Рішення № 28128300, 12.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5008/956/2012 12.12.12

за позовом: Фізичної особи-підприємця Проценко Олесі Анатоліївни, м.Мукачеве, код 20068355960

до відповідача 1: Міністерства оборони України, м.Київ, ЄДРПОУ 00034022

до відповідача 2: Концерну «Військторгсервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 33689922

про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Майстренко Н.М. -по дов.

від відповідача 1: Бех О.А. -нач. юр. служ.

від відповідача 2: Бех О.А. -нач. юр. служ., Лєскова О.В. -гол. юрисконс.

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду 12.12.2012р.

оголошувалась перерва з 11.30 год.

до 12.45 год.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Проценко Олеся Анатоліївна, м.Мукачеве звернулася до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача 1, Міністерства оборони України, м.Київ та відповідача 2, Концерну «Військторгсервіс», м.Київ про:

- визнання права власності Проценко Олесі Анатоліївни (м.Мукачеве, вул.Берегівська, буд.62, корпус А, квартира 9, ІН 2506917926) на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: м.Мукачеве Закарпатської області, вул.Героїв Ленінграду, №29;

- зобов'язання Комунальне підприємство «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєструвати право власності Проценко Олесі Анатоліївни на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: м.Мукачеве Закарпатської області, вул.Героїв Ленінграду, №29.

Ухвалою від 24.10.2012р. господарського суду Закарпатської області порушено провадження по справі №5008/956/2012.

07.11.2012р. господарським судом Закарпатської області ухвалено направити справу №5008/956/2012 за підсудністю до господарського суду м.Києва.

Таким чином, виходячи з того, що ухвала від 07.11.2012р. господарського суду Закарпатської області набрала законної сили, є дійсною та у встановленому законом порядку не скасованою, приймаючи до уваги положення ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається по суті господарським судом міста Києва.

06.12.2012р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог, у якій просив суд визнати право власності Проценко Олесі Анатоліївни (м.Мукачеве, вул.Берегівська, буд.62, корпус А, квартира 9, ІН 2506917926) на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: м.Мукачеве Закарпатської області, вул.Героїв Ленінграду, №29.

Одночасно, згідно заяви від 12.12.2012р. позивач відмовився від позовної вимоги про зобов'язання Комунальне підприємство «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєструвати право власності Проценко Олесі Анатоліївни на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: м.Мукачеве Закарпатської області, вул.Героїв Ленінграду, №29.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню при відмові позивача від позову та прийнятті цієї відмови господарським судом.

Вивчення матеріалів справи дає підстави стверджувати, що відмова позивача від частини позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

До прийняття відмови від позову господарським судом за приписами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій.

За змістом заяви від 12.12.2012р. наслідки відмови від позову, визначені ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, позивачу відомі.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, провадження по справі в частині позовних вимог Проценко Олесі Анатоліївни про зобов'язання Комунальне підприємство «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєструвати право власності Проценко Олесі Анатоліївни на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: м.Мукачеве Закарпатської області, вул.Героїв Ленінграду, №29, підлягає припиненню.

За таких обставин, судом розглядається позовна вимога Проценко Олесі Анатоліївни про визнання права власності, яка була викладена у заяві від 06.12.2012р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на проведення поліпшення приміщення невиробничого призначення, площею 68 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Мукачево, вул.Героїв Сталінграду, буд.29, що було передано у користування Фізичній особі-підприємцю Проценко Олесі Анатоліївні за договором №17 від 01.09.2010р.

Відповідачі 1, 2 письмових відзивів до матеріалів справи не представили, у судових засіданнях 28.11.2012р., 12.12.2012р. проти задоволення позовних вимог Проценко Олесі Анатоліївни заперечили.

Крім того, представник відповідача 1 надав суду клопотання №2091 від 28.11.2012р. про залишення позовної заяви по справі №5008/956/2012 без розгляду у зв'язку з тим, що позивачем на вимогу суду не було надано доказів сплати судового збору.

Вказане клопотання судом до уваги не приймається, виходячи з того, що позивач відмовився від вимоги про зобов'язання Комунальне підприємство «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєструвати право власності Проценко Олесі Анатоліївни на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: м.Мукачеве Закарпатської області, вул.Героїв Ленінграду, №29, і відмову прийнято господарським судом, а вимоги майнового характеру оплачені позивачем.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтями 759, 793 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Частиною 1 ст.795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2010р. між Мукачівською філією Концерну «Військторгсервіс»(сторона-1) та Приватним підприємцем Проценко Олесею Анатоліївною (сторона-2) було укладено договір №17 надання в оренду приміщення невиробничого призначення.

За змістом п.1.1 вказаного договору сторона-1 надає стороні-2 в оренду приміщення невиробничого призначення площею 68 кв.м, розташоване за адресою: м.Мукачево, вул.Героїв Ленінграду, №29, яке знаходиться та обліковується в Мукачівській філії Концерну «Військторгсервіс»для надання послуг.

У відповідності до п.4.1 договору №17 від 01.09.2010р. за використання приміщення сторона-2 зобов'язується сплачувати стороні-1 договірну плату, згідно виставленого рахунку.

Згідно із п.6.1 підписаний сторонами договір вступає в дію 01.09.2010р. і є чинним до 01.08.2013р.

Виходячи з принципу правомірності правочину, встановленого ст.204 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання договору №17 від 01.09.2010р. сторони набули взаємні права та обов'язки, визначені вказаною угодою.

В силу п.2.1 договору №17 від 01.09.2010р. сторона-1 передає стороні-2 приміщення, вказане в п.1.1 в оренду по акту прийому-передачі.

01.09.2010р. між сторонами було підписано акт, у відповідності до якого позивачу було передано нежитлове приміщення площею 68 кв.м в будівлі №29, розташоване за адресою: м.Мукачево, вул.Героїв Ленінграду.

Пунктом 7.5 договору №17 від 01.09.2010р. передбачено, що сторона-2 має право провести поліпшення стану приміщення, наданого в оренду, за письмовою згодою сторони-1 та на підставі актів виконаних робіт, складених комісією за участю сторін даного договору.

07.09.2010р. позивач звернувся до начальника Мукачівської філії Концерну «Військторгсервіс»з заявою про надання дозволу на проведення капітального ремонту із зазначенням суми, на яку заплановано провести ремонт -63490 грн.

Листом №197 від 09.09.2010р. Мукачівська філія Концерну «Військторгсервіс»повідомила позивача про можливість проведення капітального ремонту за рахунок орендаря, для використання приміщення в подальшому за призначенням.

19.10.2010р. сторонами договору було складено акт приймання виконаних робіт по капітальному ремонту в приміщенні площею 68 кв.м, розташованому за адресою: м.Мукачево, вул.Героїв Ленінграду, №29 на загальну суму 63490 грн.

Виходячи з наведених обставин, за твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, в процесі поліпшень частини вбудованого приміщення площею 68 кв.м за адресою: м.Мукачево, вул.Героїв Ленінграду, №29, було утворено новий об'єкт нерухомого майна, внаслідок чого на підставі ч.4 ст.778 Цивільного кодексу України існують підстави визнання права власності Фізичної особи-підприємця Проненко Олесі Анатоліївни на 2/3 частини вказаної нерухомості.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За умовами ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, приймаючи до уваги підстави позовних вимог, при зверненні до суду з вимогами про визнання права власності, позивачем повинно бути доведено належними та допустимими у розумінні норм ст.ст.32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, зокрема, факт створення нової речі внаслідок проведення ремонту орендованого майна.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання права власності на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: м.Мукачеве Закарпатської області, вул.Героїв Ленінграду, №29 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Аналогічні положення передбачені статтею 321 Цивільного кодексу України.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу вимог ст.778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, норми ст.778 Цивільного кодексу України визначають загальне правило, за яким у разі проведення ремонту орендованого майна наймачем за власні кошти, останній має право вимагати відшкодування вартості ремонту орендодавцем. Аналогічні за змістом положення містить п.3.3 договору №17 від 01.09.2010р.

Одночасно, ч.4 ст.778 Цивільного кодексу України пов'язує обставини, за яких наймач стає співвласником орендованого майна зі створенням саме нової речі.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 36 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 14.11.2012р., 28.11.2012р. було зобов'язано позивача надати суду, зокрема, докази створення внаслідок проведення поліпшень орендованого майна нової речі.

Фізична особа-підприємець Проценко Олеся Анатоліїївна визначених ухвалами суду вимог не виконала, витребуваних судом документів не представила.

Крім того, як було зазначено судом вище, листом від 07.09.2010р. позивача та відповіддю на вказаний лист №197 від 09.09.2010р. Мукачівської філії Концерну «Військторгсервіс»сторонами договору №17 від 01.09.2010р. було обумовлено проведення капітального ремонту у приміщенні за адресою: м.Мукачево, вул.Героїв Ленінграду.

За таких обставин, за висновками суду, позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.ст.32, 34 Господарського процесуального кодексу України створення нової речі внаслідок здійснення ремонтних робіт у приміщенні за адресою: м.Мукачево, вул.Героїв Ленінграду, №29.

Одночасно, судом враховано, що Фізичною особою-підприємцем Проценко Олесею Анатоліївною не було надано витребуваних судом доказів відповідності спірного нерухомого майна будівельним, санітарним та протипожежним нормам та правилам після проведення ремонтних робіт; підрядні договори на проведення ремонтних робіт та докази їх виконання (акти приймання-передачі виконаних робіт, платіжні доручення на оплату виконаних робіт); докази наявності у осіб, які проводили ремонтні робити, відповідних дозволів та ліцензій на проведення будівельних робіт; докази понесення витрат на проведення ремонту нерухомого майна, яке знаходиться у місті Мукачеве по вулиці Героїв Сталінграду, 29, в сумі 63490 грн. (платіжні доручення, квитанції); докази проведення саме поліпшення орендованого майна, а не робіт, пов'язаних з особливостями власної підприємницької діяльності; докази узгодження з орендодавцем за договором №17 від 01.09.2010р. кожного виду робіт з ремонту будівлі, а також їх вартості.

Таким чином, позивачем не доведено проведення будь-яких робіт на суму 63490 грн. у спірному об'єкті, їх відповідності державним стандартам, нормам і правилам, а також того, що проведені поліпшення становлять саме 2/3 орендованої нерухомості, на які просить визнати право власності позивач.

Крім іншого, з наявних у матеріалах справи документів неможливо встановити, чи були проведені позивачем роботи, пов'язані з поліпшенням орендованого майна, або ж з особливостями власної діяльності орендаря.

Акт приймання виконаних робіт від 19.10.2010р., фотографії приміщення, надані позивачем до матеріалів справи, вказаних висновків суду не спростовують.

Одночасно, за висновками суду, ч.4 ст.778 Цивільного кодексу України встановлює наслідки створення нової речі в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця і має застосовуватися лише у випадках, якщо іншого не встановлено законом або договором оренди. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.11.2007р. у справі №43/110, від 27.09.2007р. у справі №39/289.

Пунктом 3.3 договору №17 від 01.09.2010р. встановлено, що Мукачівська філія Концерну «Військторгсервіс»відшкодовує за рахунок оплати за використання даного приміщення витрачені кошти на матеріали та виконані роботи, які були витрачені позивачем для поліпшення стану наданого в послуги приміщення.

Тобто, умовами договору оренди, укладеного між позивачем та Мукачівською філією Концерну «Військторгсервіс», не передбачено можливості виникнення права власності у позивача внаслідок реконструкції орендованого приміщення, а встановлено право орендаря на отримання компенсації витрачених коштів на матеріали та виконані роботи.

Крім того, згідно із ст.3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Наразі, спірна нерухомість належить до державної власності в особі Верховної Ради України (органом управління майном є Міністерство оборони України) та обліковується на балансі, перебуває в господарському віданні Концерну «Військторгсервіс», про що свідчать належним чином засвідчена копія дублікату свідоцтва №7429//1872к від 04.02.2002р. на право власності, довідка №2620 від 12.12.2012р. відповідача 2.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про правовий режим майна у збройних Силах України» рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

За приписами п.2 Постанови №1919 від 28.12.2000р. Кабінету Міністрів України «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил»реалізація військового майна -це господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно договору купівлі-продажу, міни, поставки, та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі. Уповноважені підприємства (організації) -це суб'єкти підприємницької діяльності, яким в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України надані повноваження на реалізацію військового майна на внутрішньому та/або зовнішньому ринку.

За таких обставин, враховуючи особливий статус державного майна, переданого в оренду Фізичній особі-підприємцю Проценко Олесі Анатоліївні, набуття його у власність вимагає застосування процедури, визначеної Законом України «Про правовий режим майна у збройних Силах України», Постанови №1919 від 28.12.2000р. Кабінету Міністрів України «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил»тощо.

Одночасно, перехід права власності на військове майно у інший спосіб з огляду на перебування відповідної нерухомості в оренді фізичних або юридичних осіб, вказаними нормативно-правовими актами не передбачено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено створення нової речі внаслідок проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні, враховуючи, що договором №17 від 01.09.2010р. не передбачено можливості набуття наймачем права власності на частину орендованого майна, суд дійшов висновку, що вимоги Фізичної особи-підприємця Проценко Олесі Анатоліївни про визнання права власності на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: м.Мукачеве Закарпатської області, вул.Героїв Ленінграду, №29, є безпідставними та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Проценко Олесі Анатоліївни, м.Мукачеве до Міністерства оборони України, м.Київ та Концерну «Військторгсервіс», м.Київ про визнання права власності Проценко Олесі Анатоліївни (м.Мукачеве, вул.Берегівська, буд.62, корпус А, квартира 9, ІН 2506917926) на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: м.Мукачеве Закарпатської області, вул.Героїв Ленінграду, №29.

Прийняти відмову Фізичної особи-підприємця Проценко Олесі Анатоліївни, м.Мукачеве від позовних вимог про зобов'язання Комунальне підприємство «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєструвати право власності Проценко Олесі Анатоліївни на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: м.Мукачеве Закарпатської області, вул.Героїв Ленінграду, №29.

Припинити провадження по справі в частині позовних вимог про зобов'язання Комунальне підприємство «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєструвати право власності Проценко Олесі Анатоліївни на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: м.Мукачеве Закарпатської області, вул.Героїв Ленінграду, №29.

У судовому засіданні 12.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.12.2012р.

Суддя М.О.Любченко