Постанова № 28129169, 21.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа№ 5011-67/8276-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

При секретарі судового засідання: Глитень В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Іваненко І.П. - представник

від відповідача: Шода Л.П. - голова правління;

Інякіна І.В. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року у справі № 5011-67/8276-2012 (суддя Куркотова Є.Б.)

за позовом Публічного акц.іонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6»

про стягнення 196 013,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 у справі № 5011-67/8276-2012 позов задоволено: підлягає до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» суму основного боргу у розмірі 140 961,32 грн., 3% річних у розмірі 9 216,37 грн., інфляційні втрати у розмірі 18 584,83 грн., пеня у розмірі 975,03 грн. та судовий збір у розмірі 3 920,27 грн. Провадження у справі припинено в частині стягнення заборгованості у розмірі 26 276,08 грн. В задоволенні клопотання Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6» про розстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 29.08.2012 р. у справі №5011-67/8276-2012 відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Житлово-будівельний кооператив «Квазар-6» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 у справі № 5011-67/8276-2012 в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та щодо відмови у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6» 3% річних у розмірі 9 216,37 грн., інфляційних втрат у розмірі 18 584,83 грн., пені у розмірі 975,03 грн. та задовольнити клопотання Житлово-будівельного кооперативу«Квазар-6» про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 5011-67/8276-2012 від 29.08.2012 строком на 5 років.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції частково не відповідає фактичним обставинам справи і частково постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає частковому скасуванню.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що невиконання зобов'язання з боку ЖБК «Квазар-6» спричинене не з його вини, а також на те, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, а тому відповідача можливо звільнити від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань перед позивачем, а саме, від сплати пені, інфляційних втрат та 3 % річних, або зменшити розмір пені на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.10.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 розгляд справи відкладено на 21.11.2012, зобов'язано позивача надати розрахунок інфляційних втрат з урахуванням дефляції.

14.11.2012 від представника позивача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення додаткових документів з доданим до нього розрахунком інфляційної складової боргу з урахуванням інфляції та дефляції.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6» про стягнення 196 013,63 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається не те, що відповідачем порушені умови Договору № 9347011 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2001 р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію.

Відповідач у своїх поясненнях зазначив, що він визнає заборгованість у сумі 140 961,32 грн., оскільки заборгованість в сумі 26 276,08 грн. була погашена, а також просив не враховувати інфляційну складову боргу та 3 % річних, тому що відповідач неприбуткова організація та не може нарахувати мешканцям будинку вищезазначені складові.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає зміні, а апеляційна скарга - частковому задоволенню з наступних підстав:

01.09.2001 між Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго», перейменованою у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Квазар-6» (абонент) укладено Договір №9347011 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах ,передбачених Договором.

Відповідно до з п. 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в обсягах та кількості згідно з додатком № 1 до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено Додатки до Договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

У відповідності до п. 2 додатку № 4 до Договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 8 за адресою: вул. Довженко, буд № 2, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включена вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п.2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п.3 додатку №4 до Договору).

Оскільки за своєю правовою природою Договір №9347011 від 01.09.2001 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, то у відповідності до частини 1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічна норма міститься і в ч.1 ст.714 ЦК України, де передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона ( постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач ( абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін ( тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Як свідчать наявні у справі докази, позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, в свою чергу, відповідач свої зобов'язання виконав лише частково, що не заперечується відповідачем, в результаті чого за ним виникла заборгованість за період з 01.09.2009 по 01.06.2012 на суму 167 237,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач платіжними дорученнями №95 від 27.06.2012 (призначення платежу - погашення заборгованості за травень 2012 р.), №107 від 19.07.2012 та №119 від 16.08.2012 р. (призначення платежів - погашення заборгованості за 2011 р.) частково погасив наявну заборгованість на суму 26 276,08 грн.

Нормами п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмір 26 276,08 грн. відсутній, провадження у справі в даній частині позову підлягає припиненню згідно п. 1-1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на часткове погашення відповідачем заборгованості перед позивачем, залишок боргу відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення судом першої інстанції становить 140 961,32 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 Цивільного кодексу України).

У відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за Договором в частині своєчасної сплати, з Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягає стягненню 140 961,32 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 18 584,83 грн. інфляційних втрат та 9 216,37 грн. 3% річних.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723, індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Тому, при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, обумовлений Договором, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування - з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що вимоги скаржника (відповідача) про відмову в стягненні інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідно до перерахунку інфляційної складової боргу, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 329,74 грн. інфляційних втрат, в частині стягнення 5 255,09 грн. інфляційних втрат слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю (5 255,09 грн. - становить 3% від суми позову)

Вимога про відмову у стягненні з відповідача 3 % річних задоволенню не підлягає, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 216,37 грн. - 3% річних

Крім того, пунктом 3.5 Додатку №4 до Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання умов договору встановлено пеню, яка нараховується на суму фактичного боргу у розмірі 0,5% за кожний день прострочення по день фактичної сплати.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Колегія суддів зазначає, що сума 975,03 грн. нарахована позивачем не є надмірно великою порівняно із збитками позивача, а тому підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні.

Відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 975,03 грн. - пені.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Посилання апелянта на скрутне матеріальне становище не звільняє його від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання за Договором, та у відповідності до ст. 617 Цивільного кодексу України не може бути підставою для звільнення від сплати інфляційних втрат, 3% річних чи пені.

Стосовно вимоги відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 по справі № 5011-67/8276-2012 колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктом 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» від 12.09.1996 №02-5/333 (із змінами та доповненнями) закріплено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інших обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши матеріальні інтереси сторін, колегія суддів не вбачає виняткових підстав для розстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 по справі № 5011-67/8276-2012 строком на 5-ть років, а ,отже, судом першої інстанції у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення відмовлено правомірно.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 року у справі № 5011-67/8276-2012 підлягає зміні в частині стягнення інфляційних втрат, апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 по справі № 5011-67/8276-2012 змінити в частині стягнення інфляційних втрат.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6» (04107, м. Київ, вул. Лук'янівська, 11, код ЄДРПОУ 23697725) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) суму основного боргу у розмірі 140 961 (сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн. 32 коп., 3% річних у розмірі 9 216 (дев'ять тисяч двісті шістнадцять) грн. 37 коп., інфляційних втрат у розмірі 13 329 (тринадцять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 74 коп., пені у розмірі 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 3 802 (три тисячі вісімсот дві) грн. 66 коп. Видати наказ.

Провадження у справі припинити в частині стягнення боргу у сумі 26 276,08 грн.

В решті частини позову відмовити.

4.В задоволенні клопотання Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6» про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2012р. у справі №5011-67/8276-2012 відмовити».

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6» (04107, м. Київ, вул. Лук'янівська, 11, код ЄДРПОУ 23697725) 58 (п'ятдесят вісім) грн. 80 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-67/8276-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.