Рішення № 28128235, 19.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/16728-2012 19.12.12

За позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України

в м. Києві

до Приватного акціонерного товариства «Меблева фабрика «Лагода»

про стягнення 1 237, 36 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: Переходько В.О. - по дов. №24/14-4328/АН від 20.10.2011р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Управління Державної охорони при ГУ МВС України в м. Києві про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Меблева фабрика «Лагода» 1237, 36грн., із яких: 1 220,30 грн. основний борг по договору на надання послуг охорони майна №681-Доб/2011/Сол. від 01.05.2011р., 17,06 грн. пені за прострочку платежу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-36/16728-2012 та призначено її до розгляду на 19.12.2012р.

Позивач в судовому засіданні 19.12.2012р. позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 19.12.2012р. не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.11.202р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повернутим поштою на адресу суду повідомленням про вручення кореспонденції відповідачу 04.12.2012р.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 19.12.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.05.2011р. між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Меблева фабрика «Лагода»(замовник) було укладено договір №681-Доб/2011/Сол. на надання послуг обслуговування сигналізації (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору за цим договором замовник доручив, а виконавець зобов'язався здійснювати обслуговування сигналізації на об»єкті замовника.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у сплачено вартість наданих послуг у період вересень -жовтень, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 1 220, 30 грн. грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховано пеню в сумі 17, 06 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунок вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження договірної ціни (додаток 2 до договору). Вартість послуг визначається у розрахунку.

Згідно додатку 2 до договору (протокол погодження договірної ціни) вартість обслуговування однієї умовної установки сигналізації в рік становить 253,27 грн., ПДВ -50,66 грн., всього 303, 93 грн.

Оплата вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється замовником по факту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в рахунку, але не пізніше до 10 - го числа наступного місяця.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом 5 перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

За умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 3.5 даного договорів, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами (пункт 3.6. договору).

В матеріалах справи наявні підписані з боку позивача акт №С4-0004946 від 30.09.2012р. на суму 954, 73 грн., та акт С4-0005822 від 31.10.2012р. на суму 274,57 грн. Зазначені акти були направлені на адресу відповідача, що підтверджується долученими до справи описами вкладення в цінний лист від 02.10.2012р. та 23.10.2012р.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Оплата вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється замовником по факту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в рахунку, але не пізніше до 10 - го числа наступного місяця (п. 3.2 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у період вересень, жовтень 2012р. в сумі 1 220, 30 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 1 220,30грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за кожний день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, суд обмеженує розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період, що становить за розрахунком суду

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.2. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі не пізніше 10 числа наступного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.2 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір якої, за розрахунком позивача та розрахунком проведеним судом у період з 11.10.2012р. по 20.11.2012р. та з 11.11.2012р. по 20.11.2012р. становить 17,06 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Меблева фабрика «Лагода»(05056, м. Київ, вул. Польова, 21, код ЄДРПОУ 00275240) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ 08596920) 1 220 грн. 30 коп. основного боргу, 17 грн. 06 коп. пені, 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.2012р.

Суддя Т. Ю. Трофименко