Постанова № 28129352, 18.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.12 Справа № 5027/453/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Екотрейд-2010»від 16.10.2012 р. вих. № 1610/1/2012

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2012 р.

у справі № 5027/453/2012

за позовом ТзОВ «Меліса», м.Дніпропетровськ

до ТзОВ «Екотрейд-2010», м.Чернівці

про стягнення 36 546, 37 грн., у т.ч. 20 000 грн. основного боргу, 15 555, 21 грн. пені, 991,16 грн. 3 % річних, за договором № 6/02 купівлі-продажу від 24.02.2010 р.

За участю представників сторін:

від позивача -Іванов С.В. (представник, довіреність № 63 від 01.06.2012 р. у матеріалах справи);

від відповідача -не з»явився

Представнику позивача роз"яснено його права й обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від позивача в судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 р.

Розпорядженням голови суду від 18.12.2012 р., яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суддів з зазначених у ньому підстав.

Заяв про відвід суддів не поступало.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2012 р. у справі № 5027/453/2012 (суддя Ніколаєв М.І.) позов про стягнення 36 546, 37 грн., у т.ч. 20 000 грн. основного боргу, 15 555, 21 грн. пені, 991, 16 грн. 3 % річних, за договором № 6/02 купівлі-продажу від 24.02.2010 р., задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 20 000 грн. основного боргу, 2 972, 95 грн. пені, 989, 78 грн. 3 % річних за підставністю й обґрунтованістю, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.131-133, Том 1).

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в сумі 15 555, 21 грн. за період 13.05.2011 р.-01.07.2012 р. мотивоване тим, зокрема, що розмір пені, встановлений п.4.6 договору № 6/02 купівлі-продажу від 24.02.2010 р. - 1 % від суми неперерахованих грошових коштів за кожен день прострочення платежу в перші 10 днів і в розмірі 2 % за інші десять днів, не підлягає застосуванню, оскільки, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 543/96-ВР) як граничний, тобто розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону № 543/96-ВР).

Рішення суду в частині відмови в задоволенні решти суми 3 % річних мотивоване тим, зокрема, що позивачем неправильно визначено дату порушення грошового зобов»язання по накладній № РН-0000355 від 29.04.2011 р.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу (а.с.140-147, Том 1) та доповнення до неї, де просить рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, зокрема, що в рішенні суд першої інстанції посилається на договір № 6/02 від 24.02.2011 р., хоча фактично підставою виникнення прав і обов»язків у сторін є договір від 24.02.2010 р., позивач з заявою про зміну підстав позовних вимог не звертався; господарський суд вийшов за межі позовних вимог та не взяв до уваги відсутність довіреності відповідача на отримання товару по накладній № 146 від 28.02.2011 р., оскільки підпис не тотожний підпису на інших документах і не є підписом його працівника.

В судовому засіданні 18.12.2012 р. оглянуто оригінали видаткової накладної № РН-0000146 від 28.02.2011 р. та рахунка-фактури № СФ-0000146 від 24.02.2011 р. та встановлено їх відповідність наявним у матеріалах справи копіям (а.с.120-121).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 24 лютого 2011 року між ТзОВ «Меліса»(продавець за договором, позивач у справі) і ТзОВ «Екотрейд-2010» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 6/02 купівлі-продажу (далі - договір) з терміном дії до 31.12.2011 р., останній не поширюється на невиконані договірні зобов»язання (а.с.14).

Пунктом 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 до нього від 24.03.2011 р. (а.с.15) встановлений остаточний розрахунок - 14 календарних днів з дати отримання товару, що вказана в накладній.

Як вбачається з позовної заяви (поданої нарочно до Господарського суду Чернівецької області 24.07.2012 р.), позивачем визначено період поставки 29.04.2011 р.-05.05.2011 р.

На виконання умов договору за спірний період покупцем одержаний поставлений продавцем товар на загальну суму 50 400 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № РН-0000355 від 29.04.2011 р. (а.с.16) і № РН-0000371 від 05.05.2011 р. (а.с.18).

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на суму 21 400 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.60-77).

Залишок неоплаченої суми основного боргу становить 29 000 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 20 000 грн. основного боргу.

Враховуючи принцип диспозитивності господарського процесу та неможливість виходу суду за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання, перевірці та юридичній оцінці підлягає сума основного боргу саме в розмірі 20 000 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2012 р. у справі № 5027/453/2012 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Екотрейд-2010»- без задоволення.

При цьому колегія виходила з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не спростував документально відсутність основного боргу як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги, не долучивши платіжних доручень про його погашення.

Одна з основних засад судочинства -змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ч.3 ст.129 Конституції України), яка закріплена і в процесуальному законі, зокрема, ст.ст.43 , 33 ГПК України, не дотримана.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов"язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.

Таким чином, суд першої інстанції підставно стягнув суму основного боргу в розмірі 20 000 грн.

Окрім того, пунктом 3.3 договору передбачено, що дані, підтверджені сторонами в акті звіряння взаєморозрахунків, є підставою для остаточних взаєморозрахунків.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 р. у судовому засіданні 18.12.2012 р. позивачем представлений двосторонній акт звіряння взаєморозрахунків від 05.12.2012 р., згідно з яким сальдо становить 20 000 грн.

Згідно з ч.2 п.1 ст.199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов"язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що покупець за несвоєчасне проведення розрахунків сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 1 % від суми неперерахованих грошових коштів за кожен день прострочення платежу в перші 10 днів і в розмірі 2 % за інші десять днів.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України" від 20.10.2011 р. № 3932-VI, який набрав чинності 13.11.2011 р., частину 3 статті 82 ГПК України доповнено реченням такого змісту: "Обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 цього Кодексу.

При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції були враховані висновки Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 24.10.2011 р. у справі № 25/187, від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010, щодо застосування положень Закону № 543/96-ВР, згідно з ст.3 якого розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та ч.2 ст.551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки (штрафу, пені), встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений Законом № 543/96-ВР як граничний, тобто розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону № 543/96-ВР).

Згідно з ч.1 ст.111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим, зокрема, для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, положення якого застосовуються до господарських правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором інший порядок нарахування пені не передбачений.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина 1 статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина 6 статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Дану позицію висловлено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 3-27гс12.

У матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування скороченої позовної давності до вимоги про стягнення пені (а.с.40-41).

Враховуючи положення Закону № 543/96-ВР та оплату, яка здійснена з порушенням умов п.3.1 договору (копія банківської виписки міститься в матеріалах справи (а.с.60-77)), Господарський суд Чернівецької області здійснив перерахунок пені. Таким чином, суд першої інстанції підставно стягнув тільки 2 972, 95 грн. пені, в т.ч. 2 581, 21 грн. пені за прострочення оплати отриманого згідно з накладною № РН-0000371 від 05.05.2011 р. товару за період з 20.05.2011 р. до 20.11.2011 р. та 454, 74 грн. пені за прострочення оплати отриманого згідно з накладною № РН-0000355 від 29.04.2011 р. товару за період з 14.05.2011 р. до 21.09.2011 р. (дата повної оплати даної накладної).

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення 3 % річних, а саме: на суму 989, 78 грн., оскільки позивачем неправильно визначено дату порушення грошового зобов»язання по накладній № РН-0000355 від 29.04.2011 р.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2012 р. у справі № 5027/453/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Екотрейд-2010»- без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин