Рішення № 28129206, 17.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р.Справа № 5023/5061/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Захарченко О.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Діара", м. Харків до Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа - Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків про розірвання договору за участю представників сторін:

позивача - Ульянов Д.В., дов. б/н від 20.01.12 р.

відповідача - Калугін О.Ю., довіреність №08-11/132/2-12 від 04.01.12 р.

3-ї особи - Калугін О.Ю., довіреність №301/0/45-12 від 21.05.12 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору № 45-09 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Харкова від 24.11.2009р., укладеного між ТОВ "Діара" та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради. Свої вимоги позивач обгрунтовує зокрема тим, що ТОВ "Діара" є замовником будівництва доступного житла, та не зобов*язано приймати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населенного пункту, отже обов*язок ТОВ "Діара" щодо сплати коштів в якості пайового внеску за Договором № 45-09 від 24.11.2009р. відсутній, оскільки п. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла.

В судовому засіданні 13.12.2012р. оголошено перерву до 17.12.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлений позов, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог позивача заперечує в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов, поданому до суду 11.12.2012р. за вх. № 22046.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Харківської міської ради від 03.10.2007р. №186/07 позивачу надана в оренду земельна ділянка загальною площею 0,4972 га в межах договору оренди землі від 14.03.2006 року № 640667100016 по пр. П'ятдесятиріччя ВЛКСМ,65-В, для будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями до 01.12.2012 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації).

На виконання ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій», 24.11.2009 року між позивачем та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено договір №45-09 щодо пайової участі ТОВ «ДІАРА» у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Харкова при будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по пр. 50-річчя ВЛКСМ, 65-В.

Загальна сума пайового внеску, що підлягала перерахуванню до міського бюджету, згідно з п. 2.1.1 договору від 24.11.2009 р. №45-09, складала 3124680,00 грн. Перерахування коштів пайового внеску до міського бюджету мало бути здійснено згідно з графіком оплати (додаток №2 до Договору).

Відповідно до графіку ТОВ «ДІАРА» повинно було перерахувати до міського бюджету 781170,00 грн, що складає 25% від загального розміру пайової участі, до 31.12.2010 р., але не пізніше прийняття об'єкта в експлуатацію. Остаточна сплата внеску мала відбутися не пізніше одного місяця після прийняття об'єкта до експлуатації.

Пунктом 4.6 договору від 24.11.2009 р. №45-09 встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту остаточного виконання обов'язків сторін, передбачених п. 2.

Як зазначено вище, у п. 2 договору встановлений обов'язок позивача у даній справі здійснити сплату пайового внеску у строки та розміру, передбаченому договором та додатком № 2 до нього.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2011р. по справі № 5023/8672/11, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2012р., позовні вимоги щодо стягнення на користь Харківської міської ради 781170,00 грн. основної заборгованості та 195292,50 грн. штрафу за неналежне виконання договору від 24.11.2009р. № 45-09 задоволені у повному обсязі.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 405 від 09.08.2012р. введено в дію рішення від 08.08.2012р. Міжвідомчої комісії з розгляду пропозицій щодо формування переліку об'єктів житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти. Зазначеним рішенням багатоповерховий житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями на пр. П'ятидесятиріччя ВЛКСМ, 65-В в м. Харкові, що будується ТОВ "Діара", включено до переліку об'єктів незавершеного житлового будівництва, на добудову (будівництво) яких або придбання житла в яких можуть спрямовуватися кошти в рамках реалізації програм будівництва (придбання) доступного житла, у тому числі здешевлення вартості іпотечних кредитів, стосовно яких Київською міською й обласними державними адміністраціями надано подання, за умови відповідності їх квартир вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2012р. №343.

За таких умов позивач вважає, що після набрання чинності вказаного наказу, він є замовником будівництва доступного житла, у зв'язку із чим не зобов'язаний приймати пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова, оскільки п. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також у відповідності до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Статтею 188 ГК України передбачений порядок зміни та розірвання господарських договорів. Вказаною статтею встановлені такі правила: зміна та розірвання господарських договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на матеріали позовної заяви та додатково надані позивачем до матеріалів справи докази, судом не вбачається доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору, зокрема: істотного порушення договору другою стороною (Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради).

Щодо посилань позивача на ч.4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011р., як на правову підставу розірвання договору в судовому порядку у зв*язку з відсутністю у ТОВ "Діара" жодних зобов*язань перед органами місцевого самоврядування щодо пайової участі у розвитку інфраструктури, вони не можуть бути прийняті судом до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла.

Статтею 4 Житлового кодексу Української СРС передбачено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» житловий фонд соціального призначення - сукупність соціального житла, що надається громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту.

Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» встановлено, що соціальне житло надається органами місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Житлового кодексу Української СРС та п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» до житла з житлового фонду соціального призначення належать, у тому числі, квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, котрі надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту, у порядку черги на одержання соціального житла.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі.

Частинами 2, 7 ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» встановлено, що державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту, яка здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів.

Порядком забезпечення громадян доступним житлом, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2009р. N 140 закріплено, що об'єкт фінансування за цим порядком, це об'єкт житлового будівництва чи квартира в об'єкті житлового будівництва.

ТОВ «ДІАРА» не надано документів, які підтверджують факт фінансування будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по пр. 50-річчя ВЛКСМ, 65-В, за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, або інших документів, на підтвердження вимог про припинення обов'язків за договором від 24.11.2009 р. № 45-09 на підставі п. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Рішення про включення багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по пр. 50-річчя ВЛКСМ, 65-В, до переліку об'єктів для реалізації програми будівництва доступного житла не підтверджує факт будівництва ТОВ «ДІАРА» житлового фонду соціального призначення та доступного житла, у розумінні п. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 5 ст. 3 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» та п. 1 ч. 1, ч 2, 7 ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Крім того, у позовній заяві позивач стверджує, що він є замовником будівництва доступного житла та не зобов'язаний приймати участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, у зв'язку із чим у ТОВ «ДІАРА» такий обов'язок відсутній повністю.

Таким твердженням позивач підміняє поняття, оскільки замовником будівництва, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність», є фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування, яким і є ТОВ «ДІАРА».

Замовником же будівництва доступного житла, виходячи із суті такого поняття, може бути особа, яка спрямувала кошти на повне будівництво, або добудову частково збудованого житлового будинку (або квартири у ньому), у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 року № 343 (зі змінами) про затвердження Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів та положень Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», тобто Держава, органи місцевого самоврядування, фізичні особи, які отримали пільгові кредити, та інші приватні інвестори, визначені вищевказаними нормативно-правовими актами.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги ТОВ "Діара" про розірвання договору № 45-09 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова від 24.11.2009р. необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Керуючись ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 626, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 18.12.2012 р.

Суддя Присяжнюк О.О.