Рішення № 28128340, 10.12.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.2012р. Справа № 5008/895/2012

За позовом публічного акціонерного товариства „Закарпатвтормет", м. Ужгород

ДО комунального підприємства „Уж-Енергія", м. Ужгород

ПРО стягнення суми 277853,35грн., в тому числі 257160грн. зайво сплачених коштів на виконання договору №122/07-11 від 05.07.2011р. та 20639,35грн. пені за несвоєчасний розрахунок

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх зменшення)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача -Веселівська В.В. -представник за довіреністю №259 від 05.11.2012р.

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Закарпатвтормет", м. Ужгород звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до комунального підприємства „Уж-Енергія", м. Ужгород про стягнення суми 304238,42грн., в тому числі 257160грн. зайво сплачених коштів на виконання договору №122/07-11 від 05.07.2011р. та 47078,42грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2012р. порушено провадження у справі № 5008/895/2012 та призначено справу до розгляду на 24.10.2012р.

Ухвалою суду від 24.10.2012р. розгляд справи у зв'язку з неявкою представника відповідача було відкладено на 06.11.2012р.

Ухвалою суду від 06.11.2012р. розгляд справи було відкладено на 27.11.2012р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обгрунтування своїх доводів та заперечень.

Ухвалою суду від 27.11.2012р. розгляд справи було відкладено на 10.12.2012р. та прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог внаслідок проведеного на вимогу суду розрахунку суми заявлених вимог в частині нарахування пені за прострочення розрахунків.

Позивач свого представника в засідання суду направив, заявлені вимоги у зменшеному виразі підтримав у повному обсязі. Вказує на неналежне виконання відповідачем обов'язку по поверненню частини попередньої оплати у зв'язку з невиконанням обов'язку по поставці сталевого вуглецевого брухту і відходів чорних металів.

Відповідач з приводу заявлених позовних вимог заперечує, однак, письмово викладеної позиції з цього приводу суду не подав, свого уповноваженого представника в засідання суду не направив, про причини неявки представника суд не повідомив. За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Закарпатвтормет»(надалі - позивач) та Комунальним підприємством «Уж-Енергія»(надалі - відповідач) було укладено договір № 122/01-11 купівлі-продажу брухту і відходів чорних металів. Відповідно до умов договору Продавець (відповідач) зобов'язувався продати і передати у власність Покупця (позивача) сталевий вуглецевий брухт і відходи чорних металів (товар), а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п. 3.4. вказаного договору, у випадку отримання попередньої оплати Відповідач зобов'язувався поставити товар на протязі 5 банківських днів з дати отримання попередньої оплати.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату на загальну суму 300 000,00 гривень, згідно рахунку відповідача № 1 від 11.07.2011 року, що підтверджується випискою із банківського рахунку від 12.07.2011.

В свою чергу відповідач передав позивачу товару тільки на 35340грн., що підтверджується приймально-здавальними актами:

- № 215 від 13.07.2011 № 215 на суму 4636,00грн.;

- №216 від 13.07.2011 №216 на суму 8550,00грн.;

- № 224 від 15.07.2011 № 224 на суму 2698,00 грн.;

- № 234 від 19.07.2011 № 234 на суму 8588,00 грн.;

- № 246 від 21.07.2011 № 246 на суму 3800,00 грн.;

- № 256 від 25.07.2011 № 256 на суму 7068,00 грн.

Відповідно до п. 3.5. договору, при неможливості поставки товару у термін, визначений у п. 3.4. договору, продавець на 6-й банківський день повертає суму попередньої оплати на рахунок покупця. Відповідач частково виконав вказане зобов'язання та повернув позивачеві частину попередньої оплати в розмірі 7 500грн.

Позивач зазначає, що на момент звернення Позивачем до господарського суду заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 257 160грн. із розрахунку: 300 000,00 грн. (сума попередньої оплати) -35 340,00 грн. (сума вартості фактично переданого товару) -7 500,00 (сума частково поверненої попередньої оплати) =257 160,00 грн.

Відповідно до п. 3.5. Договору № 122/07-11, у разі порушення продавцем (відповідачем) строку повернення попередньої оплати, продавець сплачує покупцю пеню за кожен день прострочення у розмірі 1% від суми неповерненої у встановлений термін попередньої оплати. Якщо здійснювати розрахунок неустойки (пені) за умовами договору, то сума неустойки значно перевищуватиме суму заборгованості відповідача перед позивачем.

Відтак, згідно поданого суду уточненого розрахунку позивач просить також стягнути з відповідача суму пені, яку відповідач повинен сплатити позивачу за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 20 693,35 гривень за період з 20.07.2011р. по 20.01.2012р.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачем позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання ст.655- ст.716 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу виконав у повному обсязі та здійснив попередню оплату для придбання обумовленого договором товару, однак, відповідач, взяті на себе зобов'язання по передачі придбаного позивачем товару не виконав у повному обсязі, передав позивачу товару тільки на 35340грн. та повернув отриманої попередньої оплати тільки у розмірі 7500грн.

Відповідно до п. 3.5. договору, при неможливості поставки товару у термін, визначений у п. 3.4. договору, продавець на 6-й банківський день повертає суму попередньої оплати на рахунок покупця. Однак, як вказано вище, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав в повному обсязі, обумовленого договором товару в певних обсягах не передав та суму попередньої оплати також не повернув.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства та виходячи з норм ч. 2 ст. 530 ЦК України, направлення Позивачем Відповідачеві вимоги 04.11.2011 року про оплату боргу, Відповідач повинен був у строк до 14.11.2011р. повернути позивачу кошти в сумі 257160грн.

Однак, Відповідач, як у строк 14.11.2011р., так і на дату прийняття рішення, свого обов'язку щодо повернення грошових коштів в сумі 257160грн. не виконав.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з наданими до матеріалів справи несплачена сума заборгованості, факт наявності якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 257160грн. та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі з огляду на вищевикладене.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача в порядку вимог абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України суми 20693,35грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, яка підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, згідно статті 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються частиною першої статті 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Відповідно до п. 3.4. вказаного договору, у випадку отримання попередньої оплати, Відповідач зобов'язувався поставити товар на протязі 5 банківських днів з дати отримання попередньої оплати. Відповідно до п. 3.5. договору, при неможливості поставки товару у термін, визначений у п. 3.4. договору, продавець на 6-й банківський день повертає суму попередньої оплати на рахунок покупця.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Згідно поданого суду уточненого розрахунку позивач просить також стягнути з відповідача суму пені, яку відповідач повинен сплатити позивачу за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 20 693,35 гривень за період з 20.07.2011р. по 20.01.2012р.

Обґрунтовуючи свою вимогу в цій частині Позивач вказує на те, що ним було перераховано відповідачу попередню оплату на суму 300 000грн. 12 липня 2011 року. Згідно з договором, відповідач зобов'язаний був поставити товар до 19 липня 2011 року (п'ять банківських днів з дати отримання коштів). У випадку невиконання цього зобов'язання, відповідач 20 липня 2011 року (на 6-й банківський день) був зобов'язаний повернути позивачу попередню оплату, не забезпечену передачею товару.

Тобто, днем, коли зобов'язання мало бути виконано, є 20.07.2011 року і початок розрахунку пені здійснюється з цієї дати.

Після дати виконання зобов'язання відповідач ще частково передав товар 21.07.2011 і 25.07.2011, а тому пеня нараховується в тому числі і на суму заборгованості, що існувала на вказані дати і на залишок заборгованості, що залишився після 25.07.2012 (після останньої передачі товару). Днем закінчення нарахування пені є 20 січня 2012 року (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано - від 20 липня 2012 року).

З урахуванням вищевикладеного, сума пені, яку відповідач повинен сплатити позивачу за невиконання договірних зобов'язань становить 20 693,35грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 277853,35грн., в тому числі 257160грн. основного боргу та 20693,35грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства „Уж-Енергія" (88015, м. Ужгород, вул. Квітів, буд. 53-А, код ЄДРПОУ 30420217) на користь публічного акціонерного товариства „Закарпатвтормет" (88000, м. Ужгород, вул. Гагаріна, буд. 53, код ЄДРПОУ 13598192) суму 277853,35грн., в тому числі 257160грн. основного боргу та 20693,35грн. пені за несвоєчасний розрахунок, а також 6084,80грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За заявою позивача видати наказ на виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ф. Ремецькі