам чинним законодавством.

Щодо майнових вимог стосовно відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 93 127,47 грн. та надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 28 464,13 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 7 - 9 статті 55 Митного кодексу України - у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього кодексу. Строк таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільнюється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

На підставі викладеного, враховуючи те, що товар, митна вартість якого визначена за оскаржуваним рішенням про визначення митної вартості товарів №110050000/2012/000146/2 від 11.09.2012р. оформлений позивачем за ВМД №110050004/2012/103552 від 20.09.2012р. під гарантійні зобов'язання, тому термін для подання позивачем додаткових документів закінчується 09.12.2012р.

Зазначене вказує на те, що кошти на суму різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою'ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, на яку надана позивачем фінансова гарантія до Державного бюджету, на час розгляду справи не перерахована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України шкоди у вигляді надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита є передчасними та необгрунтованими.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином з урахуванням системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» до Дніпропетровської митниці та до Державної казначейської служби України про визнання протиправним, скасування рішення та стягнення коштів - відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 10.12.2012 року.

Суддя Е.О. Юрков